Путін готується до вторгнення в країни Балтії: Експерт розповів, чи можливо це найближчим часом

Ситуація навколо країн Балтії поступово розжарюється і росія постійно дає для цього нові підстави. Але чи можна говорити, що окупанти дійсно готуються до вторгнення в країни-члени Північноатлантичного альянсу, передають Патріоти України.

Як нагадує військовий експерт Дмитро Снєгирьов, днями державна дума рф ухвалила закон, який надає російському диктатору офіційне право одноосібно приймати рішення про введення російських військ до інших країн під приводом «захисту прав і свобод громадян росії». Цей документ вносить концептуальні зміни до федеральних законів країни-окупанта «Про оборону» та «Про громадянство».

Тепер армія рф може бути офіційно застосована за кордоном, якщо громадянина цієї країни заарештували, утримують або переслідують у кримінальному чи іншому порядку. Дію закону поширено на рішення судів іноземних держав, ухвалені «без участі рф», а також на рішення міжнародних судових органів, які москва не визнає (наприклад, Міжнародний кримінальний суд).

Профільний комітет держдуми зазначив, що закон також покликаний «захищати російські організації від іноземних протиправних посягань», під чим кремль де-факто має на увазі арешти державних активів та санкції. Закон вводить поняття «екстериторіального використання» армії. Тепер остаточне право відправляти солдатів за кордон у таких випадках покладається безпосередньо на президента росії.

Насамперед цей крок спрямований проти Сполучених Штатів та їхніх союзників. Країна-окупант демонструє таким чином готовність до подальших сценаріїв ескалації та фактично заявляє про своє «право» на превентивне застосування збройних сил для захисту власних громадян або російськомовного населення за кордоном. У результаті формується концепція, за якою зоною військово-політичних інтересів росії оголошуються країни пострадянського простору.

Відповідно, до потенційної зони застосування збройних сил країни-окупанта передусім потрапляють країни Балтії. Це означає, що йдеться не лише про тиск на окремі держави, а й про створення виклику для блоку НАТО. У цьому контексті особливу увагу привертає сценарій так званого Сувалкського коридору — гіпотетичного сухопутного маршруту, який міг би з'єднати територію білорусі з російським ексклавом Калінінградською областю. Такий коридор має проходити територією Польщі та країн Балтії.

Додатковим сигналом є попередні заяви міністра закордонних справ росії Лаврова про те, що завершення війни проти України можливе лише з урахуванням «гарантій безпеки» для країни-окупанта. У цьому сенсі ухвалення закону є продовженням цієї риторики: росія намагається нав'язати власне бачення архітектури безпеки, зокрема щодо нерозширення НАТО, а також закріпити за собою можливість превентивних дій, включаючи удари по території потенційних супротивників.

На практичному рівні це супроводжується ескалацією напруженості у прикордонних регіонах. Зокрема, в Естонії активізується інформаційна кампанія про можливі сценарії у прикордонних містах, таких як Нарва, де обговорюються варіанти дестабілізації або навіть окупації. Паралельно росія посилює військову інфраструктуру на кордоні з Фінляндією, що також створює небезпечні сценарії для ескалації.

- Окремо слід згадати і Балтійський регіон загалом. Лунали заяви про потенційні претензії росії на острів Готланд, який має стратегічне значення для контролю над судноплавством. Таким чином, потенційно можна говорити про те, що в зоні можливого застосування армії держави-агресора насамперед опиняються країни Балтії, а також Фінляндія, Швеція та інші держави регіону. Водночас не виключається і політичний сигнал країнам пострадянського простору, насамперед Молдові, — зазначає співрозмовник «ФАКТІВ».

Також не можна виключати і білорусь, особливо на тлі останніх подій, пов'язаних з її поступовим зближенням зі Сполученими Штатами. Аналогічна ситуація стосується і Казахстану, який країна-окупант дедалі частіше розглядає як недружню державу.

Підсумовуючи, цей закон має на меті окреслити так звані «червоні лінії» — зони військово-політичного впливу росії. Його дія фактично поширюється як на країни колишнього СРСР, так і на держави НАТО, що межують із країною-окупантом.

Якщо говорити про один із ключових аспектів — це можливість застосування армії для «захисту» росіян у разі їхнього арешту за кордоном. Насправді цей пункт може трактуватися значно ширше. Йдеться не лише про звичайних громадян, а й про осіб, які можуть бути залучені до діяльності в інтересах росії.

Наприклад, у контексті нинішніх відносин з Азербайджаном затримання громадян росії у відповідь на дії російської сторони щодо громадян Азербайджану може бути використане як привід для подальшого тиску. Причому такі ситуації можуть стати інструментом для зменшення впливу інших гравців у регіоні, насамперед Сполучених Штатів у Закавказзі, яке росія традиційно вважає зоною своїх виняткових інтересів. Мова про так званий коридор Трампа — ті угоди, які підписані між Вірменією, Азербайджаном та США. Подібні ініціативи також можуть розглядатися росією як загроза її впливу, а отже, як додатковий привід для політичного або навіть силового тиску. Таким чином цей закон виступає ще один сигналом як для Вірменії, так і для Азербайджану.

- Що стосується реакції Заходу, то військові аналітики та розвідки країн НАТО розглядають цей крок як створення росією передчасного юридичного плацдарму для потенційних гібридних або прямих військових операцій проти європейських держав, — підкреслює призначення нового російського закону Дмитро Снєгирьов.

Стосовно України цей закон створює додаткові ризики. Фактично йдеться про підрив основ державності, оскільки поняття «російськомовного населення» або «громадян росії» є досить умовним і може трактуватися росією довільно. Якщо раніше анексія та окупація східних областей пояснювалися «захистом» російськомовних, то тепер формується юридична база для подібних дій у майбутньому.

Міністерство закордонних справ України назвало ухвалений закон «агресивним беззаконням». Речник МЗС Георгій Тихий провів пряму історичну паралель із діями нацистської Німеччини у 1938 році, коли Адольф Гітлер виправдовував окупацію чехословацької Судетської області ідентичними гаслами про «захист співвітчизників».

Щодо практичного застосування цього закону, то робити точні прогнози складно. Основні ресурси країни-окупанта зосереджені у війні проти України. Її можливості для ведення активних бойових дій проти інших країн обмежені — як з огляду на людські, так і на технічні та фінансові ресурси. Відкриття другого фронту створило б серйозні проблеми для росії. Тому подальший розвиток подій значною мірою залежатиме від ситуації в Україні та перебігу війни на її території.

Тим часом у Литві вважають, що НАТО має продемонструвати здатність проривати оборону ворога саме в Калінінградській області, яку кремль перетворив на стратегічний плацдарм із розміщеними ракетними базами та системами протиповітряної оборони.