Під час крайнього наступу звільнили 34 кв км на Гуляйпільському напрямку: Командир 1-го штурмового полку розповів про нову тактику свого підрозділу

Дмитро Філатов, командир 1-го Окремого Штурмового Полку імені Дмитра Коцюбайла заявив, що під час останньої операції на Гуляйпільському напрямку підрозділ звільнив 34 квадратні кілометри території, зазначають Патріоти України. Підрозділ працює на напрямку, де російські війська продовжують наступальні дії, однак Сили оборони протидіють їхній інфільтрації та поступово відновлюють територію. Про удари по транспортній логістиці противника, роботу мультидоменного центру «Фаланга», сучасні методи ведення штурмових дій Дмитро Філатов розповів в ефірі Армія FM.

— На якому напрямку зараз працює ваш полк і яка ваша основна роль там?

— Ми зараз працюємо на Запорізькому напрямку, безпосередньо на Гуляйпільському.

— Як сьогодні виглядає ситуація на цьому напрямку?

— Ворог наразі продовжує наступальні дії. Вони на цей час є безуспішними. Сили оборони достатньо ефективно протидіють їхній інфільтрації. Є окремі ділянки, які в силу тих чи інших обставин ми втрачаємо, але в той же час інші підрозділи, які на цьому напрямку працюють, продовжують рухатися вперед, як і наш підрозділ.

Я вважаю, що ситуація на цей час, незважаючи на те, що противник намагається вести наступальні дії на цій ділянці, — ініціатива тримається у Сил оборони. Ми потроху не тільки протидіємо їхній інфільтрації, а й відновлюємо територію.

— Що найбільше змінилося на цьому напрямку за останні кілька місяців?

— Ми почали здійснювати інтенсивний вплив на транспортну логістику противника і бачимо, як це вже суттєво позначається на ньому. Він втрачає можливість якісного забезпечення своїх підрозділів, тим самим послаблює підтримку військ, що наступають, і дає нам можливість меншою кров'ю, легше протидіяти їм та перехоплювати ініціативу.

Але ця ініціатива не є прямо такою грандіозною, що ми почали звільняти щомісяця сотні кілометрів. Ні. Але Сили оборони почуваються більш упевнено наразі, і ми бачимо, що противник не може знайти протидію нашим діям.

— Чи можете назвати, скільки території вдалося звільнити?

— Я не можу такі цифри називати, бо це не моє повноваження — озвучувати їх за угруповання. Я можу сказати, що за наш підрозділ ми планували за останню операцію звільнити 40 квадратних кілометрів. Наразі ми не досягли бажаних результатів.

Ми звільнили 34 квадратних кілометри.

— На вашому напрямку триває операція в межах роботи мультидоменного центру «Фаланга». Що це за формат роботи і чим він відрізняється від звичайної бойової роботи підрозділу?

— Ми почали впроваджувати нові сенси ведення бою на рівні полку і застосовувати нові, більш сучасні методи виявлення противника та нові засоби ураження, які останнім часом змогли зробити наші українські виробники озброєння.

Що саме відрізняється від загальних дій? Ми почали впроваджувати ще один ешелон ізоляції поля бою, який концентрується саме на транспортній логістиці. Є ще над чим працювати та удосконалювати, але, тим не менш, ми бачимо, що остання операція, яка тривала близько тижня, дала дуже високі результати.

Ми знищили велику кількість автотранспорту, велику кількість особового складу противника, вдосконалили методи оперативної обізнаності на глибину 100 кілометрів.

— Наскільки важливою для таких операцій є розвідка?

— Для того, щоб завдавати ураження на глибині більше ніж 15–20 кілометрів від лінії бойового зіткнення, основне, що нам потрібно, — це розвідка. І незважаючи на підтримку партнерів, незважаючи на наші здобутки держави, насправді супутникові знімки не дають такої оперативної обізнаності, як інші джерела розвідки.

Ми за підтримки СБУ вибудували певну систему обробки і збору інформації. Ми працюємо ще над цим. Це дає нам можливість мати високу оперативну обізнаність щодо противника і спрямовувати засоби ураження саме в ту точку, де для противника це завдасть найбільшого болю та шкоди.

Ми намагаємося відпрацювати цю методику швидше за противника і використати її на полі бою саме за рахунок того, щоб отримати суттєві переваги.

Тому що симетричні дії нам не дадуть жодних результатів: у противника піхоти набагато більше. Нам треба шукати рішення, як знекровлювати його армію в цілому без великої участі особового складу.

Звісно, піхотинця на полі бою ніхто замінити не зможе, і в тому напрямку ми теж дуже плідно працюємо, покращуючи їхній захист і впроваджуючи нові методи ведення бойових дій. Але, тим не менш, нам треба шукати рішення, які будуть неподоланні для противника і які будуть завдавати йому якомога більших втрат.

— Ваша назва — штурмовий полк. Наскільки сьогодні ваша робота схожа на класичний штурм і чи є вони взагалі?

— Так, класичні штурми є, і ми в день проводимо мінімально дві штурмові дії. Максимально, тими спроможностями та органами управління, які у нас є, ми можемо проводити на цей час близько 15 штурмових дій за добу.

Зазвичай така велика інтенсивність застосовується тільки в тому випадку, якщо є задум, у якому задіяне ціле угруповання з декількох підрозділів і нам необхідно вести стрімкі наступальні дії.

Але так як наш підрозділ є штурмовим, ви вірно підмітили, ми ведемо постійні штурмові дії, і іншим способом, як класичним, його вести не можна.

Але та система роботи, яка у нас вибудувана, загальна для військового бою, дає достатньо великі передумови для ведення таких штурмових дій. Тим самим ми досягаємо низьких втрат з нашого боку і великих втрат з боку противника.

Ми дуже уважно ставимося до тих вимог, які є загальними в статуті Збройних сил, але намагаємося їх інтерпретувати в сучасних умовах.

— Як сьогодні готується штурмова операція?

— Ми дуже багато приділяємо уваги ізоляції поля бою, дуже багато уваги приділяємо вивченню об'єкта атаки: кількості виходів, кількості особового складу на тій позиції, їхньому стану.

Тобто ми намагаємося отримати максимум інформації для прийняття рішення і вже приймаємо рішення.

Об'єкти, які є дуже захищеними, ми намагаємося брати більше в оточення, не здійснюючи прямого впливу штурмових груп. При цьому ми здійснюємо постійний вплив засобами, артилерією, БПЛА, придушенням радіосигналів, щоб вони втрачали зв'язок зі своїми командними пунктами.

Ми намагаємося взяти їх в оточення, створити умовну блокаду даної ділянки місцевості. А ті об'єкти, які є більш слабкими з точки зору оборони у противника, ми їх відповідно штурмуємо.

— Що сьогодні швидше змінюється — сама зброя чи тактика її застосування?

— За останні роки зброя і засоби ураження так швидко змінилися, так швидко адаптувалися, що ми зараз бачимо: у нас є швидке зростання тактики, але воно досі не відображене в наших оперативних діях. Воно не враховане у стратегії.

У нас наразі є дуже великий розрив між засобами, між тактичним рівнем ведення бойових дій і оперативним рівнем.

Наприклад, створення нашого мультидоменного центру. Ми його створили саме через цей розрив. Ми шукаємо рішення, які можуть дати фундамент для Збройних Сил для більш ефективного ведення війни, для того, щоб наші підрозділи могли вести бойові дії не одиницею солдатів на полі бою, а щоб ми могли вести їх у розрізі Збройних Сил в цілому.

Ми зараз бачимо, що на тактичному рівні у нас ідуть запеклі бої: противник наступає, ми відбиваємося, десь ми наступаємо. І тактичний рівень у нас має велику насиченість засобів ураження, різні тактики ведення бойових дій.

А оперативний рівень, від стрімкого рівня, де мають здійснюватися маневри технікою, маневри вогнем, загальновійськові маневри, перетворився більше на позиційний спротив.

Тобто на оперативному рівні противник щось там стріляє по нас, ми стріляємо по них. Оперативний рівень від основного рівня ведення бойових дій перетворився на позиційний елемент ведення бойових дій.

— Що потрібно, щоб перейти від тактичного рівня до оперативного?

— Потрібно шукати рішення, де ми зможемо на оперативному рівні вести ефективні наступальні дії.

А наступальні дії на оперативному рівні можливі лише в разі, якщо на оперативному рівні є ефективна ізоляція поля бою, є високий рівень обізнаності, є чітке розуміння слабких сторін противника.

Якщо ми знайдемо рішення, як нам вийти з тактичного рівня на оперативний і перехопити там ініціативу, саме це буде завершенням війни.

— Чому перехід на оперативний рівень настільки важливий?

— Тому що, залишаючись на суто тактичному рівні, питання часу, коли ми програємо.

Те, що ми отримали тимчасову якусь ініціативу над противником, не буде тривати вічно. Дії на тактичному рівні не матимуть великої перспективи і не стимулюватимуть противника до перемовин та завершення війни.

Вони розуміють: є набір ресурсів у них і є набір ресурсів у нас.

У них їх фізично більше. Все. Будемо користуватися своїм розумом і змінювати безпосередньо підхід.