Нова морська піхота США: Як Вашингтон готується до протистояння з Китаєм та чому може навчитись Україна

Водночас, коронавірусна криза відкриває Піднебесній нові можливості для розширення впливу. Дедалі частіше говорять про укріплення міжнародних позицій Китаю у порівнянні з США та збільшення його ваги у світовій політиці. До виграшних моментів Пекіна відносять, наприклад, готовність протистояти новим загрозам, маючи на увазі біологічні, і, відповідно, спроможність вести війни із застосуванням біологічної зброї; ефективнішу модель управління в надзвичайних ситуаціях (до яких належить і відкрите протистояння); більшу адаптивність КНР, швидкість реагування на нові виклики, а також технологічний поступ, який раніше асоціювався виключно із західним світом. Зрештою, надаючи гуманітарну допомогу різним державам та поширюючи власний досвід боротьби з епідемію, Китай одночасно популяризує свою модель економічного розвитку та соціально-політичний устрій, альтернативні західним капіталізму та ліберальній демократії.

Наскільки укріпляться світові позиції Китаю залежить також і від іншого, не менш важливого фактору – відповіді Сполучених Штатів, причому як на виклики, пов’язані із пандемією та економічною кризою, так і на активність КНР.

Нововведення Сполучених Штатів

У цьому контексті на велику увагу заслуговує нещодавно опублікований план коменданта Корпусу морської піхоти США Девіда Бергера «Структура підрозділу 2030» (Force Design 2030), який став відповіддю на необхідні трансформації збройних сил, викладені у Стратегії національної оборони 2018 року. Пропозиції, які містить документ, були складені відповідно до положень Стратегії, досвіду використання підрозділу та сучасних реалій Корпусу, насамперед економічних.

Варто підкреслити, що в силу своєї природи, історії застосування та ролі у сучасному світі морська піхота є авангардною силою армії США. Серед ключових обов’язків морської піхоти можна виокремити проведення морських десантних операцій, знищення перших ліній оборони супротивника, захоплення ключових об’єктів інфраструктури в зоні висадки, а також охорона військових об’єктів США по всьому світу, насамперед військових баз, та берегова оборона.

Документ містить ряд пропозицій щодо зміни як структури Корпусу (загальної чисельності військовослужбовців, наземних та повітряних підрозділів тощо), так і загальних принципів використання морської піхоти в нових реаліях.

Основними серед них є:

• Відмова від 7 танкових рот. Передбачається, що такі заходи сприятимуть підвищенню мобільності підрозділів та швидкості розгортання сил, оскільки за відсутності танкових частин зникне потреба в, наприклад, ремонтно-евакуаційній чи мостоукладальній техніці. Водночас, планується додатково створити 3 підрозділи легкоброньованих розвідувальних машин.
• Значне скорочення кількості ствольної артилерії (розформування 16 артбатарей) і одночасне збільшення кількості реактивної артилерії (створення 14 нових батарей). Це свідчить про те, що дедалі більша увага акцентуватиметься на точкових ударах, високій точності та більшому радіусі ураження цілей.
• Скорочення кількості легких, середніх та важких гелікоптерів, а також конвертопланів. Планується також перегляд кількості літаків у 18 ескадрильях винищувальної авіації – з 16 до 10 у кожній. При загальному скороченні чисельності особового складу Корпусу (розформування 3 піхотних батальйонів, а також 3 батальйонів військової поліції) передбачається, що і меншої кількості авіації вистачить для забезпечення морської піхоти всім необхідним при проведенні операцій. У випадку з винищувачами, окремі питання виникають стосовно високої ціни та відносно малої дальності польоту F-35B, який стоїть на озброєнні Корпусу.
• Формування додатково 3 ескадрилей БПЛА, що дозволяє одночасно «вбити кількох зайців»: збільшити можливість діяти непомітно для систем спостереження супротивника, підвищити автономність підрозділів, зменшити людські втрати і значно зекономити кошти, якщо порівнювати ціну дронів та військових літаків.
• Забезпечення морської піхоти можливістю діяти в усіх просторах (море, суходіл, повітря, кіберпростір); підвищення автономності підрозділів, особливо в зоні досяжності ворожого озброєння.

Внаслідок реалізації запропонованих рішень передбачається зменшення витрат приблизно на 12 млрд дол., які планується перерозподілити на тренування військових та модернізацію оснащення. Це особливо актуально в контексті світової економічної кризи, коли розраховувати можна лише на оптимізацію наявних ресурсів, а не на появу нових.

Значення документа

Безумовно, це поки лише пропозиції і їх подальша доля невідома. Залишаються деякі питання і щодо доцільності реалізації зазначених планів для Сполучених Штатів, але факт появи цього документа є беззаперечним свідченням ряду тенденцій у питаннях міжнародної безпеки. Звіт генерала Бергера стосовно настільки важливої складової військової машини США чітко демонструє зміну пріоритетів у використанні такого роду підрозділів і збройних сил держави загалом, розуміння трансформації загроз національній безпеці і можливих театрів бойових дій.

Аналізуючи звіт, одразу спадає на думку версія про загострення протистояння між США та КНР і підготовку Вашингтоном своїх військ до протидії новому супротивнику. Не дарма в Стратегії національної оборони 2018 року цільове призначення Корпусу змінюється з протидії екстремістським режимам на протистояння з великою державою, рівним супротивником. До того ж, в документі часто згадується регіон Індійського-Тихого океанів, де останнім часом спостерігається підвищена активність КНР, в результаті якої зіштовхнулися інтереси багатьох суб’єктів і загострилися регіональні та глобальні суперечки.

Усе вищезазначене, безперечно, має місце, однак варто дещо ширше поглянути на запропоновані зміни.

1) Розуміння необхідності реформувати морську піхоту свідчить про все більшу увагу до водного простору і морських ліній комунікацій.

Океани, з одного боку, грають надважливу роль в світовій економіці. Наприклад, морська торгівля склала приблизно 11 млрд. тон в 2019 році згідно із доповіддю Review of Maritime Transport 2019. Звідси і масштабні проєкти з її розвитку: той же морський компонент ініціативи «Пояс – Шлях», плани будівництва нових суднохідних каналів («Стамбул», канал через перешийок Кра), значні інвестиції в портову інфраструктуру і багато іншого.

З іншого боку, водний простір стає все більш значущим в геополітичному вимірі і у питаннях безпеки. Прикладами слугують постійні навчання військово-морських сил, національні стратегії з розширення зони фізичної присутності військово-морських сил (та ж сама китайська «Нитка перлин»), будівництво нових військових баз. Можна згадати і нещодавню танкерну війну через загострення ситуації в Перській затоці чи захоплення Об’єднаними Арабськими Еміратами острова Сокотра для реалізації власних інтересів.

Таким чином, виносячи на порядок денний реформу роду військ, на чиїх плечах в першу чергу і лежить завдання забезпечення безпеки чи проведення операцій в прибережних зонах або на островах, свідчить про сприйняття саме цих регіонів як потенційних конфліктних зон в найближчому майбутньому.

2) Жива сила та кількість військ дедалі сильніше поступаються місцем технологіям та якості. Найяскравішим тому свідченням є безпілотники, які не так давно показали свою високу ефективність в боях за провінцію Ідліб в Сирії. До того ж частково вирішується питання збереження людських життів та економії ресурсів.

3) Не варто забувати, що Корпус морської піхоти США є складовою ВМС. У цьому контексті варто зважати на два головні моменти. Перший: з часів Другої світової війни Сполучені Штати не воювали з супротивником, який володіє флотом, що міг би, хоча б в теорії, отримати перемогу на морі. Другий: жодна країна довгий час не могла навіть близько наблизитись за силою свого ВМФ до флоту США. Виходячи з цього, флот Сполучених Штатів виконував радше допоміжну та патрульну функції, забезпечуючи підтримку наземних операцій та нагадуючи своєю присутністю в різних куточках світу, хто є головною силою на морі (як, в принципі, і в повітрі чи на суходолі).

Нині ситуація змінюється. Китай активно нарощує свою військову міць, і, зокрема, військово-морські сили, а також посилює свою фізичну присутність в акваторіях Тихого та Індійського океанів. Це не може не призвести до підвищення ролі й ваги флоту в балансі сил в найближчому майбутньому.

4) Вразливість маломобільних угрупувань. Підрозділи збройних сил США, як і їхня активність по всьому світу, великою мірою спираються на розгалужену мережу баз та допоміжну інфраструктуру. Це надає ряд переваг, але, з іншого боку, несе додаткові загрози. Статичні об’єкти та неповороткі з’єднання є дуже вразливими для ударів супротивника. Ракетні обстріли військових баз США в Іраку стали ще одним доказом цього твердження. У цьому контексті Китай хоча і становить головну загрозу в силу наявності сучасних ракетних комплексів для ураження наземних і морських цілей, тим не менш є далеко не єдиним джерелом небезпеки. Іран чи, скажімо, КНДР також володіють необхідними озброєннями. Саме тому в документі наголошується на необхідності підвищення мобільності підрозділів та їх здатності діяти автономно, зважаючи на можливі проблеми із постачанням всього необхідного в разі конфлікту.

5) Зрештою, домінування у сфері технологій. Сполучені Штати продовжують залишатися найбільш розвиненою у цьому питанні державою. Однак все гостріше постає питання збереження цього відриву від потенційних супротивників, і ставка на технологічну перевагу, в тому числі і морської піхоти, підтверджує потребу переважати не кількісно, а якісно.

Уроки для США та України

Таким чином, поява представленого звіту чітко демонструє, по-перше, розуміння Вашингтоном необхідності підлаштовуватись під нові реалії і реформувати свої збройні сили, попри їхню очевидну перевагу над потенційним супротивником. По-друге, документ відображає усвідомлення обмеженості фінансових ресурсів і можливі перспективи їх скорочення і, по-третє, зміну перспективних театрів бойових дій і потенційних опонентів. Це є додатковим свідченням того, що Вашингтон готується до нової фази боротьби за вплив та лідерство вже у посткоронавірусному світі. Вона вже розпочалася і взаємні звинувачення у походженні вірусу є яскравим тому прикладом. Майбутнє суперництво обіцяє бути ще більш запеклим.