Про що думають і чого бояться Путін і Шойгу: Фізіогномістка проаналізувала їхню мову тіла

Чого очікувати від Путіна, про що він насправді думає, як далеко може піти у своєму маніакальному бажанні підкорити Україну та знищити українців як націю? Ці запитання сьогодні задає собі кожен з нас, передають Патріоти України.

Ми всі прекрасно розуміємо: закінчення війни залежить лише від нього. Хоч до України й доходить різна інсайдерська інформація з кремля, проте останнім часом очільник московії ховається від усіх в бункері й лише ненадовго з’являється на публіці. Власне, тому є певні побоювання щодо його психічного стану. Звісно, дізнатись правду з висловлювань путіна неможливо з тієї простої причини, що він постійно бреше. Саме тому «ФАКТИ» разом з фізіогномісткою, кандидаткою психологічних наук Світланою Арефнією поспостерігали за мовою тіла путіна та шойгу під час останньої зустрічі, де вони обговорювали війну в Україні. Якщо слова, сказані ними, контролювались, то пози, жести та рухи видавали їхні справжні емоції.

«Шойгу страшно, але він готовий до атаки й будь-якого повороту подій»

— Світлано, одне з останніх відео зустрічі путіна та шойгу наробило чимало галасу. Всі обговорюють очільника кремля, який вчепився в стіл. На ваше переконання, чому він весь час тримається за нього?

— Розпочнемо наш аналіз мови тіла з пози путіна. Він сидить на повному стільці, розвалившись, немов демонструючи упевненість у собі, проте тримається за стіл. Ходять чутки, що у нього хвороба Паркінсона і, щоб рука не трусилась, доводиться за щось триматись, але роблячи так, він нібито шукає опору. Це свідчить про наступне: незалежно від своєї самовпевненої пози, в якій він сидить, путін все ж тримається за стіл, тобто шукає опору.

— Під час зустрічі було сказано небагато, проте все ж варто зупинитись на аналізі деяких фраз та реакції тіл путіна і шойгу на них. Розпочнімо з таких слів путіна: «Освобождение Мариуполя — это успех». Він дійсно в це вірить?

— На цій фразі він начебто киває чи хитає головою і робить паузу, ніби очікує погодження ним же сказаного. Тобто з початку свого монологу він намагається постійно хитати головою на знак того, що говорить правильно та очікує погодження від шойгу. Проте той завмер.

Наступна фраза: «Разные награды, ясно, что так бывает». Йдеться про нагороди для солдат. Кажучи про них, він підіймає плечі, що в цьому контексті свідчить про скидання з себе відповідальності. Тобто він не впевнений у собі й знімає цю відповідальність, підіймаючи плечі.

Ще одна фраза: «В нашем понимании, они все герои». Знову ж, говорячи ці слова, путін робить паузу і намагається знайти підтвердження. Також у цій фразі він нібито хоче запевнити шойгу в тому, що все в порядку, вони дійсно зробили гарну справу і вони герої. В цій розмові він мовби постійно намагається його в чомусь запевнити або, скажімо так, змінити його думку.

— А як шойгу реагує на слова путіна?

— Сидячи на стільці, він немов завмер у своїй позі. Бий, біжи, замри — це три пози, коли людина відчуває страх. Він завмер. Його ноги задвинуті під стілець. Ця поза свідчить: він відчуває страх, хоче бігти, проте завмер, бо не може піти. Але ж те, що він розмістився на краю стільця, свідчить про налаштованість вислухати і навіть готовність до атаки.

Його руки лежать на столі, чим він показує свою відкритість до розмови. Водночас одна рука підтримує іншу. Тут варто згадати дорослого, який іде з дитиною, тримаючи її за руку й таким чином підтримуючи. Поклавши руку на руку, шойгу теж намагається себе якось заспокоїти. Тобто його поза свідчить про наступне: мені страшно, але я готовий до всього.

Те, що він на зустрічі без форми, — це теж може свідчити про різні речі. Передовсім — про небажання носити форму, бо він проти війни й не хоче себе асоціювати з воєнними діями. Водночас ми не знаємо формат цієї зустрічі. Можливо, передбачається, що на таких зустрічах з президентом рф міністру оборони не обов'язково вдягати військову форму.

— Оскільки раніше на зустрічах з очільником кремля шойгу був при формі та медалях, вірогідніше за все, про дипломатичний дрескод не йдеться…

— У такому разі це може бути своєрідний протест чи провокація. Власне, про це свідчить вся його поза, яка говорить про його страх і бажання себе захистити та готовність до нападу.

У нього втягнута голова в плечі. Ми бачимо невпевнену в собі людину. Щоправда, варто розуміти: він не впевнений у собі саме зараз, в цій розмові.

Коли путін говорить, що «они все герои», таким чином він знову хоче запевнити шойгу, мовляв, усе в порядку, навіть коли гинуть герої. Якщо уважно подивитись на картинку, ми побачимо в цей момент у шойгу стискаються губи і він ковтає слину. Таким чином, ці слова або зачіпають його, або він з цим взагалі не погоджується. Повторюсь, він так реагує саме на фразу: «Они все герои». Хоч під час розмови намагається бути в одній позі та не змінювати її, проте обличчя все одно видає його.

Путін намагається запевнити шойгу, що він та військові все роблять правильно. Проте міністр вже, мабуть, в середині не погоджується з цим. Він розуміє — це не спецоперація, а війна. Проте бодай щось зробити не може. Думаю, перед цією зустріччю «на камери» відбулась певна розмова, де він хотів чи піти, чи висловити незгоду з чимось, але путін його нібито вмовляє, що все нормально, всі герої, ти все правильно робиш, нагороджуй військових. Таким чином, складається наступне враження: путін запевняє шойгу в правильності всього того, що він робить. Але міністр оборони вже розуміє — все не так, як каже путін. Тому йому страшно, але він готовий до атаки і будь-якого повороту подій. Припускаю, що він зараз може робити певні кроки вперед.

«Припускаю, путін поступово з'їхав з глузду. Це набутий діагноз. Влада, безкарність його підживлюють»

— Під час перегляду цього відео особисто в мене склалось враження, що шойгу занадто блідий, навіть має сіруватий відтінок обличчя, характерний для хворої людини…

— Ходять чутки про його серцеві напади тощо. Але коли за лаштунками тобі кажуть, якщо щось не зробиш чи зрадиш путіна хоча б у чомусь, то тебе знищать, це страшно. Тому у шойгу немає жодного шансу для відступу. Він надалі вдаватиме, що погодився і все в порядку. Блідість та сірість обличчя може свідчити як про вищесказане мною, так і про банально погане освітлення. В даній ситуації треба дивитись на його позу та вираз обличчя. Власне, спробуйте самі так сісти. Як я вже казала, його поза свідчить про готовність до стрибка. Коли ти сидиш повністю на стільці, то вага переноситься на сідниці. Натомість, примостившись на краєчку стільця, людина готова стрибнути, встати і піти. Тому міністр оборони готовий до будь-яких варіантів розвитку подальших подій.

— Тож, ми бачимо, що шойгу сумнівається. А як щодо путіна, він, як і раніше, на 100% впевнений у своїй правоті?

— Я дивилась кілька інших його відео, про які говорять, що це накладена голограма, мовляв, рухаються не так. Тому на 100% не можемо стверджувати — це саме він. Передивившись відео, бачу, що голова, плечі, один палець і нога рухаються. Тобто могли якось підлаштувати картинку. Але, аналізуючи розмовний стиль, думаю, ця людина усвідомлює, що робить, і те, що вороття назад немає. Варто розуміти, йому щодень потрібно себе і велику кількість росіян мотивувати та переконувати у власній правильності дій. Це робити дуже важко.

— Неодноразово чула думку, що путін психічно хвора людина. На ваше переконання як лікаря, це може бути правдою?

— Припускаю, якась психопатія там точно є. Емпатії, можливо, немає. Проте враховуючи, що у нього бодай щось залишилось людське. Хоч і навряд, але у своїх словах він намагається запевняти: «Я роблю все правильно і ми всі робимо все правильно». В цьому діалозі він нібито все це повторює, як мантру, бо сам сумнівається, оскільки скидає з себе відповідальність.

— Доводилось спілкуватись з людьми, які мають інсайдерів в кремлі, які кажуть, що путін дуже боїться за своє життя. Якщо проаналізувати його мову тіла під час цієї розмови з шойгу, щось свідчить про побоювання втратити життя?

— У нього може бути внутрішній конфлікт. З одного боку, дивлячись, скільки робить для своєї безпеки (переховується, змінює бункери, наймає шаманів тощо), стає зрозуміло — він тримається за життя. Інакше він би виходив на публіку, спілкувався з людьми, тобто був би відкритішим. Тобто, так, він за своє життя переживає, але вороття назад немає. Путін вже пішов ва-банк. Тому в нього відбувається внутрішній конфлікт, коли він хоче зберегти своє життя, але все одно піде до кінця. Якби він був конкретним психопатом, то не ховався б і не робив усього того, що ми бачимо. Так, сумніви у нього є. Він 100% боїться за своє життя.

— На що здатна людина, налаштована йти ва-банк в такому психічному стані?

— Я все ж не знаю його точний діагноз. Тому прямо щось заявляти важко. Проте, розглядаючи клінічний діагноз, можу сказати наступне: у таких людей немає емпатії, вони йдуть до кінця і їм все одно. Зараз про нього все ж такого не скажеш. Він робить якісь кроки, які подекуди не продумані й не зовсім зрозумілі. Тобто ва-банк в його випадку — це боюсь, й, може, хотів би якось інакше зробити, але вороття немає. Тому він йтиме до кінця, до такого кінця, який сам собі малює в уяві.

— На людей в такому стані має змогу бодай хтось впливати?

— Думаю, ні. Якби були такі люди, то вони б з'являлись поруч. Про відсутність близьких свідчить те, що він на всіх перемовинах сидить на великій відстані від усіх. Навіть від чиновників, які вважаються наближеними до нього.

Він нікому не довіряє та не підпускає до себе. Припускаю, путін поступово з'їхав з глузду. Це набутий діагноз. Влада, безкарність — це його підживлює.