Путін прирік себе на поразку, росіян готують до програшу, - Олег Жданов

Військовий експерт Олег Жданов розповів, наскільки кепські справи у РФ, як диктатор Володимир Путін керує діями військових, чим прирік себе на поразку та як через відставки командирів розбалансовується російська армія. Патріоти України пропонують вашій увазі його міркування.

— Обстрілюють Сумщину, декілька разів намагалися прорвати кордон. На вашу думку, чи це серйозна загроза?

— Сказати, що не серйозно — не можна. Це не несе великої загрози у плані прориву і відновлення вторгнення на нашу територію. З військового погляду, це можна назвати розвідкою боєм. Вони постійно будуть дратувати нас, проводити такі атакуючі дії для того, щоби ми не могли зняти війська з цього напрямку і перекинути їх на той же луганський напрямок, який для нас сьогодні є проблемним.

— Сумська область має спільний кордон із Росією і три російські області поруч: Бєлгородську, Курську, Брянську. Ми маємо стріляти по них на їхній території, воювати на їхній території? Це неминуче?

— Ми без цього не відіб'ємося від них: або повторимо наш сумний восьмирічний досвід, який ми отримали на Донбасі, на лінії розмежування, визначеній Мінськими домовленостями; або ми поводитимемося як будь-яка цивілізована країна у збройному конфлікті. Тобто треба тиснути вогневі засоби противника, які ведуть по нам вогонь і завдають нам втрат.

Ще ліпший варіант: ми повинні відкривати вогонь на випередження. Якщо наші засоби розвідки бачать, що висувається артилерійський чи мінометний розрахунок на позицію, а таку розвідку цілком можливо здійснити, то ми повинні його знищувати. В іншому випадку ми паритету не досягнемо і вогневі засоби противника просто не придушимо.

— Тобто ви притримуєтеся тієї думки, що ми маємо все-таки завдавати їм удари на їхній території?

— Абсолютно вірно. Так говорить досвід війн і збройних конфліктів.

— Хтось говорить, що це буде напад на територію Росії, про що вони говорили у своїх пропагандистських меседжах на самому початку війни. Що це буде означати для ходу війни, коли ми почнемо (і це, мабуть, неминуче) вражати російські вогневі засоби на їхній території?

— Це цілком реально і виправдано: ми ж не завдаємо ураження по об'єктах інфраструктури чи цивільних об'єктах. Ще раз наголошую: ми боремося з вогневими засобами, які завдають нам ураження, — це зовсім інше поняття. До речі, і Великобританія нас підтримала в цьому, сказавши, що це цілком зрозуміло і цілком логічно, що єдиний спосіб припинити вогонь — це знищити ті вогневі засоби, які по нам відкривають вогонь.

— Вони вже давно почали озвучувати ці провокації, що нібито ми обстрілюємо якісь їхні сараї, показували це на пропагандистських телеканалах. Навіщо вони це роблять?

— Це не зовсім провокація для нас із вами. Це дегуманізація України серед місцевого населення — називається Операція під чужим прапором: вони висвітлюють нас як терористів і нападників, чим створюють суспільну думку, що ось-ось Україна нападе, тому треба готуватися до війни, йти до військкомату, підписувати контракт і боронити свою країну. Щоправда, вони потім не уточнюють, що той, хто підписав контракт, опиняється на території України і його вже змушують воювати з нами на нашій території.

— Може ви бачили два заголовки видання Forbes з різницею три місяці між публікаціями? Перший був «Чи Росія вторгнеться в Україну?». А нещодавно з’явилося: «Чи українська армія вторгнеться в Росію?». Як можна це оцінювати?

— Це оцінка нашої обороноздатності загалом. Три місяці тому вони були майже впевнені, що за три дні Київ упаде. Ми протримались три дні і одразу Захід почав змінювати свою думку щодо допомоги Україні. Сьогодні ця думка на Заході вже утверджується: вони бачать нашу можливість перемогти в цій війні.

— При цьому з’явилася публікація американського видання Politico: США відмовляються постачати Україні реактивні системи залпового вогню, незважаючи на те, що давно є такі великі прохання з боку Києва. Як повідомляється, Білий дім побоюється, що така зброя буде використана для завдання ударів по російській території, що «тільки розширить і затягне конфлікт». Що можете про це сказати?

— Не думаю, що ми їх не отримаємо. Politico — це видання, засіб масової інформації, а яку зброю надавати і в якому обсязі - вирішується в Пентагоні, а не на шпальтах американських видань. Тому я думаю, що ми їх отримаємо.

На реактивні системи залпового вогню роблять дуже велику ставку, тому що вони можуть вплинути на хід бойових дій. Щодо застосування цих систем для ударів по території Російської Федерації, то це може бути врегульовано шляхом домовленостей між Україною та Сполученими Штатами під час обговорення умов постачання цих видів озброєнь.

— Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай сказав, що окупантами ще не зайнято 10% області. До 24 лютого було окуповано менше половини. Чи можемо ми проаналізувати, як їм це вдалося?

— Це вдалося шляхом витискання. Вони жодного разу не прорвали нашу оборону, але [відтіснили] наших військових із позицій дуже потужними ударами артилерії та авіації. Ось у чому проблема — у них перевага в цих видах озброєння і ми були змушені відходити на рубежі, на яких стоїмо сьогодні.

Сьогодні ми намагаємось утримати ці рубежі і цю частку — 10% Луганської області — під нашим контролем. Чому? Тут більше політичного контексту, ніж військового: чи зможе російська армія виконати політичні завдання, які поставлені [російським диктатором Володимиром] Путіним щодо захоплення Донецької та Луганської областей в адміністративних кордонах.

— З'явилася новина, нібито Путін особисто керує цією військовою «спеціальною операцією» як бригадний генерал. Про що це нам говорить?

— Це є підтвердженням того, що ми з вами припускали: Путін особисто втручається в хід цієї кампанії. А коли політики починають керувати безпосередньо війною, то ця війна заздалегідь програшна. Тому нехай. Може у Путіна комплекс Наполеона, що він хоче сам водити полки по нескошених травах, тому і втручається в ці дії і ставить такі завдання. Тому, до речі, ми бачимо на фронті шалені атаки, безглузді втрати особового складу та техніки заради виконання поставлених завдань. Ну що ж, нехай: чим більше знищимо, тим легше нам буде потім звільняти ці території.

— Британська розвідка повідомляє про великі відставки в російській армії. І йдеться також про начальника Генштабу Валерія Герасимова: він, імовірно, залишається на посаді, але неясно, чи зберігає довіру Путіна. Чи є їм на кого замінити, приміром, командира Чорноморського флоту для того, щоб це стало загрозою для нас?

— Заміна завжди є. Річ у тім, що у одного командира як мінімум один заступник, а іноді їх і більше — і два, і три, і чотири. Питання якості та керованості цими військовими органами. Чим більше таких звинувачень і чим більше відсторонень, тим більше розбалансовується система воєнного керівництва Збройними силами Російської Федерації. І для нас це дуже добре, тому що чим більше розбалансовується система, тим менше рішучості у командирів щодо прийняття рішень. Вони озиратимуться назад і побоюватимуться, що за кожне невірне рішення він може бути відсторонений.

Поки вся система утрясеться, то вже й війна закінчиться, тому для нас це дуже добре.

Народна мудрість так і каже: коней на переправі не міняють. До речі, згідно з деякими джерелами інформації, Путін обіцяв, що всі оргвисновки будуть після війни. Якщо він не витримав, то справи там кепські.

— Також британська розвідка говорить, що багато чиновників, причетних до вторгнення, ймовірно, все більше уваги приділятимуть тому, щоб уникнути особистої відповідальності за невдачі операції. Офіцери прагнутимуть покласти ухвалення ключових рішень на начальство, що є підтвердженням ваших слів.

— Абсолютно вірно, а начальники будуть на старших начальників — так дійде до самого Путіна. Коли реальність життя і віртуальність в голові Путіна зіштовхнуться, в Росії почнеться серйозна внутрішньополітична криза.

— Журналіст Юрій Бутусов стверджує, що це війна інтелекту, а не кількості. Чи це справді так? Ми знаємо про тактику росіян — завалювати трупами, вони багато століть це роблять. Але чи це може спрацювати?

— Завалювати трупами — не працює. Ми вже третій місяць тримаємо оборону і завдаємо їм суттєве вогневе ураження, подивіться на втрати російської армії.

З не зовсім достовірних джерел була інформація на початку війни, що Путін сказав, що 30−50 тисяч — це не втрати, а переваги, які вони отримають від перемоги в цій війні — набагато більші, ніж сум або втрата такої кількості особового складу. Тому вони не рахуються зі втратами для того, аби досягти тих політичних цілей, які вони ставлять перед цією війною.

— Впевнений, що ви бачили, як в одній із російських пропагандистських програм з’явився їх військовий оглядач Михайло Ходарьонок. Він висловив сумніви, що може бути успіх цього вторгнення Росії в Україну. Вони програють і мають підготувати своє населення? Чи це не планувалося? Що це було?

— Я думаю, що це спланована акція і просто пропагандистська машина потроху повертається, готує суспільну думку до того, що вони можуть програти в цій війні. До речі, це може відбуватись і без доведення до Путіна такого рішення. Чому? Тому що Путін особисто стоїть зовсім на інших позиціях, він досі сподівається на перемогу в цій війні і вимагає цієї перемоги від військових. А пропагандистська машина, я так розумію, оточенням Путіна потроху скеровується туди, куди їм потрібно.

— Щодо ресурсів Путіна. Кілька днів тому був саміт ОДКБ. Чи може диктатор розраховувати на якусь військову підтримку цих країн, як ви вважаєте?

— Це для нас дуже хороший саміт, він був дуже показовим. Для Путіна, я думаю, він був дуже поганим, йому взагалі не слід було його проводити.

Найголовнішим завданням цього саміту було з’ясувати, хто підтримує війну і хто надасть військово-технічну допомогу, а, можливо, і військову для Російської Федерації. Саміт продемонстрував, що ніхто сьогодні не готовий підтримувати Росію, принаймні офіційно, відкрито в усіх сферах — в військових і політичних.