Путіна зупинять не санкції, він боїться зовсім іншого, - Валентин Бадрак

Імовірність повномасштабної війни все ще зберігається, але російське керівництво зовсім не прагне розбомбити Київ та інші міста України. Головна мета Путіна – завоювати Україну. Якщо ж Путін віддасть наказ про наступ, то російської армії вистачить лише на кілька днів. Але існують інші загрози всередині України, які можуть зіграти за сценарієм Кремля. Щодо постачання озброєнь із Заходу, то це радше всупереч українській владі. Про це в ефірі Апостроф Live розповів директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, автор та ведучий програми Security talks Валентин БАДРАК, передають Патріоти України.

— Наскільки зараз теми внутрішньополітичні відволікають нас від вирішення безпекового питання?

— Так складається, що останнім часом нас постійно відволікають внутрішні питання. Ба більше, я особисто вважаю, що найбільш потенційно небезпечна ділянка, яка може спровокувати вторгнення Путіна, не на кордонах України, а якраз всередині України. Тому що будь-яке заворушення, будь-які масові виступи, будь-які проблеми, пов’язані з протистоянням влади, якихось парамілітарних груп чи чогось такого - це може бути поштовхом для дуже серйозних негативних наслідків. Тому доводиться тримати руку на пульсі.

— Наскільки ці внутрішньополітичні інформаційні приводи виходять за межі нашої держави, і, скажімо, грають комусь "на руку" там?

— Будь-який негатив, пов’язаний з українською владою, аналізується, приправляється й негативно впливає на сприйняття України, зокрема і на міжнародному рівні.

— Як історія з нардепом Трухіним впливає на відносини з західними партнерами? Наприклад, щодо допомоги Україні озброєнням?

— Рішення щодо надання військової допомоги приймаються не за один день. Навіть у США пішли роки, щоби визначитися зі своєю позицією. В принципі, за 30 років української незалежності США мали справу з різними урядами, українською владою, але вони орієнтуються на український народ. Тому я переконаний, що позиція США буде незмінною, так само як і позиція Великої Британії.

Ба більше, якщо б не деструктивна позиція деяких країн, таких як Німеччина та Хорватія, я не виключаю, що можна було б ставити питання про створення антипутінської міжнародної коаліції. Але поки що для цього особливих підстав немає. Поки що це боротьба на політичному рівні, яка може створити якусь таку попередню конструкцію.

Тому що, якщо брати ту ж саму Туреччину, яка сьогодні має високий рівень відносин і військово-технічного співробітництва з Росією, то вона потенційно може опинитися саме на нашому боці, тих хто на боці НАТО. І це є так само в контексті союзу — Велика Британія, Польща, Україна. Або інші епізодичні союзи, які дозволять Україні отримувати більше зброї, технологій та можливостей.

— Наскільки сучасну зброю постачають нам західні країни? Скептики говорять, що ця зброя вже давно використовувалася, має якісь недоліки, тому до нас потрапляє.

— Це достатньо сучасна зброя для того, щоби її використовувати в такій війні. Наприклад, "Джавеліни" співставні з нашими "Скіфами" та "Корсарами". Та вони нам потрібні тому, що останній рік у нас не було замовлень на "Корсари" та "Скіфи". Так само і британські гранатомети.

ПЗРК "Стінгер" достатньо стара зброя, але в боротьбі з вертольотами — це зброя, яка суттєво могла би посилити структури територіальної оборони або відповідні армійські підрозділи.

Але тут справа ще в тому, що зброя ця вкрай потрібна не просто, тому що вона потрібна, а тому, що за вісім років влади Порошенка та Зеленського було практично провалене переозброєння - а тактична ланка переозброєння в нас взагалі в ніякі ворота не йде.

Це фактично компенсація того, що не зробила українська влада, тому що є орієнтир на український народ. І завдання сьогодні і британців, і американців, і з деяких пір данців, поляків, литовців — наситити нас зброєю та компенсувати незроблене українською владою.

— Президент Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте на двосторонніх перемовинах розглянули деталі розслідування справи МН-17. Це важливий безпековий сигнал, наскільки я розумію?

— Будь-які елементи психологічної підтримки — візити, які зараз відбуваються перед початком цих "епохальних" російсько-білоруських навчань — усе це маркери для Путіна і все це не проходить повз увагу Генерального штабу РФ.

Усі ці елементи свідчать про те, що Україну підтримують дуже сильно.

Безумовно, що санкції не так лякають Путіна, як могли б лякати. Я б сказав би так, якщо брати за ієрархією, що більше всього лякає Путіна, то його передусім лякають ці 300 чи більше тисяч наших ветеранів війни, які готові взятися за зброю та боронити нашу державу, які знають, як зустрічати ворога. Це найбільший український козир.

Наскільки він зараз використовується? Нещодавно міністр оборони Резніков сказав, що начебто використовується. Якщо послухати фахівців безпосередньо на місцях — то тут ситуація паліативна. Десь із ним працюють, десь не працюють.

А з цим контингентом людей треба працювати, як комуністична партія колись — від хати до хати. Тобто це індивідуальний рівень співпраці. І ці люди, оскільки вони зараз трошки насторожено відносяться до сил територіальної оборони, внаслідок певних проблем і помилок при їх розгортанні, то вони могли би бути прив’язані до бойових бригад, у комплекті яких зараз приблизно 75%, плюс-мінус 1–2%, осіб. Це найбільші можливості.

Дуже цікаві можливості пов’язані з розгортанням сил територіальної оборони, незважаючи на певні кадрові помилки, про які кажуть. Якщо озброїти підрозділи територіальної оборони - а днями було ухвалено відповідний законодавчий акт, який дозволяє рішенням Головнокомандувача все ж таки передавати і гранатомети, і протитанкові ракетні комплекси, і міномети підрозділам тероборони - це буде більш потужна сила. І це може бути також дуже серйозним аргументом.

Що стосується безпосередньо озброєнь, то я вже казав, що влада провалила восьмирічне переозброєння.

Й от указ Зеленського про збільшення ЗСУ на 100 тисяч вояків, хоча це рішення може затвердити лише Верховна рада. І пізніше він усе ж доручив розробити відповідні законопроекти - це показує певну нервовість Верховного Головнокомандувача. Це означає невідповідність його заколисуванням, які він робив до цього.

— Заколисування, це ті заспокоюючі виступи Зеленського та заклики не панікувати на тлі можливого нападу РФ?

— І ці заспокоєння, і розмова з іноземними журналістами та інше. Це ми бачили, усе це ми знаємо. Але я веду не до критики президента, а до того, що нам потрібно пришвидшити внутрішню мобілізацію. Кожен із нас має чітко розуміти, що буде відбуватися з моменту "Ч", потрібен чіткий план дій.

— Якого саме озброєння не вистачає Україні, аби Росія визначила, що війна буде для неї невиправдано дорогою? Можливо, комплексів Patriot? Чи бойових літаків?

— Щоби нам передати Patriot, США мали б зняти ці комплекси зі складу свого озброєння. Patriot виробляється приблизно протягом двох років, і дві батареї цього комплексу коштуватимуть Україні п’ять річних бюджетів на переозброєння. Польща сплатила 4,75 млрд доларів за ці батареї, а ми отримуємо 1 млрд доларів на рік для переозброєння, тому я б пропонував поки що забути про Patriot.

Тепер щодо бойових літаків. Багато в нас було мрійників, які хотіли то F-16 отримати, то шведські винищувачі "Гріпен" купити - та поки що це не реально.

Реальним шляхом може бути співпраця з Туреччиною над створенням безпілотного літака. У 2023 році вони вже планують підняти такий літак, не виключаю, що з українським двигуном. А також оперативно-тактичних та оперативно-стратегічних безпілотних авіаційних комплексів.

До речі, зараз Туреччина вже починає продавати свої Bayraktar Akıncı з українськими двигунами. І я вже не кажу, що Bayraktar купили вже 16 країн. І закупівля цих БПЛА Україною — це дуже важливий момент.

Але нам не вистачає самохідних артилерійських установок і РСЗВ — це те, що провалила влада. Ракетна система залпового вогню "Вільха-М" дальністю дії 110 кілометрів уже закуповується ОАЕ в України. Але українська армія поки що піклується лише про те, щоби поставити це на озброєння, і поки що йдуть випробування, які мали б завершитися всередині минулого року.

Уже два роки з різних причин гальмується випробування САУ "Богдана". Та якщо була б політична воля влади взяти і зробити, ці причини можна було б подолати. Я пам’ятаю, були проблеми й під час комплектації ракетного комплексу "Нептун", але тоді їх подолали, не в останню чергу завдяки тодішньому секретарю РНБО Турчинову. Хоча його багато хто і критикує, але в цьому випадку все було правильно. Тобто має бути призначена людина, яка б дивилася за цим, або ще краще, щоби це відбувалося під наглядом РНБО.

Ми виходимо на тактичний компонент, тому що вірогідність проведення масованих ударів із боку Росії є надзвичайно невеликою. Це приблизно 20 до 80. І це може відбутися за умов певної ланцюгової реакції. Ланцюгова реакція — це коли щось не вдалося, стався збій і треба якось виходити із ситуації, скажімо так, "красиво" для Путіна. Тоді все може бути. Але ці удари можуть відбутися по військовій інфраструктурі.

Так, це є проблематичним, потенційно-небезпечним, але якщо казати загалом, то це ситуація, яка зруйнує Росію зокрема. Тому наважитися на такі удари Путін не зможе, плюс, йому не потрібне згарище на території України, а потрібна підконтрольна васальна Україна й народ, який начебто дивиться із захопленням на матінку Росію. Лише владу змінити, поставити своїх васалів і отримати другу Білорусь на території України - ось чого прагне Путін.

Тому для нього історія і сценарії, на мій погляд, зовсім інші. Й у випадку проведення воєнної операції вона матиме трошки інший характер. І, як на мене, вона може вибухнути або зсередини України, через будь-які такі заворушення, або роботу ДРГ. Або ж через прикордонний конфлікт у Білорусі, що дуже вигідно КДБшнику Путіну — зробити це чужими руками.

— Що ви думаєте про ту допомогу, яку ми отримуємо від США?

— Дуже велика допомога, безумовно. Та я сказав би, що ця допомога відбувається не завдяки роботі української влади, а всупереч, оскільки США розуміють, що втрата України для західного світу дуже значна. Це фактично шлях до розпаду НАТО, до розпаду ідеї демократичного світу, бо там ми все менше консенсусу бачимо. Коли Німеччина та Хорватія виступають із деструктивними заявами, коли немає чіткої спільної роботи між членами НАТО, наприклад, між США й Туреччиною. Туреччина намагається відігравати свою власну роль у цій історії.

Тому все це для США має дуже знаковий, симптоматичний характер — підтримати Україну, дати можливість українцям вистояти. Президенти приходять і йдуть, а Україна як держава має залишитися й розвиватися.

— Ви сказали, що тотальне знищення України невигідне Росії, оскільки її тоді не можна буде використовувати?

— Абсолютно вірно. Саме тому це начебто і є такий останній шлях, але поки що це можна розглядати як психологічні залякування. Усі ці "Іскандери", тим більше, що ми бачили їх використання у Вірменії, як під впливом системи РЕБ, або якихось інших, можливо навіть слабких розрахунків або слабкої підготовки екіпажів - вони не досягли цілей. І, врешті-решт, були вражені й цивільні об’єкти.

— Але чи означає це, що можна заспокоїтися й не чекати додаткової зброї?

— Не можна нам заспокоюватися, і чому я кажу саме про тактичну зброю, тому що без тактичної зброї Путін не виконає своє головне завдання — не проведе наземну операцію зі зміни влади.

От коли в нас кажуть, що на кордоні стоять понад 100 тисяч військ РФ, але це ще не ударні групи, я всім кажу: "Люди добрі, там у Росії по кордонах чотири повітряно-десантні дивізії". На перекидання повітряно-десантної дивізії йде доба, а може й години, якщо вони переведені в підвищений бойовий стан. 7-ма дивізія, яка розташована в Новоросійську, може бути перекинута кораблями, до речі, разом із морською піхотою Чорноморського флоту.

— А що з територіями, на які вони перекидаються? Наскільки вони страждають від такого виду наступу?

— Так от усе залежить від того, як безпосередньо на землі їх можуть зустріти наші вояки: морська піхота, Сили спеціальних операцій, бойові бригади.

Як ми можемо зустріти? Я бачу небезпеку з морської акваторії, тому що "Нептуни" не готові ще, "Вільха-М" не прийшла.

Що може відбутися? Якщо ми будемо недосконало підготовлені, то ми можемо мати найбільш небезпечний варіант — це десантно-штурмова операція зі сходу з проривом до будь-якого летовища. І потім три повітряно-десантні дивізії можуть сісти на таке летовище. І тоді вже буде не до сміху, тоді буде дуже серйозна історія.

— Путін казав, що Україна прагне використати зброю НАТО для того, щоби повернути Крим. Яка ваша думка щодо цього?

— Путін готує будь-яке обґрунтування. Якщо ще тиждень-два тому питання війни стояло так, що вона скоріше можлива, ніж ні. то сьогодні Путін у дуже серйозних коливаннях. Це людина з певною психікою, і вона не залізна.

Ми бачили Путіна, коли турецька ППО вразила російський Су-24 у 2015 році. Для нього сила ворога має велике значення, якщо ми будемо демонструвати чітку підготовку до війни, попри наші недоліки, які, на щастя, компенсують наші партнери, якщо ми дуже швидко розгорнемо ключові підрозділи ось сил територіальної оборони, ветеранів мобілізуємо.

Армійці мають озброєння, я просто говорив про найкращий варіант. Було б звісно добре, якби вони мали просто зараз, наприклад, дрони-кілери в масовому використанні. А ми маємо підприємства, які роблять такі дрони-кілери. І це була б велика сила. Це можна було б навіть на підступах продемонструвати. Або потужні РСЗВ. Ну зараз є "Вільха", яка на 70 кілометрів робить залп одночасно з 12 високоточних ракет. Це також потужна зброя, але її не так багато.

Тому в нас є чим боронитися, але нетривалий термін часу. У Путіна є чим наступати, але також нетривалий термін часу. Путін може розраховувати на кілька діб. Якщо за кілька діб він не зробить цю операцію, то фактично це є руйнація всієї Росії, і, передусім, влади Путіна.