Обезголовлення влади не гарантує перемоги: Уроки Венесуели, Ірану та Іраку

Початок 2026 року демонструє тріумф силових рішень: американський спецназ викрадає венесуельського диктатора для суду в США, а через два місяці в спільній операції США та Ізраїль ліквідують верховного лідера Ірану. Проте режими цих країн залишаються функціональними — Венесуела не впала, а Іран продовжує атаки на американські та ізраїльські об’єкти на Близькому Сході, передають Патріоти України.

Це не поодинокі випадки, а підтвердження загального правила: усунення лідера рідко призводить до краху організації чи режиму. За останні десятиліття дослідники вивчали як ліквідації керівників, так і насильницьку зміну режимів ззовні, і результати часто не оптимістичні.

Одне з найбільш масштабних досліджень провела Дженна Джордан. Вона проаналізувала майже 300 випадків усунення лідерів різних груп — від повстанських рухів до терористичних організацій — та порівняла, як часто структури розпадалися після втрати керівництва.

Головний висновок: усунення лідера в середньому не підвищує ймовірність краху організації. Більшість структур руйнуються через внутрішні конфлікти, виснаження ресурсів або зміни політичного середовища.

Іноді ліквідація керівників тимчасово зменшує активність груп або частоту атак. Проте ефект короткостроковий. Більше того, такі операції можуть підвищувати радикалізацію, створювати ефект мучеництва та підривати легітимність місцевих урядів.

Схожа ситуація спостерігалася при зовнішньому втручанні: вторгнення США та союзників до Іраку у 2003 році усунуло режим Саддама Хусейна, але руйнування державних інститутів призвело до громадянської війни та появи ІГІЛ. Успішні приклади, як послевоєнна Німеччина та Японія, залишаються скоріше винятком, ніж правилом.