Російські БТРи тікали від українців: Боєць розповів про засідку на окупантів під час боїв під Києвом

Командир взводу 3 ОШБр Євген із позивним "Жмен" розповів, як під час боїв за Київську область його група влаштувала засідку на території, яку окупували росіяни. Захисник, який до війни активно займався спортом, зокрема єдиноборствами та кросфітом, і був частиною фанатського руху "Динамо", вже думав, що вступає в останній бій. Проте саме суперник рятувався втечею, передають Патріоти України.

Свою історію, яка могла завершитись трагічно, боєць розповів проекту "Епізоди війни". Справа була 19 березня у Броварському районі Київської області.

"Знаходячись на позиції у нп Гоголів, я отримав пропозицію піти з групою на засідку і швидко погодився на цю авантюру. Вже зібравшись, командир розповів нам завдання і що спостерігала група дорозвідки, яка була там уночі. Ми розподілили ролі, хто де має знаходитися. Я на той час був оператором ПТРК Javelin. Підготував морально свій другий номер до виходу, оскільки він до цього не був на подібних завданнях. І ми групою вирушили на пікапах до наших крайніх позицій", – згадав "Жмен".

За словами бійця, дорога до точки засідки була непростою. Оскільки всі були завантажені максимально, а йти до місця, де ворог не боявся рухатися вдень, довелося близько 5 км від нашої передової позиції.

"Тільки ми дійшли до місця засідки (моєю точкою стало "Т"-подібне перехрестя), як почули звук БПЛА над нами. Всі одразу залягли, закидаючи один одного сухою травою, і чекали на подальші команди командира. За хвилину до нас дійшла інформація від авангарду групи, що вони чують звук техніки. Цієї секунди, я зробив ривок до мого джавеліну і почав готувати його до бою", – розповів Євген.

І за 30 секунд почалася битва, оскільки завдяки БПЛА окупанти знали, де перебували українські бійці. "Під'єднуючи ракету до пускової, я чую нестерпний звук техніки. Повернувшись, я бачу в 7 метрах від себе голову мехвода БТР-82А, а він бачить мене. Його дії: він ховає голову і різким поворотом машини починає завертати в поворот і якомога швидше віддалятися від нас. На наступних двох БТРах була піхота на броні. І тут я розумію, що це наш останній бій і кроку назад вже немає", – згадав Євген.

"Я кидаю ПТРК на землю, беру в руки АК і вскидуюсь на ворога, який вже цілився в мене. Але від страху він не зміг зняти тугий запобіжник свого АК. Тоді я зрозумів, як же добре, що я холостив з АК, ще з 14го року. Я відкрив вогонь по ньому і він впав за маленькою баштою БТРа. Мене прикривали 2 РПГ та кулемет. Кулемет чомусь мовчав, мій другий номер також не відкрив вогонь по піхоті, а два РПГ не вцілили в техніку, яка завертала в поворот і тікала від нас", – додав "Жмен.

Тоді боєць узяв до рук джавелін і вибіг на дорогу. А після того, як повз Євгена проїхав четвертий БТР, він зробив "свій найдорожчий постріл у житті – за ціною квартири у Києві".

"Але воно того вартувало. Яка була моя радість, коли я побачив чорний гриб. Поки я готувався до пострілу, група почала відходити. Я вибіг ще раз на дорогу, щоб подивитися результат мого пострілу, але крім диму нічого не побачив. Потім уже приєднався до групи. У нас два легких 300, але йдуть самі на своїх двох", – зазначив "Жмен". "Вже вдома мені не вірилося, що вони виявилися настільки сикунами, що не розгорнули свої БТРи і не розірвали нас на шматки", – додав захисник.