Погром на Банковій: "Не маю ні капельки сумнівів, що все було розіграно людьми Авакова з обох боків", - Тарас Чорновіл

Політичний експерт, котрий має має величезний досвід щодо організації протестних рухів в Україні запевняє, що добре бачить почерк спланованої силовиками провокації. Гадає лише в том, чи це авантюра особисто "непотопляємого міністра", чи погоджена з Офісом Зеленського, зазначають Патріоти України. Ось що Тарас Чорновіл пише у себе в Фейсбуці.

"Кілька думок про події на Банковій.

Ви пригадуєте, як усе відбувалося під час нашої Революції Гідності? Одна розбита вітрина. І то беркутами. Одна розгромлена аптека. І та, коли перебувала повністю під контролем і в кільці міліції. Один пошкоджений будинок, в якому на сходах, першому поверсі та на даху відбувалися реальні бойові сутички. Єдине, що реально страждало, це бруківка, яка летіла у противника, але не у вікна. Так поводилися ми.

А на що подібне те, що ми бачили на Банковій. Відмітьте, я поки не даю оцінок, нікого й ніщо не суджу, про це далі. Я лише шукаю головних суб'єктів саме такого сценарію розвитку подій. Отже, 9 березня 2001 року. Ми (лідери Форуму Національного Порятунку й дві великі формації: УБК та ще офіційно не оформлений ГКО "За правду") ведемо колосальну демонстрацію через місто й повертаємо на Банкову. Хиткі й лояльні до влади центристські партії, відчуваючи, де сила й потуга, приєднуються до акцій опозиції. Ми все краще перехоплюємо політичну ініціативу і в середині країни, й на міжнародному рівні.

А далі в нас щось пішло не так. Усі обставини я зміг добре оцінити вже пізніше, коли вибудовували лінію захисту для арештованих членів УНСО. Дуже багато тоді проглянув матеріалів. Отже, МВС нам влаштовує провокацію, затримавши кількох членів радикальної структури, які брали участь у ранішніх сутичках біля Шевченка. До них і претензій не мали особливих, і пізніше відпустили без жодних пересторог. Потрібен був детонатор і міліцейське начальство його задіяло. Ну, чим не відверто провокаційний перебіг справи Стерненка? Унсовці трохи продемонстрували своє обурення біля будівлі міністерства, поламали якийсь паркан та захляпали фасад фарбою. Ми вступили в переговори, хлопців відразу випустили, сутички на цьому майданчику припинилися. Ніби ж усе прекрасно? А в цей момент, доки політичні й унсовські лідери були втягнуті в переговори та розводили унсовців і міліцію, кілька чоловік запросто повернули колону на Банкову, куди ми йти не збиралися, та запалили всіх провокацією про відплату за арештованих товаришів.

Початку підбурювань на Банковій не бачив, бо прибіг туди від міністерства, коли вже там усе розгорілося. Звірив зняті на самому початку кадри з тим, що вже застав сам. Те ж чув і від багатьох інших. Спершу всі зупинилися, бо Банкова була не просто перегороджена, але й забита якоюсь неймовірною кількістю спецназу. Там знали, що ми прийдемо (хоча ми самі про це ще не відали) й знали, що зайдемо саме із дальнього боку, бо лише там були споруджені загородження. Влазити в бійку з переважаючим (аші ряди після сутички під МВС дуже поріділи) ворогом та чудово екіпірованим ворогом було б нелогічно навіть для дуже гарячих голів. Далі напружене мовчання порушили пару відомих осіб (деякі потім виринули в Медведчука, хтось засвітився в роботі на СБУ Деркача, інші зникли з обрію) та чимала група невідомих. Саме вони почали багато кричати й атакувати міліцію в ситуації, якої ми не планували й до якої не були готові. За пару хвилин вони вже могли спокійно відійти й заховатися за спинами розпалених унсовців, яких тоді легко вдалося спровокувати. Дуже це нагадує тих провокаторів, які вже в 2013-му на Банковій спершу лупили ланцюгами строковиків з Внутрішніх військ, а потім спокійно пройшли через ряди беркутів у їхній тил і там розчинилися.

У 2001 році владі вдалося спровокувати гарячі голови за допомогою своїх провокаторів, а потім отримати тривалу й важку для країни перемогу, яка закінчилася внутрішньою стагнацією й міжнародною ізоляцією України, а ще посиленим закручуванням гайок. Уже того дня відбулися дві знакові події. Влада арештувала небезпечних для себе радикалів з УНСО, яких реально боялася. Тодішня влада мала там провокаторів, але сам сектор радикальних сил не контролювала, на відміну від нинішньої. А другий наслідок полягав у тому, що центристські й націонал-демократичні сили, які мали вплив на майже половину населення країни, побачивши всю цю радикалізацію, перелякалися, усунулися від опозиційності та стали активно підспівувати Кучмі. А влада усіма силами дискредитувала політичних ліддерів опозиції, звинувачуючи їх у тому, що відбулося (картинка ж для обивателів була на рівні дикої страхалочки!) Я й на собі відчув, як тоді запрацював цей пропагандистський механізм, тому пишу про те, що добре знаю особисто.

А тепер до нинішніх подій. Звернули увагу, що й тепер активно задіяні провокатори провладних або рашистських сил. Уже під час першої стерненківської акції на Банковій там появився всім відомий Парасюк. Нічого ніби й не зробив, на мить появився, отримав оперативно наданий пластиковий шолом, запалив його на телекамери й передав пас Антону Геращенку, а той уже далі цілий тиждень мусолив тему "бандитських дій так званої опозиції на чолі з Порошенком".

Та сама історія й зараз. Відбувається ледь не штурм ОПи. "Ледь не", бо штурм у плани влади явно не входив і його не проводили. Треба було спровокувати саме такі дії, які залишили б дуже показову картинку? Організували. Тільки тепер це можна робити в значно більших масштабах, не турбуючись про наслідки. На відміну від Кучми, нинішня влада має цілу армію керованих радикалів і "реєстрових націоналістів". Ні, вивести й кинути на штурм Нацкорпус і Нацдружини під їхньою ж символікою було б немудро, бо вони противники і самого Стерненка, і тих, хто його реально підтримує. Але потенціал радикальних персонажів у Авакова дуже великий. І не конче ж світити впізнаваних осіб.

Промашечка сталася в двох тоненьких місцях. Перше - а куди ж поділася поліція, коли спершу одні розбурхали пристрасті під ОПою, а потім інші, не дуже думаючи, що їх використовують, кинулися бити, палити, обмальовувати. Зовні все виглядало, як штурм. І на Богомольця мали дуже добре усвідомлювати, що це лише імітація, щоб так безпечно відвести поліцію й новітню беркутню. Під час першої акції вони дуже активно грали м'язами... А під час другої, коли ні поліція не провокувала, ні найняті провокатори не розпалювали ситуацію, усе взагалі пройшло мирно й спокійно.

А другий промах для влади - це Порошенко. Явно ж усе розплановували наперед і коментарі та заяви узгоджували. Пробували повторити пропагандистський ефект акції 9.03.2001. От тільки тоді масовано обливали брудом реальних лідерів опозиційної акції, які дійсно були більш-менш радикально налаштовані. Потоки звинувачень лились проти Турчинова, Луценка, Мороза, мене, Матвієнка, ще ряду людей, які дійсно несли певну відповідальність, що не передбачили та не зупинили провокацію в зародку. Нікому в голову не прийшло звинуватити поміркованих, тих же лідерів НРУ, ПРП, УНР та ще ряду партій. Бо розуміли, що це було б безглуздям прив'язувати їх до подій, коли було спровоковано сутички й силове протистояння. А зараз цим ідіотам не вистачило клепки, щоб не ліпити до звинувачень у підбурюванні до силових дій Порошенка. Або керівники країни стали незрівнянно тупішими, або вони саме такими низькими інтелектуальними мірками оцінюють своє насєлєніє. Бо для думаючих людей ці заяви - це ознака проколу. Порошенко точно не міг бути провідником та натхненником радикалів, які (починаючи з того ж Стерненка) ненавидять його якоюсь ірраціональною класовою ненавистю.

Але було заготовлено провокацію, було розписано завдання, яких хотіли досягнути, а далі вже працювали тупі виконавці, серед яких Геращенко явно не виділяється інтелектом...

Щодо самої події, я не маю ні капельки сумнівів, що все було розіграно людьми Авакова з обох боків. Це аж надто явно. Є питання лише стосовно координації з ОПою та самим Зеленським. Бо Аваков має для Зеленського два аргументи: 1) загрози у вигляді не лише обуреного народу й патріотів, але й своїх реєстрових радикалів, якими може Бубочку тримати в напрузі; 2) рятівне коло у вигляді своїх силовиків, які можуть врятувати обдристаного зєпрідєнта і від перших аваковських загроз, і від реальних протестувальників, коли в народу увірветься терпець. Чи Аваков затвердив у ОПі план провокації та виконував його за чужим сценарієм, чи вирішив поблефувати та полякати, аби в наркомана навіть думка не виникла позбутися вічного міністра? Колись усе стане явним, а для оцінки нинішніх подій це особливого значення не має.

І ще про наслідки. Завдяки заявам офіціозу та проплачених ЛОМів увесь інцидент, зрештою, звівся до атаки на Порошенка. Це трохи відлякає хлюпіків, але вони й так за Пороха не стануть. А для свого політичного, ментального та електорального середовища Порошенко внаслідок таких тупих атак тільки покращує позиції. Дуже повільно, але незмінно. І навіть його недоброзичливцям із радикальних та націоналістичних організацій доводиться примірювати на себе пошитий їм на Банковій костюм "бойового загону Пороха".

Друга прогнозована мета - викликати острах і відторгнення щодо будь-яких акцій протесту: не ходіть туди, там правлять бал радикальні сили, це небезпечно й не естетично, вам там не місце. Це подіяло при Кучмі. В часи Януковича країна вже остаточно змінила парадигму осмислення таких подій. Це ми тут аналізуємо приховані механізми провокації, а купа людей, які про Стерненка чи Антоненка мало що чули, а Порошенка завжди не любили, на події під ОПою дивилися із захопленням. Бо в нашому суспільстві справжніх умілих революціонерів дуже мало, а бунтарів (особливо диванних) хоч відбавляй. І тут криється загроза вже для авторів провокації. Бо доки ми вишукуємо засоби політичного тиску на злочинну владу, зростає кількість готових до жорсткіших дій. Вони не завжди думають про наслідки, більше про сам процес. І коли (хоч у 2001, хоч у 2021-му) організовували радикальний сценарій штатні поліцейські провокатори, у вир бійки вже кидалися реальні протестувальники. Зрештою, мирний протест 2013-14 був би розчавлений, якби не виявилася певна кількість готових іти в реальний, а не віртуальний бій...

Акції Авакова, які мали б дискредитувати й каналізувати протести, можуть зіграти роль детонатора. Оскільки ми в стані війни, поряд країна-ворог, у середині повно рашистських диверсантів, мені не дуже хотілося б такого розвитку подій. Але не ми ж почали підпалювати цей фітіль..."