"Путін відчайдушно шукає людей, яких він має звинуватити у невдачі", - Піонтковський

"Зараз у путінському оточенні відбувається приблизно те саме, що показано в останніх серіях знаменитого серіалу про Штірліца 17 миттєвостей весни. Ситуація є типовою. Це відбувалося у гітлерівському бункері, і в сталінському. Коли військова поразка — це завжди призводить до загострення відносин між фюрером і військовими (генеральним штабом). Москва зазнала поразки у битві за Київ, і, певна річ, усе, що відбувається зараз у Кремлі, — це пошуки відповіді на запитання «Хто винен?». Фюрер, який сформулював безглузді авантюристичні завдання, чи винні військові, які не виконали його блискучого задуму", - пише політолог та публіцист Андрій Піонтковський у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Власне, це почалося 25 березня, коли начальник Головного оперативного управління Генштабу ЗС РФ генерал Сергій Рудський публічно заявив, що ми коригуємо плани війни. І сформулював нові плани, протилежні задумам Путіна. За Путіним — це повна окупація України, знищення української держави, денацифікація. А Рудський говорив — «та ми й не планували займати жодні міста, ми хочемо просто забезпечити безпеку Донбасу, ну, можливо, розширити територію до меж Луганської та Донецької областей». Це різні концепції війни, і Путін був змушений погодитися з відведенням військ від Києва та Чернігова. І генерали, і Путін зійшлися поки що на тому, що відкриють другу велику битву за Донбас, намагаючись розширити всю територію, а як там далі — побачимо.

Але ніде публічно Путін від початкових цілей війни не відмовлявся. І він, звичайно, ніколи не вибачить генералам цієї спроби змінити цілі війни. Він призначив над ними іншого командувача — генерала Олександра Дворнікова, у якого репутація — «м'ясник Алеппо» та «кат Сирії». Він міг воювати тільки, розстрілюючи з повітря беззахисні міста, які не мали ні авіації, ні ППО. Ось і всі його «подвиги», які він, мабуть, збирається повторювати в Україні.

Але в очікуванні битви за Донбас боротьба у Кремлі продовжується. Ми ж чуємо про арешти 20-ти генералів, про арешт генерал-полковника Сергія Бесєди, арешт ідеолога російської війни Владислава Суркова. Путін відчайдушно шукає людей, яких він має звинуватити у невдачі.

Поки що всі чекають на результат цієї другої битви за Донбас. Якщо вона закінчиться з точки зору Москви так само невдало, як і битва за Київ, а, швидше за все, на думку більшості військових експертів, це так і буде, оскільки жодних нових резервів Путіну мобілізувати не вдалося, то боротьба у Кремлі перейде у вирішальну стадію. Або Путін заарештує, або перестріляє всіх генералів, звинувативши їх у зраді, або вони завдадуть йому превентивного удару. Ось будемо за цим процесом із задоволенням спостерігати.

До речі, стисло зупинюся на ролі Суркова. Я вважаю, що він навмисно виступив таким підбурювачем до війни, знаючи слабкості Путіна, і, передбачаючи, що це врешті-решт закінчиться для нього і для імперії крахом. Адже Сурков, як усі чеченці, як той самий Рамзан Кадиров, ненавидять, звісно, Росію та росіян за все те, що ті зробили на Північному Кавказі та в Чечні зокрема, за останні 200 років, та що, можливо, він бачив свою місію, як чеченського патріота, у тому, щоб максимально нагадувати Росії, просуваючи цю шалену концепцію «руського міра», знущаючись зі своїх російських господарів. Мабуть, за це і доведеться йому зараз відповісти. Він заарештований, поки що під домашнім арештом, але чекає, коли його доправлять до Лефортова, до тортур, де вже допитують Бесєду.

Днями у Кремлі висловилися, що можуть «вдарити по центрах прийняття рішень у Києві». І аналітики почали ставити питання, як далеко готовий зайти Путін, щоб помститися за той же крейсер Москва. Але, слухайте, куди ще далі мститись?! Він скоює щоденно жахливі злочини в Україні. Уся ця картина відкривається у всіх містах, з яких окупанти пішли. Ну, досить продовжувати. Тим більше, дуже показовим є призначення ось цього ката із Сирії Дворнікова командувачем російських військ в Україні. І по російському телебаченню щодня лунають заклики, мовляв, ми надто м’які, треба знищувати центр ухвалення рішень, керівництво України тощо. Ну що ж, ви, українці, б'єтеся зі страшним ворогом, із фашистською державою, готовою на будь-які злочини.

Але позитивна новина останнього тижня — Захід вирішив допомагати Україні більш значуще — постачанням наступальних важких озброєнь. До свідомості Заходу дійшло, що у разі перемоги в Україні Путін не зупиниться, йтиме далі. Так ліпше зупинити його зараз, коли зараз бореться і за себе, і за Захід 40-мільйонний народ на величезній території. І за два тижні у наймотивованішої у світі української армії буде найсучасніша зброя. На жаль, Захід завжди запізнюється у своїй підтримці. Якби ця зброя була раніше, то так звана битва за Донбас закінчилася б визволенням усього Донбасу та Криму.

Я вважаю, що найвірогідніший результат цієї битви — вони зупиняться на якійсь там новій лінії. Умовно кажучи, росіяни візьмуть Авдіївку, а українці — Горлівку. Від цього нічого не зміниться. Але час грає на Україну. Вона отримує дедалі ефективніше озброєння. Стратегічно Путін програв війну, що призведе до зустрічного конфлікту в бункері вже точно за останніми серіями знаменитого серіалу про Штірліца".