Не переможець: Психологічно Путін підійшов до свого найбільш вразливого воєнно-політичного становища після пригожинського бунту, - Постернак

"В Росії переможців не судять. Це історична аксіома політичного тріумфу та величі будь-якого рашн-самодержця. А як бути з непереможцями, які не здатні перемогти у нинішній війні, що вже перевищила символічні 1418 днів ВВВ?",- по це у Фейсбуці пише політтехнолог Олег Постернак, передають Патріоти України.

"Психологічно Путін в травні 2026 року підійшов до свого найбільш вразливого воєнно-політичного становища після пригожинського бунту, Курської операції ЗСУ та знищення Чорноморського флоту РФ.

На помпезному параді він би хотів виглядати як тестостеронний політичний супермен, а не як одичалий кремлівський старець. Замість пубертатного захоплення його персоною початку 2000-х, на 26-й рік приходить розуміння, що перед росіянами - комічний девіант, який боїться подивитись ясними очими в дзеркало долі.

І ніякі оральні вібрації на Червоній площі чи на прямій лінії не здатні вже перебити страх насуваючого Термідору. Імперський апломб має будуватись на величних діях, а не воскових фігурах. Бо коли в мозок середньостатистичного росіянина проникає "іноагентськая" думка про "голого короля" - вона розквітає буйними фантазіями фалічної помсти для самозаспокоєння колективного ордичного норову.

Путін запропонував війну як спосіб відтермінування хаосу майбутнього, на який Росія запрограмована через закладену в основі природну ментальну суперечливість. І ось тепер ця його огидна обгортка невиграної війни робить більш прийнятним навіть триклятий хаос. Бажання страшних та болісних змін стає привабливішим за тягуче болото путінської стабільності, в якій війна - це вже діамант режимної стабільності.

Державна машина тримала масу у покірності через приємне маніпулювання, що естетично входило до взаємовигідного соціального контракту. Хай зверху роблять все, що завгодно - лише б мене не чіпали. Такий патерн дозволяв роботи з ворогів всіх - Європу, Захід, Байдена, Україну, Зеленського. Можна було через медіапропаганду списувати на них всі внутрішні та зовнішні проблеми.

Але у цій технології є одна деталь, яку генії політичних комбінацій завжди пропускають в якості набою, який вистрелює останнім. Навіть якщо ви граєте в "російську рулетку".

Коврова пропаганда привчає своїх споживачів до одномірного способу міркування, але при цьому навчає інструменту спрощеного пошуку винного. Разом із змістом медіа дарують людині і когнітивний набір мислення (як віднайти і назвати винного). І там, де раніше з легкістю можна було призначати антигероя когось ззовні - рівно таким же чином на критично вразливому для системи етапі починає азартно працювати проти самих розробників.

Росіянин, нині загнаний в регулярні перебої з мобільним інтернетом, боротьбу з VPN, блокування WhatsApp та Telegram - починає в стані емоційного сказу оцінювати поведінку Путіна як внутрішнє "СВО" проти себе. Анестезія минає і маса згадує про общинні інстинкти та рефлекси, яку заповнюють найкрамольніші ідеї та фокуси", - констатує Постернак.