Росія кинула в "утиль": Майже 90% загиблих під час штурму Бахмута "вагнерівців" були ув'язненими

Із майже 20 тисяч "вагнерівців", загиблих під час штурму українського Бахмута, понад 17 тисяч були ув'язненими, вивезеними на фронт із російських колоній і СІЗО, йдеться в розслідуванні Російської служби Бі-бі-сі та "Медіазони".

Цифру в 20 тисяч загиблих відкрито називав ватажок ПВК "Вагнер" Євген Пригожин. Однак він запевняв, що загинуло порівну звичайних найманців ПВК і завербованих в'язнів. Російські видання з'ясували, що це зовсім не так.

Журналісти отримали список з особистими даними 19 547 загиблих під Бахмутом − це документи про виплати компенсації в 5 млн рублів, яка передбачена за загибель співробітника за стандартним контрактом із ПВК "Вагнер".

Проаналізувавши ці дані, вони дійшли висновку, що завербовані ув'язнені перетворилися на витратний матеріал − їх загинуло 88%, або 17 175 осіб. Повідомляється, що це найзначніше джерело даних про втрати "Вагнера", яке видання має в своєму розпорядженні в рамках проєкту підрахунку російських втрат у війні з Україною.

Журналісти пишуть, що у всіх випадках їм відомі позивні, номери жетонів і дати смерті цих людей, а також більшість прізвищ.

"У списку відсутні трохи більше тисячі прізвищ (6% від усіх згаданих у документі "вагнерівців"), але це не створює перешкод для аналізу втрат за днями і категоріями загиблих − за жетоном чітко видно, була людина завербована з колонії чи цивільна", − йдеться в розслідуванні.

Повідомляється, що проєкт із вербування найманців із колоній отримав неофіційну назву "К" (можливо, це від слова "колонія"). Саме з цієї літери починалися позначення на жетонах в усіх ув'язнених, які пройшли через ПВК.

Журналісти зазначали, що крім букви, номер жетона складався з шести цифр: у перших трьох зашифрована колонія, у якій завербували людину, останні три цифри − порядковий номер ув'язненого. Видання пишуть, що завдяки цій інформації змогли встановити більшість колоній, у яких вербував Пригожин.

Проєкт почали з двох колоній суворого режиму в Ленінградській області, після чого географія вербування стрімко розширювалася. Найбільше ув'язнених "Вагнер" забрав із красноярської ВК-6 суворого режиму − понад 500 осіб (ліміт наповнення цієї колонії − 1 410 місць). З них загинули 136 ув'язнених.

Вивчаючи номери жетонів загиблих в'язнів, видання встановили, що з колоній вагнерівці завербували щонайменше 48 366 осіб. 17 175 осіб із них − тобто 35% ув'язнених, які виїхали на фронт − загинули.

Вижити вдалося насамперед тим ув'язненим, яких відправляли на фронт влітку і восени 2022 року. А ті, хто поїхав на війну пізніше, гинули значно частіше.

Повідомляється, що кількість загиблих ув'язнених почала різко зростати з 12 вересня 2022 року: якщо до цього гинуло 25-35 засуджених на тиждень, то з 12 вересня 2022 року − вже по 50. Російські пропагандисти стверджували, що саме 12 вересня окупанти підійшли до Бахмута і навіть зайняли промзону міста. Із середини листопада щотижневі втрати ПВК не опускалися нижче 400 осіб.

"І 90% із них аж до травня припадали на ув'язнених. Тільки за 12 січня 2023-го "Вагнер" втратив убитими 213 осіб, і 202 з них були ув'язненими. Водночас рівень втрат найманців, яких завербували "з волі", залишався стабільно невисоким: аж до квітня 2023 року вони втрачали тільки по 40-50 осіб на тиждень", − ідеться в розслідуванні.

За словами військового експерта Джека Вотлінга, перші вербування ув'язнених були спрямовані на те, щоб залучити на фронт засуджених із військовим досвідом, і ставлення до них не відрізнялося від ставлення до інших військовослужбовців.

"Але пізніше ув'язнених стали набирати як витратний матеріал. Їх стали по-іншому використовувати на полі бою, і це зрештою призвело до нерівності у співвідношенні втрат", − упевнений Вотлінг.

Повідомляється, що основою тактики "Вагнера" під час наступу на Бахмут були хвилеподібні атаки малими групами. Штурмові загони з ув'язнених (по 8-12 осіб) мали підійти впритул до українських позицій і почати штурм. Найчастіше вони гинули або отримували серйозні поранення.

Методичність роботи штурмових груп забезпечувалася за рахунок залізної дисципліни, яку підтримували жорсткими методами − за відступ без команди карали розстрілом на місці.

На думку Вотлінга, високий рівень втрат серед ув'язнених пояснюється тим, що вони були недостатньо навчені і до них ставилися як до витратного матеріалу. Пізніше Пригожин визнавав, що після захоплення Бахмута "Вагнер" втратив бойовий потенціал, тому найманців вивели з фронту для перепочинку і доукомплектування.