Обережно, Сергій Стерненко!

Якщо держава через здорову правоохоронну систему та справедливий суд не забезпечує громадянам захисту, починає працювати вулиця. Зі своїми плюсами й мінусами.

Вулиця лякає й напружує більшість людей. Її слова можуть бути грубими, а дії — занадто зухвалими та провокаційними. Але це завжди наслідок.

Причина — некомпетентна, корупційна, боягузлива (можуть бути різні визначення), але завжди глуха до звичайних людей влада. Тому тут — двокрапка для Володимира Зеленського.

Обережно: Сергій Стерненко!

Справа Стерненка — один із найважливіших маркерів для влади Зеленського. Бо неможливо служити народу й не чути його. Неможливо другий рік, сховавшись за спину "тимчасового" керівника МВС Авакова, замружуватися від правди.

А правда в тому, що правоохоронна й судова системи в Україні не працюють. І навіть розкриті шість мільйонів доларів хабара, запропонованого НАБУ, не компенсують ігнорування владою безкарності та свавілля кримінальних феодальних кланів на місцях. Цей виняток, скоріше, підтверджує правила та свідчить про розмір ставок, які роблять політичні й бізнес-"еліти", граючи між собою на країну.

Київ, Одеса, Херсон, Харків… Практично поле бою громадян із місцевими кланами, де напади на активістів — майже норма. Саме на цьому зламі, де стикається конкретний громадянин із поліцейським, прокурором або суддею, стають видними вся суть і ганебність існуючої системи та реальна позиція влади. Саме в цей момент громадянин усвідомлює відсутність шансу на справедливість.

Усе догнило в Зе-королівстві. Настільки, що поліцейські, як і раніше, б'ють ногами протестувальників. Що генеральний прокурор указує, кому пред'явити підозру. Що ДБР, яке приїжджає в Дніпро, прямо заявляє мерові: або ми тебе посадимо, або ти не підеш на вибори. (Мова не про заслуги мера, а про методи влади.) Настільки, що суд викидає на поверхню в ключових справах винятково перевірених суддів. Що більшість цілком серйозно говорить про те, що якщо знімемо Авакова, то держава повалиться.

А чи є взагалі ця держава, якщо вона тримається на корупційній і невідреформованій правоохоронній системі? Якщо люди по всій країні не відчувають справедливості й захищеності?

У чому тоді президент Зеленський і його партія служать народу? Що зберігають? На кого спираються? Яку взагалі країну будують? Які псевдореформи проводять?

Зеленський, відмовчуючись усі ці дні, схоже, ще не зрозумів, що проходить один із найважливіших тестів президента на профпридатність. Його прямий обов'язок — відчувати суспільство і вчасно знаходити баланс. Інструментів у Зеленського предостатньо. На жаль, у його оточенні вкотре немає людей, здатних усвідомити всі ризики й дати гарантові Конституції адекватну консультацію щодо того, який із цих інструментів застосувати.

Водночас громадянин України Сергій Стерненко, 25 років від роду, проходить своє головне життєве випробування. Тому що після вогню й води (а тільки він сам знає про реальні масштаби того, що він нині переживає, захищаючи своє право на свободу) за традицією йдуть мідні труби.

Коли всі медіа країни вже кілька днів говорять тільки про тебе, а під будівлю суду підтримати тебе приходять тисячі людей, скандуючи "Стер-нен-ко, Стер-нен-ко!..", можна одержати серйозну емоційну контузію. Забувши про те, з якого приводу всі тут, власне, зібралися. Забувши, що мета — свобода, закон і справедливість, а ти нині їх символ. Але не заміна.

Обережно, Сергію Стерненку!

Адже справа Стерненка — це передусім не про самого Стерненка, життєві обставини й громадянська позиція якого виявилися на вістрі усвідомлення суспільством несправедливості, що відбувається в країні. Це про всіх нас, що захищають своє право на життя. На життя в цивілізованій державі, в основі якого лежать профпридатні інституції та верховенство права.

І в цю історію точно не вписується сороміцький учинок, коли в усіх на очах рветься рішення суду з гербом країни, яку ти збираєшся заново будувати. Нехай навіть у розпачі від того, що суд упереджений і не почув тебе, коли ти перед ним розкрив не лише свої юридичні аргументи, а й привселюдно вивернув себе навиворіт.

Ця історія виключає можливість написати тобі, Сергію, цинічного коментаря під постом про хворобу першої леді. Для підтримки тебе потрібний розмах душі. Будь ласка, відповідай і ти людським стандартам. Не варто забувати, що всі наші емоції повертаються бумерангом. Шляхетність — шляхетністю, цинізм — байдужністю та злістю.

Варто пам'ятати також, що від слів людини, яка опинилася в епіцентрі подій, від її інтонації, посилань і вчинків залежить те, в який бік поверне колона протестувальників і скільки людей у результаті залишиться поруч. Зокрема тих, які нині стоять за твоєю спиною і, по суті, є твоєю головною нинішньою опорою.

Безумовно, на якомусь етапі політик може поглинути правозахисника. Але тільки не на цьому. Тому що ще дуже багато роботи. Тому що є батько Каті і ще непокарані вбивці. Є справа Шеремета й, можливо, невинуваті люди, що сидять сьомий місяць у СІЗО. Є купа всього, що потрібно зрозуміти й чого треба навчитися, щоб стати реальним політиком. Зіркою можна освітлювати шлях, а можна її просто піймати, і всім стане темно. А тому поки в момент, коли люди на всю країну виголошують твоє прізвище, раціонально приглушати звук, щоб не оглухнути, як колись оглухнули ті, з ким ти нині борешся.

Однак усі ці не занадто приємні у важку хвилину слова, звичайно ж, не знімають відповідальності за ситуацію з влади, а тим більше не звільняють від обдуманих рішень суспільство.

Яке зобов'язане вчити громадянську грамоту. Для того щоб читати, що відбувається, розрізняючи всі двокрапки, коми й знаки оклику. Намагатися розібратися як у суті самої справи Стерненка, так і в тому, що відбувається нині довкола нього.

А нині ми поступово заходимо на друге коло масових суспільних протестів. Тому що вихід з першого не дав результату — очищення влади та відчуття справедливості громадянам. І ці дві нічні колони протестуючої молоді й поліцейських, що йдуть від Шевченківського суду, не такі вже й різні.

Настрої та дії тих і других — наслідок не вирішених за шість постмайданних років проблем. Відгомін неодержаних відповідей, усього того, що ми не опрацювали, не дорозслідували, не відрефлексували й не дописали за ці роки. Включаючи владу, суспільство та журналістів. При цьому я говорю тільки про тих колег, які дотримуються стандартів професії.

Сьогодні колони пішли в різні боки. А завтра вони знову стикнуться?

Інна Ведернікова

Джерело