Путін може без великих зусиль захопити владу у Молдові, - політолог

Молдова поводить себе дуже дивно на тлі повномасштабної війни, яку ось уже місяць як розпочала проти нас Росія. Надто, враховуючи, що Майя Санду приходила до влади під прозахідними гаслами. Про страхи Санду, вплив проросійського лобі на політику Молдови та відтерміновану небезпеку для Кишинева – в ексклюзивному інтерв'ю сайту 24 каналу розповів засновник, голова правління Інституту світової політики, керівник інформаційного агентства "Главком" Віктор Шлінчак, передають Патріоти України.

Санкції проти Росії та війна в Україні

Вікторе, чому, на Вашу думку, Молдова не ввела санкцій проти Росії?

Собі я це пояснюю виключно страхом, який там існує. Попри заяву про невступ до НАТО, яку офіційний Кишинів зробив ще минулого грудня, ризик того, що Путін може без великих зусиль захопити владу у Молдові залишається.

При чому, захоплення цієї влади може відбуватися навіть не стільки воєнним шляхом, скільки політичним. Дуже пильно спостерігаю за ситуацією у Молдові. І деякі речі, що відбуваються там, мені останнім часом не дуже подобаються. Напрошуються дуже чіткі паралелі з тим, що відбувалося в Україні до війни.

3 місяці тому пам'ятаю, як в Україні починали нагнітати цей страх серед мирного населення. Пам'ятаєте, замінування шкіл, метро і так далі? Мої знайомі, котрі виїхали до Молдови 2 тижні тому, почали сигналізувати, що те саме почалося там.

Почалися "замінування" освітніх та інших закладів. Це мене відразу насторожило, – зрозуміло, що йде дуже потужна психологічна війна. В тому числі вона йде зараз на території Молдови. За таких обставин молдавське керівництво зважує всі ризики, які можуть мати місце щодо держави.

Ситуація всередині – не настільки політично стабільна, скажімо так. Якщо ви звернете увагу на соціологію, яка була опублікована кілька днів тому, то насправді лише 40% молдаван на боці України. Разом з тим, близько 25% кажуть, що Росія все правильно робить. І цей момент, він якраз таки пояснює страх Санду. Вона опинилася між двох вогнів.

Як ви пам'ятаєте, Санду прийшла на свою посаду президентки як проєвропейська лідерка. Вона приїжджала до Києва, вела переговори з президентом Зеленським. Навіть заявляла про те, що треба спільно рухатися до Європейського Союзу. Намічалися дуже великі європейські програми з тим, щоби обидві наші країни розвивалися.

Але, я так розумію, що дуже великий вплив експрезидента Додона до сьогодні залишається на молдавську політику. Для багатьох громадян Молдови Росія залишається джерелом економічної стабільності. Навіть попри те, що значна частина з них має румунські паспорти. А відтак вони не хочуть ризикувати своїм рівнем життя.

Позиція Молдови та страхи Санду

Чого Санду боїться більше – народного гніву внаслідок приєднання до санкцій чи реакції Росії?

Думаю, що тут все в комплексі. Пані президентка розуміє, враховуючи політичну кон'юнктуру, яка складається в її країні, що рубаючи з плеча, може дійсно накликати на себе гнів більшої частини електорату та дати можливість зміцнити позиції проросійським силам. Що означатиме їх фактичне повернення до влади.

У разі приєднання до санкцій зрозуміло, що люди будуть відчувати себе економічно менш захищеними. Тамтешня економіка дуже чутлива до таких санкцій. Крім того, Санду розуміє, що Росія може повернути свою військову машину через Придністров'я і захопити Молдову.

То нам варто засуджувати поведінку Молдови чи ставитися до неї з розумінням?

Річ у тому, що ми розуміємо, що в Україні реалії трошки інші. Ми можемо бути не зовсім об'єктивними інколи в деяких речах. Але я тут впевнений, що навіть не може бути вибору. Насправді, коли ми говоримо про війну проти нас, яку розв'язала Росія, її слід трактувати як цивілізаційну війну.

Якщо країни на кшталт Молдови чи Угорщини хочуть пересидіти тихенько і відмовчатися, то вони не розуміють, що рано чи пізно ця війна може бути вже на їхній території. І от це нерозуміння інколи, мені здається, що воно якраз є більше ризиковим, ніж ті теоретичні ризики, які можуть настати десь колись.

Ви знаєте, мені багато разів доводилося говорити із західними дипломатами. Вже 20 років я чую ці всі мантри про обов'язковість ведення діалогу з Путіним. Мовляв, для нього потрібно знаходити якісь шляхи до збереження ним обличчя чи ще якісь речі, котрі б не провокували Росію. Страх західних дипломатів допоміг господарю Кремля ухвалити остаточне рішення про захоплення нашої країни.

Коли ми починаємо зараз про це говорити з багатьма дипломатами, зокрема із представниками німецького посольства, посольства США, Британії, вони визнають, що недооцінювали ризики.

Санду повинна пам'ятати, що російського ведмедя можна тільки вбити, а не задобрити, годуючи яблучками чи печеньками. Показовим в цьому плані є епізод із визнанням Придністров'я окупованою Кремлем територією. Молдавські депутати тоді не голосували. Отже, вони вважають за краще не будити звіра. Однак в цьому немає сенсу, адже звір вже давно не спить.

Пройшла новина, що у Кишинева можуть виникнути проблеми через відімкнення ГРЕС на території Придністров'я. ГРЕС може бути інструментом тиску для Москви?

Знаю, що наразі планується схвалення кількох великих інфраструктурних проєктів за ініціативи Росії.

Згідно з ними, Молдова дійсно мала би досить таки гарні фінансові вливання. Проте мені це дуже нагадує якраз ситуацію із "Північним потоком – 2", коли Німеччина теж, попри те, що її попереджали про загрозу для енергетичної безпеки від російського газового проєкту, Берлін все одно створив економічну модель для того, щоб підсилити свою економіку. І спробував розповідати нам, що економіка відокремлена від політики.

Зараз не вийде зіграти на самозаспокоєнні. Час проявити свою позицію і чітко її артикулювати. Проблеми з енергетикою далеко не настільки важливі, як загроза глобальній безпеці. Спочатку треба зупиняти російську агресію, а вже потім думати про інше.

Для чого Молдова дає 13 мільйонів євро російській компанії "Силові машини"?

Якщо проаналізувати заяви молдавських проросійських політиків, які зараз діють там, можна побачити, як вони аплодують рішенню глави держави про дотримання нейтралітету. Ще раз повторюсь: між добром і злом дуже важко бути нейтральним. Коли точно зрозуміло, з якого боку зло, сенсу вагатися немає.

Плани Кремля щодо Молдови

Путін справді планує військове вторгнення в Молдову через Придністров'я?

Ситуація у Молдові трошки інша, ніж в Україні.

• По-перше, різні масштаби.
• По-друге, у Путіна є можливість впливати через проросійське лобі, яке знаходиться не у владі, але поблизу неї.
• По-третє, я думаю, що якщо у російського президента є можливість змусити Кишинів капітулювати політично, то він не буде вдаватися до військової агресії.

Однак, хочу нагадати, що у фашистської Німеччини попервах не було плану дійти до Москви. Вони планували діяти поступово, маленькими кроками. І щойно їм ці кроки почали вдаватися, апетити зросли.