Путін йде ва-банк: Навіщо МЗС Росії опублікувало свої "хотєлкі" на адресу Байдена про стагнацію НАТО, з наголосом на залишення напризволяще України

Як повідомляли Патріоти України, російське МЗС оприлюднило, як вони це називають, проєкт договору між Москвою та Вашингтоном про "гарантії безпеки". Про що йдеться? Від літа (тобто, від першого великого саміту Байдена з Путіним у Женеві), Кремль почав говорити, що під час об’єднання Німеччини 30 років тому Захід, начебто пообіцявши не розширювати НАТО на Схід, нахабно обманув Росію.

Цю відверту брехню спростував навіть перший та останній президент СРСР Михайло Горбачов, якому, начебто, за словами Володимира Путіна, таку усну обіцянку дав тодішній американський держсекретар Джеймс Бейкер. Проте Москва продовжує розганяти неправду. Ціль зрозуміла – зцементувати свій електорат, адже вже за два роки на Путіна чекають чергові президентські вибори.

Проте, крім гарантій невступу України до НАТО, російський "договір", який радше нагадує випадковий набір слів у ворді на А4, містить ще одну цікаву деталь. Путін фактично ставить під сумнів дві великі хвилі розширення НАТО на Схід після розпаду Радянського Союзу, який Росія намагається відчайдушно реанімувати.

ТСН.ua проаналізував зміст оприлюднених "хотєлок" Кремля та цілі, які може переслідувати Путін.

Що це за деталь?

Те, що існують письмові вимоги Росії на адресу США та НАТО щодо "гарантій безпеки" секретом не було. Саме це Путін обговорював із Байденом під час їхнього великого онлайн-саміту 7 грудня. І саме це російське МЗС у письмовому вигляді передав у середу, 15 грудня, помічниці держсекретаря США у справах Європи та Євразії Карен Донфрід, коли та приїздила до Москви.

Проте, безумовно, гучною новиною стало саме оприлюднення цих письмових ультиматумів Москви на адресу Вашингтона. Чому Росія на це пішла? Вочевидь, за офіційними та неофіційними каналами отримала жорстке "ні". Все це дуже нагадує "злиту" МЗС РФ дипломатичну переписку з німцями та французами місяць тому. Але проаналізувати оприлюднені Росією "хотєлкі" все ж варто. Принаймні найгучніші пункти.

По-перше, це гарантії невступу України до НАТО з боку США.

По-друге, Росія хоче не лише "заморозити" подальше розширення Альянсу за рахунок країн колишнього СРСР, а й ставить під сумнів дві великі хвилі розширення НАТО на Схід 1999 та 2004 років, коли членами стали: Чехія, Угорщина, Польща, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина і Словенія.

За словами першого заступника директора Центру "Нова Європа" Сергія Солодкого, від самого початку російської агресії було ясно, що Москва прагне закріпити свій вплив над Україною. Тими ж мотивами Росія керувалася 2008 року, розв'язавши агресію проти Грузії. Очевидно, що мета була простою - наявність конфлікту на території держав мала б слугувати головним гарантом того, що країни не приймуть до Альянсу.

"Оприлюднення такого роду документів доводить, що Росія продовжує мислити категоріями жорсткого реалізму в міжнародних відносинах, поділу світу на сфери впливу. З іншого боку, якби Росія вірила в можливість такого роду домовленостей, то, напевно, не робила б свої пропозиції (тим більше проєкти якихось документів) публічними. Чернетки міждержавних документів зазвичай так і лишаються чернетками. Публікація ж Росії - це до певної міри свідчення безсилості. Схоже Москва й сама не вірить, що хтось буде це брати до уваги. Тому тут швидше росіяни працюють для внутрішнього споживача, мовляв, ми подали руку дружби. Насправді ж це виглядає як агресивний ультиматум: давайте ділити Європу або... Або що? Очевидно, Росія продовжує лякати світ війною", - коментує ТСН.ua Сергій Солодкий.

Чому Путін це робить?

Втретє Путін хоче зустрітися з Байденом вже в січні. Принаймні це відчайдушно ретранслює російська пропаганда. Ціль зрозуміла – влаштувати "Ялту-2" – новий перерозподіл світу за сферами впливу. Про свої "хотєлкі" Путін заявив відкрито: укласти пакт щодо нової архітектури безпеки в Європі, який сформує безнатівську буферну зону безпеки навколо Росії, аж до виведення американської ядерної зброї з Німеччини.

Москва порівнює свої відносини з Вашингтоном із часами Карибської кризи 1962 року. Майже 60 років тому, нагадаємо, світ стояв на межі ядерної катастрофи: США розмістили ядерну зброю в Туреччині та Італії, а Радянський союз - таємно на Кубі.

Але порівнювати те, що відбувається зараз, із часами Холодної війни, в якій фактично перемогли Сполучені Штати, просто смішно. Економіка Росії і близько не може зрівнятися з потугою СРСР. Та й світ вже далеко не двополярний, як тоді.

Тоді навіщо російське МЗС публікує набір ультиматумів на адресу США, знаючи, що не має ні сил, ні засобів перемогти в цьому двобої? У коментарі ТСН.ua голова Постійної делегації ВР у Парламентській Асамблеї НАТО Єгор Чернєв назвав дві можливі причини.

Перша, і найбільш погана для нас, - Путін намагається виправдатися перед власним населенням, що він, бачте, зробив все, що міг, намагався вирішити ці питання дипломатично. Але не вдалося. Тому Росія має захистити свої кордони військовим шляхом.

Вірогідність такого сценарію, за словами нардепа, досить мала.

Другий – це пошук виходу з того цугцвангу (примусу до здійснення ходу), в який Путін себе загнав. Бо висунувши ультиматум про те, що НАТО не може розширюватися, і отримавши відповідь "ні", Путін має або відступити і сказати окей (а цього він собі дозволити не може), або розпочати агресію.

"Щоб зберегти обличчя, продовжити такий діалог і тягнути час, сьогоднішній документ і з’явився. Він говорить не лише про те, що не може бути розширення НАТО на Схід. Там йдеться ще й про ядерне озброєння, заборону розміщення озброєнь біля кордонів (російських – ред.). І тут вже може бути якийсь предмет торгу. Тобто, якщо, наприклад, США розглядатимуть цей документ хоч із якогось боку, то тут Росія може сказати: добре, ось по цих питаннях ми не домовилися, а щодо ядерного озброєння чи ракет малої та середньої дальності (тим паче, що відповідний Договір РСМД більше не працює – ред.) давайте все ж таки домовимося. І тоді для Росії це буде "перемогою", що вони змусили Захід і таким чином зберегли обличчя", - вважає Єгор Чернєв.

Що далі?

Речниця Білого дому Джен Псакі вже прокоментувала оприлюднені російським МЗС ультиматуми: "Без наших європейських союзників і партнерів не буде переговорів про європейську безпеку".

Пізніше видання Reuters, із посиланням на неназваного представника Білого дому, повідомило, що США все ж таки готові обговорити з Росією питання безпеки та незабаром зв’яжуться з Кремлем.

У діях Вашингтона може бути дві цілі.

Перша – затягнути Москву в довгі перемовини, зробивши вигляд, що її інтереси також начебто враховують. Не дарма Польща пропонувала для таких розмов майданчик ОБСЄ.

Друга – укласти з Росією своєрідний "пакт про ненапад", поки США "воюватимуть" із Китаєм.

За словами директора програми "Російські та Білоруські Студії" Ради зовнішньої політики "Українська призма" Максима Хилька, озвучені Росією пропозиції до НАТО та США традиційно пронизані цинізмом та лицемірством, починаючи зі слів про відданість цілям та принципам Статуту ООН і Гельсінського Заключного акту НБСЄ, які Росія зухвало порушила окупацією територій Грузії, України і Молдови.

З того, що, за словами експерта, Кремль оприлюднив свої вимоги до США і НАТО ще до того, як сторони встигли їх обговорити, очевидно, що Москва й сама не ставиться до них, як до серйозної спроби пошуку поля для компромісу, а радше як до провокації чи тролінгу з метою використати в цілях пропаганди, - щоб продемонструвати нібито небажання Заходу погоджуватися на деескалацію.

"Щоб публічно викрити лицемірство Москви, Вашингтону і Брюсселю можна було б запросити Кремль дати пояснення, зокрема щодо статті 4, в якій пропонується не розміщувати військові сили та озброєння РФ і НАТО на території всіх інших держав Європи на додаток до сил, розміщених там на 27 травня 1997 року. У цьому контексті варто поцікавитися, чи слід сприймати цю пропозицію як демонстрацію готовності РФ вивести свої війська та озброєння з окупованих районів Донбасу та Криму?", - слушно підкреслює Максим Хилько.

Загалом же, за словами експерта, варто запропонувати Москві для початку виконати преамбулу запропонованого нею ж самою тексту, зокрема, щодо виконання Гельсінського Заключного акту НБСЄ 1975 року, вже на початку якого йдеться про повагу до суверенітету інших держав, їх територіальної цілісності, права на власний розсуд здійснювати відносини з іншими державами, права належати чи не належати до міжнародних організацій.

"Показово, до речі, що у своїх пропозиціях до США та НАТО Росія ці суверенні права держав-учасниць ОБСЄ якраз і пропонує порушити, висуваючи вимоги щодо їх обмеження", - підсумовує Максим Хилько.