Після візиту Сі Цзіньпіна до Росії Захід остаточно зрозумів, що це війна за його майбутнє, - Піонтковський

Ну, що. Відгуляв Сі Цзіньпін по Росії, зустрівся з Путіним. Емоцій було дуже багато, було дуже багато конспірології, домовились чи не домовились. І от власне починають з’являтися перші, можливо і не перші, протуберанці. Радше всього Сили Сибіру – 2 не буде, водночас радше всього не отримає Кремль і китайської зброї, але біполярний світ, на превеликий жаль, вже починає формуватися. І от останні заяви з боку Державного департаменту, який серйозно не сприймає так звані китайські мирні пропозиції, є тому зайвим свідченням.

Всі ми помітили упродовж останнього тижня різке посилення жорсткості позиції не лише адміністрації, але й усього американського політикуму щодо російської агресії в Україні. Блінкен кожен день повторює навіть різкіше, ніж українське керівництво, що жодні переговори неможливі. Будь-яка зупинка бойових дій йде на користь агресорові, дозволяє Путіну врятувати обличчя, перегрупувати сили, приготуватись до нової війни і так далі. Але не менш вражаючі надзвичайно серйозні зміни у республіканському секторі американського політикуму. Трамп перетворюється у всуціль маргінального ідіота, кожен день повторюючи на мітингах, що він за 24 години домовиться з Путіним про припинення війни, віддавши йому цілу низку українських областей, які, як зазначає Трамп, що йому повідомили, виявляється заселені російськомовним населенням.

У цій ситуації повністю змінив свою позицію найпопулярніший кандидат, губернатор Флориди Десантіс,

який прославився, як ми пам’ятаємо усі в Україні, два тижні тому безграмотною заявою, мовляв, ви знаєте, ця війна – це територіальний конфлікт між Росією й Україною десь на тисячу кілометрів від Сполучених Штатів, не становить для нас загрози, наш противник – Китай, нам треба боротись з Китаєм, а не з Путіним. Зараз він заявляє, що його неправильно зрозуміли і кожен день просто кров’ю підписується щодо свого нового ставлення до Путіна й до війни: Путін воєнний злочинець, сидить на бензоколонці, вимахуючи ядерною бомбою, необхідно надати повну підтримку Україні.

Ця зміна позиції усього політикуму США викликана двома причинами. Перша – візит Китаю, візит Сі сприймався, як спроба Сі створення нової імперії зла. Спочатку він домовився з Іраном, надавши йому велику послугу – нормалізував відносини із Саудівською Аравією. Тобто він явно намагався вибудувати таку антизахідну імперію Китай-Росія-Іран. І це парадоксальним способом згуртувало обидва крила американського політикуму. Була дуже популярною школа, особливо серед республіканців, що основний ворог Китай, у найбільш крайній формі, отих трампістів – добре б Путіна перетягнути на нашу сторону і піти на зустріч у якихось чутливих для нього питаннях. Зрозуміло, яких. Але тепер оця антикитайська партія побачила, що Путін власне васал Китаю і повністю надає свої економічні ресурси у розпорядження Китаю, що Сполученим Штатам протистоїть єдиний блок Китаю і дрібного такого китайського васала. Це згуртувало весь американський політикум, який зайняв зовсім нову єдину позицію. І друге спостереження Сполучених Штатів, дуже неприємне для Путіна, ми ж бачимо, здавалося б 20 разів це питання вже вирішене, знову йому розповіли, що із ним буде у випадку використання ядерної зброї. Його особисто просто вб’ють, а НАТО своїм вогневим впливом повинне, не заходячи на територію України, знищити, просто спопелити все російське угруповання. Так ні, він знову несподівано почав брязкати й махати своєю ядерною довбнею, погрожуючи розміщенням ядерної зброї у Білорусі. Так от, я вам доповідаю, реакція на Заході – одностайне презирство до його погроз. Набрид своїм шантажем, ніхто вже його серйозно не сприймає.

Так, і це ключова історія, але Путін в теперішньому часі демонструє свій основний меседж – війна зі всім цивілізованим світом, або війна з Україною до останнього російського кузьміча. Ну, і ключова історія, чи витримає всередині себе російська суспільна і державна структура. Наразі ми побачили теж дуже характерні сигнали, я не знаю фейк це чи ні, але розмова Пригожина. Не того Пригожина вагнерівського, а того валєрієвського.

Ви знаєте, я б не розглядав цю плівку так ізольовано. От питання, яке ставлять постійно в Україні, яке ж ставлення російського суспільства до цієї війни, і російська пропаганда відповідає нам опитуваннями суспільної думки, скільки там, 70% чи 68%. Це дурниця, у тоталітарному суспільстві опитування ні про що не кажуть. По-перше, їх легко сфальсифікувати, а по-друге, що таке опитування? От по телефону у квартирі радянській людині дзвонять і запитують ви за Путіна?, грубо кажучи, ну ж столітній генетичний досвід.

Що ви скажете про товариша Андропова, умовно кажучи.

Так, приблизно ось так. Тому давно вже серйозні соціологи працюють з іншими методами, це фокус-групи, коли збираються представники якоїсь соціальної групи, з ними соціологи розмовляють, ставлять опосередковані запитання, виясняють їхні мотиви і так далі. Так от, дивовижно, що зараз кожен із нас може стати таким соціологом, який аналізує фокус-групи. Достатньо відкрити інтернет, і ми там бачимо фокус-групи. От я вам зараз швидко скажу 3-4 групи. Є фокус-група мобіків, у нас є маса відеозаписів мобіків, які звертаються: дорогий, Володимире Володимировичу, нас послали не взутих і невдягнених, не годованих, без артилерії й підтримки, нас вбивають, у нас вже 80% загинули, заберіть нас звідси куди-небудь. От вам соціологічне визначення, це перша соціальна група, група мобіків. Є соціальна група мотивованих російських фашистів, тих самих вагнерівців, Пригожина, Гіркіна та інших.

Подивіться їхні відеозвернення: зрадники в генштабі не дають нам достатньо боєприпасів, зрадники в генштабі ведуть країну до поразки.

І вони ж не тільки пишуть відео, вони з кулеметів розстрілюють портрети керівника генштабу. Є третя група, соціальна фокус-група, про яку ви сказали, це от середньої руки олігархи, так звана економічна й псевдокультурна верхівка режиму. От нічим не особливі ці двоє людей, Пригожин і Ахмедов, вони просто типовий зріз цієї фокус-групи. Ми чули, чим дихає ця фокус-група. Ось соціальна картина російського суспільства. Невже за такої картини можна досягнути успіху у війні?

Я пропоную новий метод, от ми вивчили фокус-групи, а спрогнозуймо на базі цих знань, що трапиться, скажімо, десь у другій половині квітня, коли, наприклад, той генерал, який сказав знамениту фразу: я стою за 84 км від Мелітополя, мені потрібно це і це. Припустімо він дійшов до Мелітополя. Як поводитимуться ось ці три групи, про які я говорив? Та дуже просто! Ось ці нещасні мобіки вже не писатимуть відеозвернення до Путіна, вони як російські селяни у 1916 році десятками тисяч тікатимуть з фронту. Російські фашисти розстрілюватимуть із кулемета вже не портрети, а генералів і полковників генштабу, яких вони вважають зрадниками. А олігархи Пригожин і Ахмедов будуть вже не таємно по телефону розмовляти, а будуть відкрито кричати ті ж речі на перших каналах телебачення. От, пам’ятаєте знамените нам, в школах вчили, коли заарештували молодого Леніна, жандарм йому першого разу сказав що ж ви бунтуєте, юначе? Перед вами стіна, а Ленін йому відповів – стіна догниває, штурхни, та й розвалиться. От вся оця єдність російського суспільства абсолютно гнила. Штурхни – і розвалиться, за перших успіхів українського контрнаступу, який зараз готується. І це не мої побажання чи хотілки, це результат того соціологічного аналізу, який я зараз наочно провів на основі цих фокус-груп російського суспільства, наданих нам інтернетом. Кожен глядач може це зробити самостійно.

Сто років тому більшовиків не зупиняли поразки на фронтах, люди не хотіли йти служити в російську більшовицьку армію. Але вони завжди використовували з одного боку інерцію мас, і з другого боку використовували те, що називається ЧК, НКВС, ГПУ і так далі у формі загородзагонів. Відповідно люди, які втекли, скинули царя, від Першої світової війни, вони поміняли владу, вони були змушені захищати, як то кажуть, діло Троцького-Леніна-Дзержинського, тому що в них не було вибору. І відповідно зараз може спрацювати теж така собі інерція.

Ви знаєте, громадянську війну червоні виграли не лише завдяки загородзагонам. У них була ідея, вона була брехливою, релігійною, вони нав’язали людям міф про комуністичне суспільство, про справедливість, боротьбу із пригноблювачами. У цей міф повірило дуже багато людей на всій території Російської імперії, зокрема і в Україні. От прекрасно сказав російський історик, вбитий чекістами Анрій Амальрік, що прийняття комуністичної релігії продовжило життя Російської імперії на 70 років так само, як прийняття Римською імперією християнства продовжило її життя на 300 років. Більшовики мали те, що у сьогоднішніх власників Кремля відсутнє повністю – якась ідея, брехлива, але яка заволоділа тоді масами. Зараз у них нічого такого немає. Це один із висновків цього соцопитування. Ненависть до України, вона може надихнути, так, оцих російських фашистів, здатних воювати і вбивати до останнього українця Пригожиних (я маю на увазі Євгенія), їх приблизно 10% населення. Але цього мало, а тоді основна маса, значна частина російського населення, українського й грузинського, як завгодно, всюди червона армія перемагала за рахунок того, що несла так зване звільнення від пригнічувачів. Це відсутня геть-чисто.

Людей вони не рахували, і зараз ми це бачимо.

Це є.

Мобілізація в Росії триває у тому ж самому напрямку. Вони не рахують кількість вбитих. Наші бійці розповідають, що от треба покласти батальйон під артвогонь – так вони це і роблять.

Так, але він не оголошує мобілізацію, він проводить її таємно. Ви ж бачите, що вони ведуть її під виглядом примусових добровольців. Бо вони зрозуміли, що формальне оголошення мобілізації викличе й активізує соціальні протести мобіків. Адже який ефект цієї соцгрупи мобіків? Їх ж дивляться мільйони російських військовозобов’язаних, ніхто з них йти на фронт не хоче, і одними загородзагонами та методами насилля їх не набрати. Тому Путін біситься. Здавалося б навіщо він, у нього єдиний союзник більш-менш якусь підтримку, політичну підтримку велику йому надав Сі, велику зброю він йому не поставляє і поставляти не буде, але щось вони їм дають, якісь чіпи і так далі, навіщо ж так плюнути в обличчя цьому своєму єдиному союзнику своїм бажанням відправити ядерну зброю до Білорусі, коли той ще навіть не встиг доїхати до Пекіна. Тому що у нього немає іншого аргументу. У нього фізична потреба махати своєю ядерною довбнею, бо це єдиний його аргумент, у всьому решті він програє. І те холодне презирство, з яким зустріли у всьому світі цю його останню спробу шантажу, показує, що у нього не залишилося жодних карт.

В нього ще лишилося два союзники, як казали класики свого часу, в Російської імперії є два союзники. Це Патрушев старший і Патрушев молодший. Якщо вже говорити про фокус-групу, для мене надзвичайно показовими є одкровення Нікалая Платоновича. Відповідно у своєму останньому інтерв’ю він переплюнув вже сам себе, вже не кажучи про свого старшого товариша. Він зібрався ділити Америку і так далі. З другого боку він демонструє готовність далі розгортати імперіалізм у його найбрутальнішій формі до кінця.

Розумієте ви дуже добре. Дві людини зараз правлять у Росії, Патрушев і Путін, от вони зараз демонструють повне клінічне безумство. Один розмахує ядерною бомбою. Розумієте, ядерний шантаж 15 років працював як шантаж. Він ж для чого? Щоб у Вашингтоні сказали, а от давайте не провокуватимемо Путіна. Ви пам’ятаєте, з чого все починалось. Це ще коли джавеліни кілька років не давали Україні, та ж сама розмова була: не провокуймо Путіна, раптом візьме ядерну зброю. А потім не даваймо стінгери, не даваймо гаубиці, не давати HIMARS, Patriot, Abrams і так далі. Все, закінчилась ця гра, ніхто його більше не боїться, йому пояснили, що його вб’ють. Як людина, до речі, коли він шантажував, він ж це зробив у інтерв’ю своєму улюбленому журналістові Павлові Зарубіну, він ж посадив його за 10 метрів від себе. Людина, яка тремтить від якогось вірусу, ковіду і так далі, коли пандемія давно закінчилась, і ця людина буде готова померти? Відправитись у якийсь рай? Всі розуміють, що це тупий шантаж. А коли Патрушев говорить, він ж переконано говорить, подивіться на його обличчя, він вірить, що Америка ось-ось розпадеться. Каліфорнія відійде до Мексики, Аляска напевне до Сполучених Штатів. Але дуже добре, що ворог перебуває у такому стані.

Але він у це вірить і ми розуміємо, що вся піраміда російська також. Якщо не вірить, то буде імітувати оцей от оргазм довіри до слів Патрушева. І отут от питання. Наш секретар Ради нацбезпеки й оборони Олексій Данілов сказав: розуміємо, що є певні проблеми з F-16, але є армія безпілотників. Ми розуміємо, що армія безпілотників, яка може не зустріти на своєму шляху системи російської протиповітряної оборони, може зробити певне, так би мовити, соціологічне диво у рядах пересічних мешканців Тули чи Костроми.

Ми ж кожного дня бачимо повідомлення про якісь вибухи, пожежі. І це поки тільки Стрижі, йде звичайно модифікація цих Стрижів, Данілов зазначив їхню дальність, і Москва спокійно покривається цими засобами. Але не забуватимемо, що вже пішли літаки Міг-29, і вони пішли з американськими підвісками, з бомбами й крилатими ракетами. Ми не знаємо, які саме ракети. От, до речі той самий Ходорьонок, на якого ми з вами часто посилаємось,

він жалівся у останній передачі Скабєєвій, що вони перестали розуміти, яка зброя йде, раніше, мовляв, американці нам ледь не про кожен танк звітували, а зараз вони не знають, які ракети можливі.

І він повторив ці страшні для Москви слова Storm Shadow, можливо крилаті, не можливо, а скоріш за все. У будь-якому разі, яка зміна пройшла у свідомості Заходу упродовж останніх днів із цією загрозою об’єднання імперій Китаю, Ірану й Росії проти Заходу, вони зрозуміли, що ця битва, яка розпочнеться найближчим часом, це битва за них, вони боротимуться за себе. Нанести цей удар по ще тільки задуманій Китайській імперії, розгромивши зараз російську армію, це вже не задача підтримки й солідарності з Україною, а задача власне безпеки США, яку от тепер одностайно американський політичний клас вирішив реалізувати тут і зараз.

А як це вплине, наприклад, ота сама армія дронів? Нехай їх буде не 3 тисячі, не 5 тисяч, ну не знаю, 100-200-300 дронів, які могли б прилетіти на території військових об’єктів у Росії. Відповідно це б якось мобілізувало російське населення чи навпаки, продемонструвало, як свого часу пам’ятаю ту історію з льотчиком Рустом, повну некомпетентність військового командування і незахищеність росіян як таких?

Ну, ви ж бачили, яку паніку ще місяць тому викликала лише перша згадка Ріші Сунаком цих далекобійних ракет. Ми ж бачили, як ледь чи не самі генерали й полковники тягли на дах генерального штабу армії оцю систему Панцир, яка, до речі, не здатна зупинити удар тих ж дронів, які летять на максимально низькій висоті. Як з тим ж Панцирем вони тягались у Лужники на концерт, куди їх фюрер приїхав чи його двійник, це колосальна загроза. У Росії немає адекватної системи протиракетної оборони. А знаєте чому? Та тому, що вони не готувались до неї. Вони ж тільки кричали, що є якась загроза від НАТО, але прекрасно розуміли, що ніякої загрози немає. Що загроза НАТО це їхня придумана демагогія для своєї агресії. Вони не припускали, що Москва, Петербург може бути піддана атаці з повітря. Їм доводиться фактично цю систему створювати з нуля. І ми побачимо під час цього весняного наступу, це вже я цитую й українське керівництво, і західних експертів та політичних діячів, багато-багато неочікуваних і приємних для нас сюрпризів.