Пригоди "Юри Єнакієвського", Арбузова, Курченка у Латвії, або Як важко далася конфіскація десятків мільйонів доларів екс-регіоналів, котрі намагається повернути Україна з дружньої держави

У жовтні українські медіа зарясніли заголовками: "У Латвії конфіскували 30 млн доларів ексчиновників України". Володимир Зеленський встиг поговорити про повернення цих коштів зі своїм латвійським колегою. Однак у цій історії бракувало важливої деталі – імен багатіїв, чиї активи привернули увагу закордонних правоохоронців. Генпрокуратура не назвала навіть посад, які вони обіймали, зазначають Патріоти України.

Неодноразові спроби ЗМІ уточнити інформацію у пресслужби ГПУ залишались безрезультатними – у відомстві ніяк не могли розтаємничити власників грошей.

"Українська правда" дослідила, кому можуть належати конфісковані мільйони і що з ними буде далі.

Латвійська справа: чиї гроші конфіскують і чому

В Україні про конфіскацію стало відомо 15 жовтня, коли стислий, майже без деталей, пресреліз випустила Генеральна прокуратура. За день до того про перемогу у суді прозвітували латвійські правоохоронці.

Саме рішення про конфіскацію латвійці не публікують – воно під грифом таємниці слідства. Але з офіційного повідомлення відомо, що справа стосувалась масштабної легаізації "брудних грошей" через рахунки у місцевому "Регіональному інвестиційному банку".

Розслідування поліції триває досі, але латвійські закони дозволяють конфіскувати незаконні активи до завершення слідства і проголошення вироку.

Із "Регіональним інвестиційним банком" добре знайомі українські можновладці, які рятують свої накопичення за кордоном, і правоохоронці, які ці накопичення шукають.

Банк належить до групи "Південний" одесита Юрія Родіна. На рахунки саме у цьому банку виводились прибутки від так званої "газової схеми Онищенка".

Цей же банк разом із кількома іншими, за даними слідства, обслуговував незаконні бізнесові операції Віктора Януковича та його оточення. Ще в часи, коли соратники президента-втікача керували державою, ЗМІ пов'язували групу "Південний" з "регіоналом" Юрієм Іванющенком.

Саме прізвище Іванющенка спливає, якщо співставити відомі обставини конфіскації загадкових 30 мільйонів з даними відкритих джерел і матеріалів судових справ.

Кошти, які нібито належали Юрію "Єнакієвському"-Іванющенку, теж арештовували у Латвії. Ще у 2017 році керівництво української Генпрокуратури розповідало про конфіскацію грошей, за якими стояв депутат-"регіонал".

Тоді йшлось про 26 мільйонів доларів. Їхня конфіскація Латвією, здавалось, була безповоротною: адвокати намагались оскаржити рішення, але програли. Більше двох з половиною років тому у Києві сказали: "брудні гроші" мають вилучити, оскаржити рішення вже неможливо.

Однак пізніше власники коштів все ж знайшли спосіб зупинити конфіскацію. Про це українському суспільству ніхто не доповів.

"Українській правді" вдалось встановити нові подробиці справи.

Офшорна фірма з українським корінням у боротьбі за свої активи дійшла аж до Конституційного суду Латвії. Вона довела порушення своїх прав – адвокатам не дали доступ до матеріалів, зокрема, отриманих від України.

У судовому реєстрі Латвії можна знайти документ від 26 вересня 2018 року. Саме тоді Верховний суду країни скасував попередні рішення про конфіскацію "грошей Іванющенка" та відправив справу на новий розгляд. Перегляд справи підтримала навіть латвійська прокуратура.

У цьому ж рішенні річної давності згадуються деталі справи Іванющенка. Вони збігаються з тими, про які стало відомо у контексті жовтневої конфіскації.

Два джерела "Української правди", незалежно одне від одного, підтвердили, що конфісковані у жовтні 30 мільйонів доларів слідство пов'язує саме з Іванющенком. Про це сказав як співрозмовник серед чинних правоохоронних органів, так і близький до попереднього керівництва ГПУ.

Хто володіє латвійськими "грошима Іванющенка"

Офіційно конфісковані гроші належать фірмі Imex Provider Ltd, зареєстрованій на Британських Віргінських островах.

В Україні на цю офшорку записаний бізнес з фінансових послуг та управління нерухомістю. Єдиний юридичний власник – Дмитро Пархоменко з Одеси.

Про самого мільйонера майже нічого не відомо. У мережі є лише покинута сторінка одесита у "Вконтакте" та кілька однакових публікацій у місцевих ЗМІ про те, як на початку 2018 року "бізнесмен і меценат" Пархоменко допоміг школі-інтернату.

"Українська правда" не змогла сконтактувати з Пархоменком: його номери телефону понад тиждень були поза зоною досяжності, на повідомлення у месенджері чоловік не відповів.

Українське слідство називало Imex Provider Ltd підконтрольною "регіоналу" Іванющенку. На її латвійські рахунки нібито виводили частину так званих "кіотських коштів", отриманих Україною від продажу Японії квот на викиди парникових газів.

Крім того, посилаючись на дані латвійських колег, слідчі з Києва стверджували, що кошти Imex Provider Ltd та інших ймовірно пов'язаних з Іванющенком офшорок переводились на користь близького до нього банку "Південний".

Українська справа: як Іванющенка переслідують на батьківщині

Руслан Рябошапка, коментуючи конфіскацію 30 мільйонів, говорив, що незадовго до його призначення на посаду в Україні припинили розслідування стосовно цих коштів.

Розслідування проти Іванющенка останнім часом і справді було у підвішеному стані. В Україні йому оголошували підозру за двома епізодами – обидва стосувались нечистого бізнесу екснардепа.

Бізнес "Юри Єнакіївського", як його називали через зв'язки з кримінальними авторитетами, був розкинутий кількома областями країни та за кордоном, охоплював різноманітні галузі від металургії до сільського господарства.

Серед найвідоміших активів Іванющенка – машинобудівний "Азовмаш", одеський ринок "7 кілометр", київський аеропорт "Жуляни" і "Родовід Банк".

Справа №1 – рейдерство ринку

Нардепу приписували схеми з привласнення бізнесу, шляхом тиску та створення проблем для власників. Він сам заперечував, що вдавався до таких методів, але історія саме такого збагачення лягла в основу однієї зі справ, яку проти Іванющенка відкрили в Україні.

У 2010 році фірма, підконтрольна Іванющенку та його бізнес-партнеру Івану Аврамову, стала співвласницею одного з найбільших українських ринків – "7 кілометру".

Соратнику тодішнього президента Януковича просто подарували 25% акцій. Пізніше одна зі співвласниць ринку заявила, що "поділилась" бізнесом не з власної волі, а під тиском, та назвала свій підпис у документах підробленим.

Справа №2 – розкрадання "кіотських грошей"

Ще одна справа "Юри Єнакіївського", через яку він опинився у розшукових обліках, стосувалась вже державних коштів. У 2011 році фірма, яку пов'язували з "регіоналом", отримала 1,7 мільярда гривень на утеплення шкіл, дитсадків та інтернатів. Це і були так звані "кіотські гроші".

Гроші були, а ремонтів не було. Фірма Іванющенка оплачену роботу не виконала.

З початку 2015 року Іванющенко офіційно підозрюваний і розшукуваний в Україні. На близьких до нього підприємствах проводились обшуки, суд давав санкцію на затримання екснардепа для обрання йому запобіжного заходу.

Але такою ситуація залишалась недовго – вже у 2016 році адвокати Іванющенка вперше домоглися зняття його з розшуку і закриття "кіотської справи".

З того часу скандали навколо розслідування не вщухали. Суди кілька разів зобов'язували прокуратуру закрити справи проти Іванющенка, звинувачуючи слідство у бездіяльності.

Виключенням не став і 2019 рік. На той момент "кіотську справу" і рейдерство "7 кілометру" об'єднали в одне провадження, а розслідування передали в одеську прокуратуру.

На початку літа УП дізналась, що у квітні прокуратура власноруч закрила справу Іванющенка, не побачивши ознак злочину за обидвома епізодами.

У постанові прокурора Максима Нікова йшлось, що потерпіла власниця "7 кілометру" сама попросила припинити розслідування, бо жодних претензій у неї немає. Її партнери наполягали, що на них ніхто не тиснув, вони самі вирішили подарувати Іванющенку частку.

У "кіотській" частині слідство послалось на експертизи та судові рішення, які підтвердили, що фірма Іванющенка належно виконала роботи, а держава ще й заборгувала їй понад 40 мільйонів гривень.

Кількома місяцями пізніше Іванющенка зняли з розшуку, адже претензій до нього в Україні не лишилось. Тоді допоміг розголос у медіа – протягом місяця прокуратура відновила розслідування, а ексдепутата повернули у списки розшукуваних.

Спрацювало це ненадовго. Вже у серпні суд знову вирішив, що справу треба закрити. Того ж дня прокуратура виконала рішення суду і закрила розслідування, а у середині вересня суд скасував арешт київських рахунків депутата-втікача. Однак з розшукових обліків він поки не зникав.

УП звернулась до прокуратури із запитом, чи має Іванющенко наразі статус підозрюваного. Прокуратура лише відповіла, що справу тепер розслідує Національне антикорупційне бюро.

Латвійські правоохоронці із "грошима Іванющенка" впорались теж не з першого разу. Спочатку суд відмовив у конфіскації, але в апеляції прокуратура перемогла. Ймовірно, перша неуспішна спроба відбулась на початку цього року – у латвійському реєстрі можна знайти засекречене рішення, датоване 29 січня.

На такий розвиток подій у Латвії могли вплинути і перипетії в українському розслідуванні. Високопоставлене джерело УП стверджує, що оновлена Генпрокуратура про апеляцію дізналась мало не за тиждень до засідання:

"Там дуже важка ситуація, і ми її ледве вирулили".

Чиї ще кошти конфіскували у Латвії

Латвійське розслідування відмивання коштів, де серед інших фігурують і нібито прибутки Іванющенка, було розпочате ще 2014 року. Стосується воно різних чиновників, компаній і рахунків. У цій же справі, за даними ЗМІ, конфісковували кошти колишнього віцепрем'єра Сергія Арбузова.

У нетрях українських судових рішень можна відшукати назву ще однієї компанії, яку Латвія позбавила грошей. Це британська Т-STAR Management LLP, власником якої є невідомий бізнесмен з Херсону Валерій Сенік.

Судячи зі звітності компанії, у 2013-2014 роках, на другий рік роботи, її прибутки зросли у понад 2,5 рази, а потім зійшли нанівець.

Ймовірно, слідство пов'язує британську фірму з корупційними схемами олігарха-втікача Сергія Курченка, який поза законом ввозив в Україну нафтопродукти і рахунки якого теж блокували у Латвії.

У Києві інформацію про латвійські рахунки Т-STAR Management LLP долучили саме до розслідування схем Курченка.

За даними правоохоронців, ці рахунки відкривали співробітники митниці, туди у червні 2013 – березні 2014 років перераховували прибутки від корупції. Гроші з рахунку компанії використовували, зокрема, "для фінансування терористичних та сепаратистських організацій, котрі активно діють на території України".

Два роки тому британська Т-STAR Management LLP пішла боротися за свої гроші у херсонський суд.

Вже згаданий Валерій Сенік заявив, що не може довести чистоту свого бізнесу перед латвійським законом, бо системний блок із усією документацію вийшов з ладу. За словами бухгалтера фірми, їхні комп'ютери вразив відомий вірус "Petya", після чого інформація була втрачена.

Український суддя у цю версію повірив і поставив свій підпис під словами, що дані про компанію за 2013-2014 роки, які цікавлять латвійське слідство, втрачені. Однак повернути кошти це не допомогло.

Підприємець Сенік у розмові з УП сказав, що рішення латвійського суду наразі не скасоване.

Він заперечив зв'язок з олігархом Курченком, назвавши себе комерсантом, непов'язаним зі владою. Але відповідати на питання про конфіскацію чоловік не захотів, мовляв, це "суто особисте".

Чи повернуть в Україну конфісковані кошти

Мільйоні накопичення українських можновладців, за рішеннями судів, не повертаються на батьківщину. Вони йдуть у бюджет держави, якій вдалось довести злочин – Латвії.

Юристка "Центру протидії корупції" Тетяна Шевчук каже, що практики повернення злочинних мільйонів в Україну немає, але така можливість існує:

"Потрібне кримінальне провадження, завершене в Україні, потрібне рішення суду про конфіскацію в Україні. Або інший шлях – це проведення спільного розслідування, наші органи спільно з латвійськими розслідували би, надавали докази.

Зазвичай, суд, умовно, латвійський, стягує в свій бюджет, і вже потім уряд країни вирішує, що з цими грошима робити".

Україна могла би долучитись до судів у Латвії і як власник коштів, постраждалий від злочину, вимагати компенсацію. Такі процедури передбачені Конвенцією ООН проти корупції, і такі приклади є в історії.

У 2005 році тісна співпраця влади Великої Британії та ПАР дозволила африканській республіці повернути корупційні активи свого колишнього високопосадовця Діепрейе Аламіесейха. Гроші, які знайшли у його британському маєтку, конфіскували і передали у ПАР. Але перед цим чиновнику висунули звинувачення на батьківщині.

У тому ж Лондоні у 2007 році правоохоронці Замбії домоглись конфіскації 46 мільйонів доларів свого колишнього президента Фредеріка Чілуби. При цьому його переслідування у самій Замбії було безуспішним.

Але часто повернення коштів вирішується шляхом перемовин. Так було вирішене питання грошей чиновника з Перу Владіміро Монтесіноса та його оточення. Щоб повернути активи, які знайшли у США, держави уклали угоду. При цьому Перу зобов'язалась інвестувати повернуті кошти у захист прав людей та боротьбу з корупцією.

Найімовірніше, що саме шляхом політичних угод має піти і Україна. Спроби домовитися з Латвією Київ теж нібито робив. У прокуратурі часів Віктора Шокіна цим процесом мав опікуватись Віталій Касько.

Коли у 2016 році Касько залишив посаду, у БПП закидали йому провал із поверненням корупційних грошей. Сам прокурор говорив, що його робота була паралізована через конфлікт з керівництвом, а з латвійськими колегами він не зустрічався.

У вересні 2019 року Касько повернувся до ГПУ, став першим заступником Руслана Рябошапки і знову відповідає за міжнародне співробітництво.

У ГПУ Юрія Луценка міжнародними питаннями опікувався Євген Єнін. УП намагалась зв'язатись із ним – Єнін спочатку погодився поговорити про "брудні гроші" колишніх можновладців, але пізніше так і не відповів на дзвінки.

Чи зможе Україна вибороти виведені за кордон кошти? Про плани судитись за них у Латвії прокуратура не розповідала. Не схоже, що їхні власники найближчим часом отримають вироки з конфіскацією на батьківщині. А дипломатичні таланти очільників держави поки не повернули мільйони Павла Лазаренка, виведені задовго до того, як це зробили друзі Януковича.

"Були новини про конфіскацію Латвією так званих грошей Арбузова, – розповідає юристка Тетяна Шевчук. – Прокуратура била себе в груди, казала, от ми вже звернулись до латвійської сторони, вона нам поверне ці кошти. На що латвійська сторона сказала: а ми не знаємо, чи це українські кошти, ми не встановили це, українська сторона нам з розслідуванням не допомагала."

Тим часом, у Латвії вже бачать українські гроші у своєму бюджеті і навіть почали обговорювати, як доцільніше їх використати.

Прем'єр держави припустив, що "неочікувані" мільйони можуть розподілити на пріоритетні міри. А місцевий профсоюз освітян і науковців просить за рахунок конфіскованих грошей підвищити зарплати вчителям.

***

Правоохоронці часто доповідають суспільству про викриття корупції без прізвищ – так вимагає закон. Іноді дрібні деталі не мають значення, а посадовець може не бути відомим широкій публіці. Однак 30 мільйонів доларів друзів Януковича – точно не той випадок.

На перший погляд, ця історія виглядає як частинка пазлу, який має повернути Україні розкрадене. Нове керівництво Генпрокуратури називає конфіскацію результатом спільних з латвійцями зусиль.

Не відстають і попередники: речниця колишнього генпрокурора Юрія Луценка твердить про ефективну роботу саме його команди, теж не уточнюючи, кого саме наздоганяли у Ризі.

Чи не через те, що у порівнянні з європейським розслідуванням українське пасе задніх, а гучні конфіскації збагачують бюджет Латвії?