Реактивні "Шахеди" стають дешевшими: Україна може зіткнутися з новою проблемою для ППО

Росія нарощує використання ударних безпілотників із реактивними двигунами, а здешевлення їхнього виробництва створює додаткове навантаження на українську систему протиповітряної оборони. Водночас Україна поки залежить від постачання дорогих зенітних ракет і потребує масштабування власного виробництва дронів-перехоплювачів, передають Патріоти України.

Перші повідомлення про застосування реактивних Shahed-238 з'явилися ще в січні 2024 року. Тоді український військовий Сергій Бескрестнов повідомив про збиття такого безпілотника, який, за його словами, мав китайський двигун і розвивав швидкість понад 500 км/год. Водночас речник Повітряних сил Юрій Ігнат тоді не підтвердив цю інформацію.

Відтоді Росія продовжила розвивати напрямок реактивних ударних дронів. За даними The Economist, які цитували українські ЗМІ, РФ змогла отримати обладнання для 3D-друку компонентів турбін в обхід санкцій. Це дозволило скоротити виробничі витрати на реактивні безпілотники щонайменше вдвічі — приблизно до 50–70 тисяч доларів за один апарат.

Таким чином, Росія отримала можливість масштабувати виробництво реактивних дронів за нижчою собівартістю. Це важливо для тактики масованих атак, оскільки протидія таким цілям може потребувати значно дорожчих засобів ураження.

Водночас представник Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький 12 вересня заявив, що Росія вже має проблеми з постачанням реактивних двигунів для безпілотників із Китаю. За його словами, міжнародні санкції впливають на можливості РФ отримувати необхідні компоненти.

Військовий експерт Дмитро Снєгірьов вважає, що ситуація свідчить про необхідність швидше розвивати українські засоби протидії реактивним безпілотникам. На його думку, одним із ключових напрямів має стати створення та масове виробництво дронів-перехоплювачів.

Проблема полягає і у вартості перехоплення. За оцінкою експерта, російський реактивний безпілотник може коштувати десятки тисяч доларів, тоді як ракети західних комплексів ППО коштують у рази дорожче. Через це масоване використання дешевших ударних дронів може створювати значне фінансове навантаження на Україну та її партнерів.

Ще одним фактором залишається обмежена кількість зенітних керованих ракет. Якщо кількість реактивних безпілотників зростатиме, потреба в більш дешевих засобах їх перехоплення стане ще актуальнішою.

Саме тому, за словами Снєгірьова, Україні необхідно розвивати власне виробництво дронів-перехоплювачів та реактивних двигунів. Він також вважає перспективним масштабування такого виробництва спільно з європейськими партнерами.

Окрему небезпеку експерт пов'язує з можливим поширенням технологій реактивних безпілотників. За його оцінкою, Росія та Іран можуть обмінюватися технологіями й досвідом у цій сфері, що потенційно здатне сприяти подальшому розвитку таких систем.

Водночас твердження про темпи виробництва, собівартість окремих моделей та можливості російського оборонно-промислового комплексу значною мірою ґрунтуються на оцінках розвідки, експертів та медіа, а частина технічних даних залишається непублічною.

На тлі розвитку реактивних безпілотників для України ключовим завданням залишається пошук способів перехоплювати їх дешевше та у великих масштабах. Одним із можливих напрямів є поєднання традиційної ППО з безпілотниками-перехоплювачами та розвитком власного виробництва відповідних двигунів і систем наведення.