Під Вугледаром майже повністю ліквідовано батальйон "Алга" з Казані: Вцілих планують звинуватити в дезертирстві

Бійці Збройних сил України під Вугледаром Донецької області майже повністю ліквідували батальйон "Алга" з Казані. Вцілілих "мобілізованих" на батьківщині хочуть звинуватити у дезертирстві. Про це повідомляє видання "Важливі історії". Свідчення з цього приводу дав один із добровольців, який пішов на війну проти України та побажав залишитися анонімним, передають Патріоти України.

Так, 24 березня Казанський гарнізонний військовий суд розгляне позов колишнього військового з "Алга", спрямований до військового комісаріату Татарстану та своєї військової частини.

Зазначається, що після закінчення чотиримісячного контракту вищезгаданий військовий та його товариші по службі здали зброю і написали рапорти про звільнення. Відповідні документи підписали командири роти й батальйону. Проте командир 72-ї бригади відмовився ставити підпис без пояснення причин. Після цього казанські добровольці повернулися додому.

Наразі щодо них ведеться перевірка у кримінальній справі за частиною 5 статті 337 КК ("Самовільне залишення частини або місця служби тривалістю понад один місяць в умовах збройного конфлікту") і статтею 338 КК ("Дезертирство").

"Посадять – значить, посадять. Просто виходить неприємно... Мене контузило під час контрнаступу української армії на Херсонському напрямку, на правому березі Дніпра. Ми стояли за 800 метрів від них, тримали оборону, щоб вони не пішли. Самі штурмувати не могли: вони стояли на висоті, ми внизу, нас бачили як на долоні. Багато людей із батальйону загинуло. Можливо, половина", – розповів російський окупант.

За словами військового, його накрило ударною хвилею. "Я спілкувався з комбатом, не встиг навіть в окоп залетіти. Там усе було на адреналіні, у постійному напруженні, що не відчувалося. Тільки після відступу російських військ із Херсона, як нас почали виводити на інший бік Дніпра, організм остиг – і все почалося. То тиск, то ноги болять: ходити я майже не міг. Я звернувся до одного госпіталю, потім до другого – дали таблетки від тиску, які не допомагали. Контракт скінчився. Ми написали рапорти на звільнення. Один примірник рапорту начальник штабу забрав собі, його зняли, поставили іншого, і рапорт на кшталт "втратили". Коли вийшли на цей лівий бік Дніпра, ми знайшли наш склад, де зберігаються боєприпаси, та здали зброю", – розповів військовий РФ.

Він додав, що групою п'ять-шість осіб загарбники вирішили вийти в бік Росії. "Інші виходили по-іншому. На КПП питань ніяких ніхто не ставив. У мене був рапорт, підписаний командиром роти та комбатом. Спочатку йшли на попутках. Потім машина відвозила. Ми знайшли госпіталь, але нас не прийняли без скерування. Тоді ми вирішили їхати. Вже три місяці з'ясовуємо, чому не підписали наказ про звільнення, скрізь написано, що добровольці спокійно можуть звільнитися, нам і гроші не платять, і не звільняють. Немає жодного статусу, й посвідчення учасників бойових дій не дали", – зізнався росіянин.

Також він розповів, що після прибуття до Росії написав у військкомат: "І про ноги, і що неврологія, і в голові зайва рідина. Там ні відповіді, ні привіту. А за підсумком намагаються "справу пришити". Мене теж викликали до Слідчого комітету. Я написав, як я вийшов, навіщо я вийшов... За списком Слідчого комітету нас було 15 осіб. П'ять-шість людей відпочили й назад поїхали. У списках їх досі вважають "п'ятисотими", хоча двоє зараз у шпиталі лежать, а решта під Вугледаром загинули".

Чоловік розповів, що йому 41 рік. До війни він працював у пожежній охороні, потім автомеханіком у Москві. При цьому отримував гідну зарплату в розмірі близько 200-250 тисяч рублів.

"Добровольцем пішов, бо пацанів молодих було шкода. У знайомих син 20 років "срочку" служив, його якось умовили, підписав контракт і поїхав на війну в Україну, місяця не пробув – його вбили. Я подумав, що я все одно досвідченіший, ніж молоді хлопці, я на строковій службі пройшов Другу чеченську війну, з 1999-го по 2000-й. Перший час спати було важко, зуби ночами скреготіли – і сам не спав, і іншим не давав", – сказав окупант.

Війну в Україні він назвав дуже жорстокою. Насамперед тому, що тут ідуть у хід БПЛА. "Ця війна в Україні, звичайно, жорсткіша. Тут працюють дрони. У нас теж є, для нас Татарстан купував дуже дорогі дрони. Але в результаті українці їх "саджали". Треба б придумати, щоб до нас їхні дрони теж не долітали. А виходило, що ми з автомата дрон збиваємо, і буквально протягом трьох секунд по нас починає прилітати артилерія або міномет, або арта. В атаку не підеш і не сховаєшся, тому що тепловізори працюють. Тяжко воювати дуже", – зізнався окупант.

Окрім того, він заявив, що зброя ЗС РФ далеко не така, як про неї говорили у командуванні. "Зброя теж була проблемна: починає стріляти і потім клинить, доки не почистиш. Техніка бойова була 1973, 1978, 1964 років випуску, вона навіть не стріляла. Коли ми заходили до Херсонської області, у нас було десять одиниць техніки, п'ять одиниць навіть не доїхали. Інші протягом тижня зламалися, одна бойова машина більш-менш ходила туди-сюди і в результаті теж стала", – зізнався окупант.

Ба більше, він визнав, що по телевізору росіянам надають неправдиву інформацію. "Я коли зараз телевізор дивлюся, мені плюватись хочеться. По телевізору не говорять про це, але 6 лютого під час наступу в бік Вугледара батальйон "Алга" поклали практично повністю. Опісля поклали оренбурзький батальйон, башкирський батальйон. Там, де були саме добровольці. Мій товариш-співслуживець, який зараз у шпиталі, розповідає, що розвідки не було, артобстрілу розвідувального не було. У кожному БТРі по вісім-десять осіб, а як поїхали в наступ – деякі навіть не зрозуміли, що сталося, коли їх атакували", – заявив військовий РФ.

Окупант визнав, що йому неприємно жити у своїй країні. "Дуже прикро за уряд. Те, що поводиться саме так. Я не знаю, може, уряд повністю гроші виділяє, але не доходять вони до нас. Хоча ми свою справу зробили, відпрацювали контракт. І прикро, що там воюємо із противником, а сюди приходиш і теж починаєш воювати", – сказав росіянин.