"Навіть важливіше, ніж "демілітаризація" і "денацифікація": Портников розповів, що зараз найбільше цікавить Путіна

"Голова російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров назвав важливим результатом переговорів між російською та українською делегаціями у Стамбулі те, що Крим і Донбас залишилися «за рамами» гарантій безпеки, які мають бути надані Україні. Ця заява російського міністра докорінно відрізняється від підходу, запропонованого українським президентом Володимиром Зеленським — погодитися з консультаціями щодо Криму на найближчі 15 років і з’ясувати статус півострова за столом переговорів", — пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Але по суті переговори на 15 років — це відкладений статус території. Усі ці роки, упевнений, на географічних картах усіх країн світу — крім Росії, зрозуміло — Крим продовжуватиме вважатися українським, зберігатимуться, зокрема, й санкції за окупацію Криму, запроваджені Заходом у 2014 році.

А що, якщо за ці 15 років під тяжкістю санкційного тиску російський режим не витримає, зміниться менш агресивною та більш притомною владою? Хто передбачить, як закінчаться переговори про статус Криму, якщо нове російське керівництво, прагнучи повернутися до цивілізованого світу, визнає сам факт окупації півострова? Саме цього, схоже, Володимир Путін хоче уникнути.

Тому не потрібно ілюзій. Вимога визнати «російський статус» Криму — зараз, а не через 15 років — буде, певен, важливою частиною російських вимог. Такою ж важливою, як горезвісний нейтральний статус, «демілітаризація» та «денацифікація». Я навіть сказав би, що більш важливою частиною, ніж «демілітаризація» і «денацифікація». Тому що нейтралітет чи «денацифікація» — це віртуальні вимоги, Україна й так у найближчому майбутньому не була б прийнята в НАТО, а «денацифікацію» Росія, певен, може влаштувати лише на окупованій території — як у Бучі чи Бородянці.

А окупація Криму і те, що включення цієї української території до складу Росії так і досі не визнане міжнародним співтовариством, — це факт, що відбувся. І Путін вимагатиме такого визнання хоча б від України. Насамперед від України. Тому що Кремль має дивну, я б навіть сказав, безглузду надію, що якщо Україна визнає Крим російським — хай навіть під дулом автомата — то потім неминуче визнають і інші.

Інше питання — чи може на таке визнання піти президент України? Упевнений, ні. Для будь-якого українського президента така здача території — гарантована політична смерть. Та й повноважень у президента тут немає, ідеться про зміну Конституції України. Навіть якщо влада й зважиться на такий вчинок, то це все одно — дві сесії парламенту, рік відстрочки… Лавров уже сьогодні сказав, що Росія на таке не погодиться, нема чого з нею грати у «кішки-мишки».

І ось цей «Крим за рамами» — це, гадаю, одна з найправильніших відповідей на запитання, чи є на даний момент хоч якісь шанси у переговорного процесу щодо закінчення війни, розв’язаної Росією проти України. І тепер на це питання ви можете відповісти самі".