Путін "спокушає" Трампа: У The Times розкрили стратегію російського диктатора і розповіли про "незручний сценарій"

Російський диктатор Володимир Путін використовує слабкості президента США Дональда Трампа, щоб досягти власних цілей. Він грає на самолюбстві американського політика та його бажанні виглядати "майстром угод", передають Патріоти України.

За даними The Times, Путін запрошує Трампа у "клуб силачів", використовуючи лестощі та економічні перспективи. Наприклад, він підтримав ідею Трампа щодо придбання Гренландії, натякнувши, що це "серйозний задум із глибоким історичним корінням", але "це не має до нас нічого спільного". Цими словами очільник Кремля водночас підбадьорив ексцентричні амбіції Трампа та дав зрозуміти, що Москва залишиться осторонь, якщо президент діятиме відповідно до неї.

Путін може запропонувати Трампу те, чого він найбільше хоче У легенді про доктора Фауста середньовічного вченого спонукають віддати свою душу, оскільки агент Диявола, Мефістофель, може пообіцяти йому бажання його серця. Стратегія Путіна полягає в тому, щоб запропонувати Трампу те, чого він найбільше хоче.

Одного разу Путіна запитали про його особливі навички. Той відповів, що "робота з людьми". Він мав на увазі, звичайно, знання, як найкраще ними маніпулювати.

Крім простих лестощів, диктатор пропонує президенту США можливість поблажливо ставитися до своєї особи, щоб не тільки побачити себе в якості основного учасника угод, але й використати статус гіпердержави Америки, щоб змінити світ на свій розсуд.

Путін розуміє, що Трамп сприймає геополітику як бізнес і пропонує йому вигідні угоди. Кремль нібито підтримав ідею отримання США контролю над частиною доходів від природних ресурсів України. Поки Київ обурений, у Москві тихенько заспокоюють американців. Один російських парламентар назвав угоду "цілком природним рівнянням, відплата за надані послуги".

Обговорюється також можливість повернення американських енергетичних компаній до Росії. Кремль навіть запропонував бізнесменам із США партнерство в розробці Арктики, а Ілону Маску – атомну станцію для його проєкту на Марсі. На думку одного американського чиновника у відставці, мета полягає в тому, щоб "змусити Трампа відчути, що Путін прагне запропонувати американському бізнесу особливий доступ і можливості, оскільки він такий майстерний укладач угод".

Стратегія переговорів Путіна

Стратегія переговорів Путіна ґрунтується на трьох основних напрямках, кожен із яких враховує особливості характеру Трампа.

Перший крок — створення враження, що Москва готова підтримувати мирний процес, ініційований США, але в обмін на постійні поступки. Наприклад, перед тим як погодитися на припинення вогню в Чорному морі, що дозволило б Україні безперешкодно експортувати зерно, Путін вимагає зняття санкцій із російських аграрних компаній. Трамп, який не хоче визнавати, що його передвиборні обіцянки щодо легкого врегулювання конфлікту були наївними, може погодитися на такі умови, аби зберегти свій імідж.

Другий крок — використання неприязні Трампа до Зеленського та його бачення України не як незалежної держави, а як залежної території, чиї ресурси можна розподілити. Путін фактично пропонує Трампу доступ до українських надр в обмін на можливість контролювати частину території країни та впливати на її політику. Коли Київ виступає проти таких угод, це подається як невдячність американському президенту. Це може спровокувати Трампа на дії проти України, як це вже траплялося під час конфлікту в Овальному кабінеті. Водночас Зеленський змушений шукати підтримки в Європі, що лише посилює напругу між США та ЄС.

Третій крок — підрив довіри Трампа до Європейського Союзу, який він і раніше вважав конкурентом Америки. Росія висуває мирні ініціативи, які потребують не лише згоди Вашингтона, а й поступок від ЄС, наприклад, повернення російських банків до системи Swift. Це створює додаткові суперечки між США та Європою: якщо ЄС підкориться вимогам, він покаже слабкість, якщо відмовиться — ризикує викликати гнів Трампа та зірвати мирний процес.

Путін більше тактик і опортуніст, аніж стратег

Путін все більше зосереджується на тому, щоб використати слабкі місця Трампа та його підхід до міжнародної політики. Це говорить про те, що у нього немає чіткого бачення кінця війни. Такий стан речей його цілком влаштовує, адже він більше тактик і опортуніст, ніж далекоглядний стратег. Його головна мета залишається незмінною — зберегти контроль над Україною, але наскільки він готовий іти на компроміси, невідомо. Ймовірно, він і сам цього не знає.

Наразі Путін намагається виторгувати для себе найкращі умови, зберігаючи окуповані території та залишаючи Україну вразливою перед майбутніми загрозами й тиском з боку Росії. Він залишає собі простір для маневру: якщо переговори проваляться, він звинуватить у цьому когось іншого – або Зеленського, або Європу. Трамп, який не терпить, коли його ініціативи руйнуються (і коли йому не дають Нобелівську премію миру, на яку він нібито претендує), може розлютитися та почати діяти в інтересах Путіна. Для Кремля це було б майже так само вигідно, як і вдала угода.

Незручний сценарій

Видання згадало про нещодавній коментар президент Зеленського, що "Путін скоро помре, це факт — і все закінчиться". Такі заяви спричинили спекуляції щодо стану здоров'я 72-річного диктатора, проте такі чутки ходять не перший рік. Регулярно з'являються повідомлення про проблеми зі здоров’ям диктатора, зокрема онкозахворювання, і що він не доживе до наступного року.

Журналісти вважають, що Київ сподівається, що Путін переграє себе у грі з Трампом або що його смерть автоматично вирішить проблему війни. Однак наразі обидва ці сценарії виглядають малоймовірними, пише The Times.