"Нинішнє керівництво України ігнорувало загрозу вторгнення РФ три тижні, очікуючи публікації розслідування Bellingcat, чи воно справді лише зараз її побачило?" - аналітик

"Тема накопичення російських військ уздовж кордону з Україною не сходить з інформаційного простору з весни цього року, однак останнім часом вона заграла новими барвами. Спочатку американські ЗМІ, а потім і офіційний Вашингтон відкрито попереджали про підготовку Росії до військової операції проти України, однак українська влада вперто спростовувала цю інформацію, стверджуючи, що нічого нового не відбувається і ситуація під контролем", - пише оглядач Руслан Рудомський у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Однак, 21 листопада американське видання Military Times опублікувало інтерв'ю з керівником Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО) Кирилом Будановим, у якому той поділився прогнозом, що Росія готується атакувати Україну орієнтовно в кінці січня – на початку лютого 2022 року. Він навіть розповів деталі можливої військової операції і регіони, які можуть опинитися під загрозою інтервенції. Йдеться про Чернігівщину, Сумщину, Рівненщину, Житомирщину, Харківщину, Запоріжжя, Одещину та Херсонщину.

Буданов пояснив, що російські війська можуть рушити до України з боку Білорусі. Зокрема, повітряно-десантні батальйони можуть висадитись на територію Рівненщини та Житомирщини.

Також вторгнення можливе з території Росії. З Брянська війська можуть рушити на Чернігівщину та північ Сумщини. Також на територію Сумської області можуть зайти батальйони з Воронежа. Під загрозою з двох напрямків перебуває Харківщина, оскільки російські війська можуть рушити зі сторони Росії та окупованих районів Донбасу.

Водночас, за словами Буданова, можлива загроза й з півдня. Війська з ОРДЛО спільно з армією РФ з тимчасово окупованого Криму можуть вирушити на приморську частину Запорізької області. Окрім цього, розвідка припускає напад морського десанту Росії на Одещину та Херсонщину. За попередніми даними, на ці регіони можуть бути закинуті одразу 12 батальйонних тактичних груп.

Буданов зазначив, що масштабні російські військові навчання "Захід-2021", які відбулися на початку цього року, показали, що Росія здатна одночасно перекинути понад 3,5 тисячі військовиків повітряно-десантних і спеціальних операцій. А це значить, що такий напад може бути суттєво масштабнішим за будь-які дії російських військ з 2014 року.

При цьому він заспокоїв, що українські силовики зараз прораховують різні версії – як саме і звідки може атакувати Росія з урахуванням того, що біля кордонів з Україною Росія вже сконцентрувала понад 92 тисяч військових.

Але є ще важливий момент в інтерв'ю головного військового розвідника України. Він плавно підвів до того, що Росія атакує Україну лише після низки психологічних операцій, які вже зараз проводяться Москвою з метою дестабілізації ситуації в Україні і підриву довіри до центральної влади. Однією з таких спецоперацій Буданов назвав "Вагнергейт". Вторить йому і очільник МЗС України Дмитро Кулеба, який навздогін заявив, що Путін прагне дестабілізувати і ослабити Україну, тоді як президент Зеленський ставить перед собою завдання зробити Україну максимально сильною.

"Путін справді розглядає можливість нової наступальної операції в Україні. Чи пустить у дію він цю опцію, залежить від двох факторів: від нашої сили та спокою українців, і від скоординованості та сили дії наших партнерів", – заявив Кулеба в ефірі телеканалу "Україна 24".

Що у зв'язку з цим треба розуміти?

1. Озвучена інформація – це не офіційна заява ГУР МО чи того ж Кирила Буданова на брифінгу чи через прес-службу. Ця інформація була озвучена ніби між іншим в інтерв'ю американському виданню. Тобто попри те, що вона так чи інакше стала б надбанням української громадськості (і на це, можливо, розраховували), номінально цільовою аудиторією її все ж таки були закордонні читачі.
2. Якщо загроза російського вторгнення настільки реальна, як про це розповідає головний військовий розвідник в інтерв'ю, то чому українська влада не вживає заходів? Де термінове засідання РНБО і Верховної Ради? Де оголошення військового стану в зазначених областях? Де передислокація військ резерву в ці області? Де прискорене формування загонів тероборони? Де оголошення мобілізації, врешті-решт? Чому українська влада не готується до військової агресії - тому що вона сама в неї не вірить і тільки залякує виборця, чи тому, що вона до останнього сподіватиметься "подивитися в очі Путіну" і домовитися?

Як бачимо, поки ніякого "шухеру" не відбувається. Більше того, також 21 листопада секретар РНБО України Олексій Данілов назвав нарощування військ Росії біля кордонів України спробою підняти ставки для майбутніх перемовин. А міністр оборони України Олексій Резніков взагалі побачив позитив у нарощуванні Росією військ біля українських кордонів і вкотре заявив, що не вірить у військове вторгнення. Він зауважив, що дані розвідок не викликають у Міноборони паніку, оскільки за вісім років цієї війни вже звикли до загрози. "В загрозі я бачу позитив, що це привернуло увагу цивілізованого світу і зараз починається реакція, яка дає нам шанс продемонструвати агресору, що ціна цієї агресії для нього буде непомірною", – пояснив він.

З цим важко не погодитись. От тільки коли нарешті Захід почав не просто помічати проблему, а навіть бити на сполох, українська влада три тижні спростовувала цю інформацію. Ніби чекала відповідного інформаційного підґрунтя.

За дивним збігом обставин, інформація про реальність російської загрози була запущена в інформаційний простір одразу ж після оприлюднення розслідування Bellingcat і скандального ефіру на каналі Ахметова, куди не прийшли Єрмак та Зеленський, а інтерв'ю очільника операції Бурби показали в записі.

За збігом обставин, саме до об'єднання суспільства навколо президента Зеленського з метою подолання негативних наслідків "Вагнергейту" і говорить в інтерв'ю керівник ГУР МО Кирило Буданов. На це ж натякає і очільник МЗС Дмитро Кулеба.

Але найгірше те, що загроза, швидше за все, таки реальна. Інакше представники влади США, Великої Британії і навіть Франції не робили б попереджувальних заяв на адресу Росії з цього приводу. Не кажучи вже про НАТО. І тут виникає питання: нинішнє керівництво України свідомо ігнорувало загрозу три тижні, очікуючи публікації розслідування Bellingcat, чи воно справді лише зараз її побачило? Адже все це виглядає як небезпечні загравання з власними громадянами, які вже не знають, кому і в що вірити.

До речі, Росія вже встигла відреагувати на це інтерв'ю Буданова. У Кремлі прямо не спростували можливість нападу, а лише натякнули, що якщо він і станеться – то Україна з її союзниками буде винна у цьому сама. Простіше кажучи, за своє вторгнення в Україну наперед переклали провину на Україну та її союзників. І хоч офіційний Київ миттєво відреагував на слова Пєскова (Дмитро Кулеба заявив, що Україна не планує наступальної військової операції на Донбасі і віддана пошуку політико-дипломатичного розв'язання конфлікту), та у Кремлі давно звикли пропускати такі заяви повз вуха".