Обіцяли Африку, а везли в Україну: Окупант-втікач розкрив схему вербування в РФ

Російські окупанти вербують росіян на війну в Україні, обіцяючи їм великі гроші та "службу в Африці". Але реально рекрути потрапляють на фронт в Україні, попри усі "обіцянки". Про це пише "Радіо Свобода", передають Патріоти України.

Журналісти взяли інтерв'ю у росіянина Георгія Кочкіна, який завербувався був до так званого "Африканського корпусу", який російське ГРУ створило замість розгромленого "Вагнера". Кочкін втік, дізнавшись, що його хочуть відправити на "розмінування Куп'янська".

Кочкін пояснив, що перебував у складному фінансовому становищі: мав значні борги, а робота не забезпечувала достатнього доходу. А у рекламі вакансії зазначалося, що йдеться нібито про цивільну посаду без участі у бойових діях.

Росіянину обіцяли значну фінансову винагороду - близько 2 мільйонів рублів (приблизно 25 тисяч доларів) лише за підписання контракту. Після цього Георгій подав заявку і незабаром отримав запрошення до військкомату в Москві.

Під час першої співбесіди, яка відбулася 11 жовтня 2025 року, вербувальник, за словами Георгія, представив його керівництву фразою: "Я привів вам м’ясо". А вже 13 жовтня Кочкін підписав контракт.

В документі не було жодних конкретних згадок про Африку. Але зарплата була вказана досить високою. Крім одноразової виплати у 2 мільйони рублів, йому виплатили ще 200 тисяч рублів як бонус від Міністерство оборони Росії. Ще 200 тисяч рублів пообіцяли після відправлення до Африки.

Навчання і підозри

Після підписання контракту Кочкін отримав звання рядового і разом з іншими новобранцями був направлений на підготовку до навчального центру в Муліно, що в Нижньогородській області. Але військової підготовки фактично не було. Спорядження дали стандартне - каску, тактичний жилет і форму.

Саме тоді Кочкін почав підозрювати, що обіцянки щодо служби в Африці можуть виявитися неправдивими. Екіпірування явно не підходило для жаркого клімату.

Зрештою, лише невелику частину добровольців справді відправили до Африки. Більшість потрапила до України. Новобранцям заздалегідь не повідомляли, куди саме їх відправлять. Зазвичай рішення оголошували в останній момент.

Якщо командування прямо говорило про Африку, це означало відправлення на африканський континент. Якщо ж місце призначення не називали, то, як пізніше з’ясувалося, йшлося про Україну.

Спроба втечі

Напередодні Нового року Кочкін намагався втекти з бази на своєму автомобілі, який йому дозволили залишити при собі. Однак ця спроба провалилася після того.

Вже 23 січня командування повідомило Кочкіну, що через кілька днів його відправлять на службу. Йому дозволили тимчасово поїхати додому. Кочкін зрозумів, що може опинитися на війні в Україні, чого не планував.

Наступного дня він залишив базу і вирушив до Смоленська. Звідти сів на поїзд до Мінськ у Білорусь, побоюючись, що його можуть оголосити в розшук у Росії. Після цього він придбав квиток на літак до Філіппіни із пересадкою в Китай. Прибувши до Маніла, Георгій подав заяву на отримання притулку.

Що сталося з підрозділом

За словами росіянина, вже через кілька днів після втечі він почав отримувати повідомлення від заступника командира та інших військових, які намагалися з’ясувати його місцезнаходження. За його словами, йому навіть пропонували перевестися до іншої частини.

Водночас залишається невідомим, чи порушили проти нього кримінальну справу за дезертирство. Приблизно через десять днів після втечі Георгій дізнався, що майже весь його підрозділ направили до України - нібито на "розмінування Куп'янська".