"Росіяни обміняли свободу на холодильник 20 років тому. Падав курс рубля. Спортсменів ловили на допінг. Кондовий патріотизм лився з екранів. Вчителі фальсифікували вибори", - Казарін

"Ті, хто встиг народитися при Путіні. Ті, хто ріс в епоху "вставання з колін". Влада обурена, погрожує карами в соцмережах, шукає змову і натякає на наслідки. Нічого дивного. Якщо діти відкидають те, що було побудовано батьками, то це виглядає як ляпас", - пише у своєму блозі Павло Казарін, передають Патріоти України, і продовжує:

"З їхніми батьками російська влада встигла домовитися. Ще в нульові, коли запропонувала їм соціальний контракт. Батьки відмовилися від прав і свобод в обмін на стабільність і зростання доходів. Особливо недовірливих Кремль лякав дев'яностими, запевняючи, що тільки вони народжуються з демократії та гласності.

Але це порівняння все гірше працює для нинішніх підлітків. Вони самі – діти дев'яностих. Їх складно налякати словом, яке не несе для них асоціацій. Зате все своє життя вони спостерігають за країною, послідовно закручуючу гайки. Російська влада старіє разом з президентом – і в результаті з кожним роком стає все менш гнучкою і все менш адаптованою. Більш того – вона стає все більш антімолодіжньою.

Ті, хто в Росії тільки встиг отримати паспорт, усе своє свідоме життя провів у посткримській реальності. Падав курс рубля. Спортсменів ловили на допінг. Кондовий патріотизм лився з екранів. Їх вчителя фальсифікували вибори. Їх батьки лицемірно відмовчувалися.

Всі ці роки їх країну ловили на злочинах. Святенництво ставало нормою. Договір, укладений батьками, відгукнувся молоді держпропагандою і доносами. Забитими соціальними ліфтами і цензурою. Влада може бути впевнена, що свою частину договору вона виконує. Але вона укладала його не з ними.

Тепер всі офіційні рупори будуть запевняти, що закулісся готує "використовувати дітей". І це найідіотський спосіб реакції на ситуацію. Тому що вихід на вулицю для молодих – це заявка на суб'єктність. Заявка на право бути почутими. А відмова в цій самій суб'єктності ( "ви не самостійні і вас використовують") – лише виконає роль бензину для цього котла настроїв.

Все, що їм готовий запропонувати Кремль, – це образ минулого. Або образ "величі", знайдений в радянських засіках і зліплений за імперськими лекалами. Або образ "лихих дев'яностих" – як антитезу стабільності. У влади немає образу майбутнього – бо вона не мислить цією категорією. Вона намагається реанімувати імперський труп і щиро дивується, чому подібне не приводить в екстаз тих, хто молодший.

Покоління дітей виросло у становому суспільстві. Соціальні вершини облюбували ті, кому пощастило. Показна розкіш всіх, хто знайшов собі місце під сонцем. Запит на справедливість приречений бути без відповіді. В тому числі, і на справедливість соціальну.

Рік тому їм сказали, що Путін може просидіти до 2036 року. Ті, хто народився в рік його першої присяги, встигнуть до того моменту розміняти четвертий десяток. Прекрасна забетонована реальність, в якій час працює проти тебе. В якій навіть вулиці Білорусі виглядають як торжество вільнодумства.

Тепер російська влада шукає в тому, що відбувається підступи закуліси. Що й не дивно. Сама спроба вбити Навального за допомогою хімічної зброї означає, що його статус для російської влади остаточно змінився. Відтепер він не "свій бунтар". Відтепер він "агент впливу" і "зрадник". А тому будь-який протестний мітинг під його прапорами тепер сприймається в Кремлі не як доморосле обурення, а як імпорт нестабільності. А це вже не поліцейське завдання, а військове.

І самими жалюгідними на цьому тлі виглядають батьки. Ті самі, що обміняли двадцять років тому свободу на холодильник. Причому не тільки свою, але і свободу наступного покоління. І тепер вони старанно шукають тих, хто змусив покоління дітей виходити на протести. Що ж, для них є хороша новина. Досить підійти до дзеркала".