"Орда" не вміє відповзати назад "подобру-поздорову": Зібравши армії навколо кордонів України, Росія таким чином благає помилування в усього світу

Росія вдається до військового шантажу оскільки не витримує світових санкцій. Відмовлятися від окупованих нею територій не хоче, бо це йде в розріз з амбіціями керманича Кремля Володимира Путіна. Україна має стояти на своєму та посилювати власну армію. Своїми думками із цього приводу поділився Богдан Кузьмич політичний аналітик, член Ради громадського контролю при НАБУ. Патріоти України пропонують вам із ними ознайомитися.

Наразі Росії не залишилось нічого окрім як шантажувати нас. Той факт, що вони з Каспійського моря перекинули свої ракетні й десантні катери це військовий шантаж та гра своїми мускулами одночасно. Будь-які військові навчання, що відбуваються на кордонах з сусідньою державою – це завжди гра мускулами. Чи будуть вони нападати – зазвичай, коли готують вторгнення передислокація військ відбувається тихо, під прикриттям. Рівень секретності – максимальний.

Військові, яких залучили до цих дій не мають права видавати свою дислокацію, ба більше – журналістів не підпускають до тієї області. В цих випадках намагаються за будь-яку ціну відвернути увагу ворога. В нашому випадку Путін не приховує переміщень, тобто вона втратила ефект непередбачуваності.

Вона жертвує скритністю в угоду браваді та військовим залякуванням. Демонстрація своїх величезних ешелонів військової техніки в соцмережах виглядає дешево, хоч і загрозливо. Все більше і більше видно, що вони шантажують всіх, кого можуть – президента США Джозефа Байдена, Європейський Союз, Україну.

Це відбувається, бо Росія насправді вже не витримує санкцій. Вимагають їх зняти як можуть: маніпулюють, катають свої танки. В них вже дуже мало грошей, ще й невирішальні проблеми на окупованому Криму.

Вони просто вимагають в світу помилування. Від нас їм треба вода в Крим, від ЄС зняття санкцій та згода на добудову та запуск другого Північного потоку і ще там можна знайти багато претензій від Росії до цивілізованого світу.

Якщо Росія висадить свій десант на наших берегах, чи не буде наша відповідь провокацією, що розв'яже війну?

Однозначно ні. За міжнародним правом ніщо не дозволяє одній державі нападати на іншу. Її, для розв'язання конфлікту, може запросити сам уряд, що у 2014-му намагався зробити Віктор Янукович. Або це може трапитися через згоду міжнародної спільноти. Як от в Іраку на початку 2000-х Будь-що інше не дає РФ права вводити війська на нашу територію. Тож будь-яка відповідь України не є приводом для того, аби РФ ввела свої війська на нашу територію. Це всі розуміють і єдине, для чого РФ треба привід – внутрішній. Щоб пояснити самим росіянам навіщо війська РФ воюють з нами. Але, навіть якщо ми не дамо такого приводу, то Росія придумає його сама - таке часто було в історії. Тобто ми в змозі відповідати в будь-який спосіб. Не виникне жодної проблеми з міжнародним правом коли наші снаряди розриваються на нашій землі під ногами агресора. Тому Україна може відповідати всіма наявними в неї засобами.

Ми зв'язані з Росією договором про спільне використання Азовського моря. Чи вигідно нам розривати цей договір?

Ніколи не думав, що це скажу, але він наразі нам потрібен. Розірвання цього договору фактично нічого не змінить, через те, що Росія все одно перекриває для нас вхід в море. Тобто, вона не виконує його вимоги. Маючи такий договір на руках, ми можемо показувати міжнародній спільноті, що Росія порушує підписані нею ж угоди. Окрім того, збитки від перекриття входу в море ми підрахуємо та подамо на Росію в суд, що знову ж для нас може стати вигідним. Тож, найбільш зацікавленою стороною в розриві договору є саме РФ.

Чи буде для нас вигідним розірвання договору про поділ риби в Азовському договорі?

Зважаючи на кількість риби, що там лишилася – економічні наслідки будуть мізерні. Від його розірвання буде більше галасу в ЗМІ. Але на це негативно відреагує міжнародна спільнота. Як правило, відсутність чітких квот на вилов риби пожвавлює браконьєрство, а це ніяк не сприяє збереженню екосистеми. Тому нам варто турбуватися за якомога вигідніший розподіл квот за цим договором, а не за його розрив.

Як в нинішніх умовах визволити акваторію від росіян?

На шляху до вирішення цієї ситуації в нас дуже багато проблем. Перша проблема в тому, що в них багато військ. Друга проблема в тому, що РФ повністю контролює морський шлях в акваторію моря. Боротися з цим симетрично теоретично можливо, але на практиці дуже дорого. Я мало уявляю звідки ми візьмемо фінансування на таку ж кількість військ та прориття свого каналу в азовське море через Сиваш. Тому діяти ліпше асиметрично. Нам необхідне нарощення ракетних батарей, укріплювати власні порти, збільшувати кількість оборонних споруд. Наша військова доктрина – оборонна, на відміну від РФ. Тобто маємо розвивати оборонні комплекси. Максимально захистити узбережжя від можливого десанту. Це дешевше, але лише може врятувати від можливого нападу. Саму акваторію це нам все одно не поверне.

Чи може бути ескалація зі сторони окупованого Донбасу, зокрема з окупованого Сєдового?

Я, насправді не відкидаю такої можливості, що РФ цим може скористатися. Можливо, через погодні умови, якимось штормом пара катерів потрапить до берегів ОРДЛО. В такому разі Пушилін заявить, що "ДНР", прости господи, має свій власний флот. Такі, по суті, дитячі методи цілком в стилі Путіна.

Ці кораблі можуть взяти участь в бойових діях на стороні терористичних формувань. Але сумнівно, що це може мати велику перспективу, хіба що для якихось відволікаючих маневрів та провокацій.