Росія хоче відкрити другий фронт. Жданов пояснив, що стане вирішальною поразкою Кремля

Росія прагне максимально закріпитися на тих територіях, які вона сьогодні окупує, і з кожним днем намагатиметься зміцнити там свою присутність, оборону та максимально наростити щільність військ, передають Патріоти України.

У систем залпового вогню Смерч [які Росія стягує на північ Криму, ближче до Херсонської області] дальність 120 кілометрів боєприпасами Торнадо. Якщо вони дістають до нашого узбережжя, це дуже погано. Це означає, що вони будуть обстрілювати наші війська. Щодо засобів протиповітряної оборони [С-300, які також стягуються на північ Криму], це теж погано, тому що вони цими засобами закриватимуть небо над Херсоном і прилеглими до нього територіями. А це означає, що коли ми почнемо звільнення цих територій, у нашої авіації будуть проблеми з роботою в небі на підтримку наших військ, пише полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Олег Жданов.

Дуже високий рівень загрози для Одеси, але це було прогнозовано. Одеса сьогодні, мабуть, найбільше турбує росіян. Навіть більше, ніж західні області України, де вони намагалися зруйнувати інфраструктуру. Чому? Тому що не полишають спроб відкрити другий фронт. Для цього їм треба висадити десант і підсилити групу військ, яка знаходиться у Придністров'ї. Тому і обстріли Одеси продовжуються, і можуть бути посилені найближчим часом.

Але давайте уточню. Я маю на увазі висадку десанту не в Одесі — там дійсно величезна проблема висадити десант і, скоріш за все, це не вдасться зробити. Але існує ще Бессарабія, яку росіяни намагаються відрізати від материкової України, зруйнувавши шляхи сполучення, а саме міст через Лиман.

Чому така запекла битва йде за острів Зміїний? Вони хочуть використати його в якості плацдарму для забезпечення дій Чорноморської ескадри по висадці десанту. Якщо на Зміїному розташувати засоби ППО, то вони зможуть прикрити ескадру з повітря, підійти до Бессарабії і спробувати висадити десант.

Щодо українського контрнаступу на північний схід від Харкова, то я позитивно оцінюю будь-який контрнаступ, будь-яке звільнення наших територій. І саме цей напрямок за чисельністю військ найслабший, отже, у нас там є всі переваги для того, щоб наявними силами та засобами вийти на державний кордон. А тоді у нас з’явиться напрямок на південь і вздовж кордону, і це стане в нагоді, коли ми будемо розпочинати масштабну контрнаступальну операцію.

Але говорити про те, що нинішній стан російських військ навіть з додатковим підкріпленням не може завадити виходу українських військ до кордону в Росією не зовсім правильно — це оптимістичний прогноз, і я би сказав, що це прогноз на майбутнє. Біля Харкова ми можемо просуватися вперед, що й робимо, використовуючи будь-яку нагоду, і це дуже добре, але є напрямки, де в нас ситуація майже критична. Я маю на увазі новий напрямок, який зараз формується — Луганський (Попасна — Барвінково — Северодонецьк). Там значна перевага в чисельності російських військ, і наше завдання — тримати оборону, що ми й намагаємося робити. Тому казати, що завтра підемо в контрнаступ, дуже рано — спочатку потрібно повністю стабілізувати фронт на всіх напрямках і вирівняти ситуацію.

Попасна має велике значення, бо це просування російських військ у напрямку Сєвєродонецька і виконання ними тих бойових завдань, які поставлені. Але ми відійшли від Попасної, наскільки я розумію, з міркувань того, що там вже немає чого захищати — позиції розтрощені артилерією та авіацією противника. Тому ми відійшли на новий, облаштований рубіж, який є більш вигідним для нас, і зробили це заздалегідь, самостійно, не під вогневим впливом, не залишаючи позиції поспіхом. Наступний рубіж, який ми будемо обороняти, для противника буде як укріпрайон, і ми знову матимемо нагоду завдавати російським військам вогневого ураження. Саме так і ведеться маневрена оборона.

Тим часом на Запоріжжі зараз приблизно така ж ситуація, як на харківському напрямку: вони постійно атакували (нагадаю, що це був один з найактивніших напрямків, в порівнянні з криворізьким та херсонським), ми завдали їм вогневого ураження, вони почали перегруповуватися, ми скористалися нагодою і контратакуємо їх на цьому напрямку, поки вони не оговталися від поразки і поки не готові боронити ці рубежі. І це добре, що Генеральний штаб проводить такі контрнаступальні дії, не чекаючи масштабного контрнаступу, а використовуючи кожну нагоду для звільнення наших територій.

Президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз, але підписання самого документа особливо не вплине на постачання зброї. Головна подія відбулася в Рамштайні, на конференції 43-х країн, коли було узгоджено рамкову угоду або домовленість, хто і що постачає. Потім, на другий день, було створено координаційний штаб по постачанню озброєння. Саме це й були головні документи. А підписання законопроекту для того, щоб він вступив в силу — це юридична підстава для обґрунтування тих постачань, які вже йдуть в Україну повним ходом. Також це юридичні гарантії для країн-постачальників того, що вони отримають компенсацію за ці постачання, грошима чи новішими зразками озброєння. Підписавши цей законопроект, США стають гарантом постачань, і тепер ми можемо конкретно обговорювати з ними весь перелік озброєнь, які нам потрібні.

Вирішальною поразкою Кремля стане розгром боєздатної частини Збройних сил РФ. В принципі, ми це робимо з першого дня війни. На сьогодні, якщо спиратися на аналітичні висновки західних експертів, в Україні знаходиться 65% боєздатного війська ЗС РФ. Якщо ми розгромимо це військо (а ще ж будуть резерви — вони намагатимуться поповнювати і втрати техніки, і особові втрати), то тоді РФ не буде здатна відновити ту боєздатність, яка у неї була на початок цієї воєнної кампанії. Це вважатиметься військовою поразкою.

Сьогодні Росія дійсно може витрачати на війну з Україною $900 млн на день [за оцінкою військового аналітика Шона Спунтса]. Ця цифра шалена, вона лякає своєю величиною, але для РФ це не ціна. Путін витрачатиме стільки, скільки потрібно, для нього межі немає, принаймні, на сьогоднішній день. Справа в тому, що Росія таку ж саму суму щодня отримує за енергоносії, які продає на світових ринках. Ембарго на нафту, навіть якщо його приймуть в шостому пакеті санкцій, вступить в силу до кінця року, тому Росія продовжуватиме отримувати ці гроші, а питання ембарго на газ поки що взагалі не підіймалося. І як би прикро це не було для нас, західний світ, який нас підтримує, фактично оплачує цю війну для РФ.