Путін досі вірить, що може здобути перемогу у війні: В ISW розкрили задум Кремля й оцінили шанси ЗСУ на великий контрнаступ

Постійні зусилля глави РФ Володимира Путіна, спрямовані на ведення війни проти України, свідчать, що він все ще сподівається на свою перемогу в ній. Кремль досі зосереджений на досягненні початкових військових цілей за допомогою затяжного конфлікту, в якому хоче перемогти, або нав'язуючи свою волю українцям силою, або зламавши її після того, як "Захід залишить Київ". Про це йдеться у зведенні Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW) з вказівкою, що ні Україна, ні Захід "не переконали" російського диктатора в тому, що він має розглянути можливість ухвалення компромісного рішення, передають Патріоти України.

Аналітики називають дуже необхідним великий контрнаступ ЗСУ, але вважають, що чергові поразки та втрати окупантів все одно не здатні переконати Путіна розпочати переговори на умовах, відмінних від досягнення всіх заявлених ним цілей.

"Завершення воєн часто фактично визначаються на полі бою під час переговорів, які лише підтверджують військові реалії. Путін, ймовірно, жваво пам'ятає один такий приклад – Другу світову війну в Європі... Але справа зовсім не в тому, що всі війни закінчуються врегулюванням шляхом переговорів, особливо якщо під цим розуміти взаємне визнання неможливості досягнення бажаних цілей за допомогою військової сили. Путін ініціював нинішню війну і є ключовим гравцем, який має вирішити, що він не може досягти своїх цілей за допомогою військової сили й натомість має брати участь у врегулюванні конфлікту шляхом переговорів, якщо війна має закінчитися в такий спосіб", – нагадали експерти.

Вони висловили впевненість, що розв'язана Росією війна проти України продовжуватиметься доти, доки кремлівський лідер вважає, що він може нав'язати Києву свою волю. Путін же продовжує давати зрозуміти словами та діяннями, що ще не дійшов такого висновку, незважаючи на невдачі його основних військових зусиль цієї зими.

"Його спроби змусити Україну та Європу капітулювати ні до чого не привели, і російські зимово-весняні наступи, які мали убезпечити кордони Луганської та Донецької областей, досягли кульмінації", – наголосили в ISW.

Зазначається, що командування окупантами направило більшість із 300 000 резервістів, мобілізованих восени 2022 року, а також 40 000 засуджених, завербованих ПВК "Вагнер", у багатодивізійний наступ по всій лінії фронту на Донбасі. Результати цих зусиль не вражають: війська РФ не здобули значних успіхів у Луганську, "вагнерівці" зайняли частину Бахмута і провели незавершений обхідний маневр, але не змогли змусити ЗСУ покинути цей напрямок. Водночас сили "Л/ДНР", підкріплені звичайними російськими військовими, провели такий же незавершений обхід навколо Авдіївки, а наступ на Вугледар у західній частині Донеччини не приніс Росії жодних результатів за приголомшливих витрат живої сили й техніки.

"Російський блогерський простір, а також російські, українські й західні ЗМІ сповнені дискусій про підготовку українського контрнаступу, з приводу якого єдині реальні питання, мабуть, полягають у тому, коли і де він відбудеться. І це був би підходящий момент для Путіна, щоб зробити висновок, що Росія не може силою нав'язувати свою волю Україні й що він має шукати компромісне рішення. Однак він явно не дійшов такого висновку", – констатували аналітики.

Натомість глава РФ подвоює своє зобов'язання "подолати Україну у військовому відношенні та/або затягнути війну", мобілізувавши оборонно-промислову базу й оновивши різні схеми криптомобілізації для створення нової бойової могутності. Тривалі російські наступальні операції навколо Бахмута й Авдіївки, а також уздовж Луганської та західної частини Донецької лінії фронту є ще одним показником того, що Путін досі відданий перемозі в затяжній війні, результат якої багато в чому визначається військовими реаліями на місцях.

"Тепер ці атаки стали не просто безглуздими, а й шкідливими для підготовки Росії до наступної фази цієї війни, яка обертатиметься навколо майбутнього українського контрнаступу. Російські сили можуть або не можуть бути в змозі витіснити ЗСУ з Авдіївки чи Бахмута, але вони не отримають суттєвого оперативної переваги ні в тому, ні в іншому випадку, тому що у них немає можливості використовувати такі успіхи.Схоже, що у росіян мало шансів досягти будь-яких тактично значущих успіхів у західній частині Донецька або на більшій частині луганської лінії, проте атаки у всіх цих районах продовжуються", – зазначили в ISW.

На думку експертів, продовження Путіним цих російських наступальних операцій у нинішньому оперативному та стратегічному контексті рівносильне зловживанню повноваженнями. Однак така завзятість у чіплянні за ці атаки може мати сенс в умовах затяжного конфлікту, під час якого, за його сподіваннями, підтримка України Заходом буде слабшати чи припинятися.

"Путін міг би навіть мати на увазі, що ці операції мають створити умови для врегулювання шляхом переговорів на вже озвучених ним умовах, які включають міжнародне визнання анексії Росією Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей; український "нейтралітет"; "демілітаризацію" України; "денацифікацію" українського уряду. Можливо, він наполягає на тому, щоб його командири продовжували атаки, які в короткостроковій перспективі стають дедалі безглуздішими, бо розуміє, що може сподіватися виправдати свої претензії на незайняті райони чотирьох окупованих ним областей тільки в тому випадку, якщо його війська справді візьмуть їх", – пояснили військові експерти.

Вони вважають, що успішна серія українських контрнаступів, а не тільки один, майже напевно необхідна, але недостатня для того, щоб переконати Путіна почати переговори на умовах, відмінних від досягнення всіх заявлених ним цілей. Українські Сили оборони, наголошують в ISW, мають показати, що можуть зробити те, чого не можуть російські, а саме змінити реальність на місцях за допомогою військових дій. Також вони мають завдати ще більшої шкоди російській військовій могутності до такого ступеня, що Путіну і найближчому оточенню, яке підтримує його в цій війні, стане ясно, що ЗС РФ не можуть сподіватися покращити результат війни, продовжуючи бойові дії.

"Так, численні великі перемоги України на оперативному рівні необхідні для створення будь-якої перспективи врегулювання поточного конфлікту шляхом переговорів чи примусу Путіна до прийняття несприятливих військових реалій за відсутності формального врегулювання. Є підстави очікувати, що українські сили справді можуть досягти успіху за рахунок контрнаступів. Однак далеко не ясно, чи змириться Путін коли-небудь із цими військовими реаліями. Він може прийняти рішення продовжувати боротися, з паузою чи без неї, стільки, скільки потрібно для досягнення всіх його цілей. Його риторика й дії, а також його минулі моделі, безумовно, припускають таку можливість. Тому врегулювання шляхом переговорів може виявитися недосяжним, оскільки Путін не прийме того факту, що він не може насправді завоювати Україну. Україні та Заходу доведеться створити військові реалії, що дозволяють припинити бойові дії на умовах, які вони в цьому випадку зможуть фактично нав'язати Путіну", – підсумували в ISW.