За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, аби хоча б спробувати зупинити просування українських підрозділів у бік Ізюма, російські генерали почали приймати хаотичні рішення. Звісно, це не означає, що загарбникам не вдасться досягнути паритету на певній ділянці, але війська орди від подібних тактичних та відверто помилкових дій втрачають свою міць та силу.
Активізація бойових дій на Харківщині почалася ще наприкінці серпня. Українські військові знищували склади окупантів з боєприпасами, вибивали їх протиповітряну оборону та проводили підготовку до ймовірного прориву лінії оборони ворога.
Генерали ігнорували загрозу
- Командування військ країни-агресорки знало про ймовірний удар, але ігнорувало будь-яку загрозу з боку ЗСУ. Загарбники вважали, що наш Генштаб найближчим часом не робитиме нічого для деокупації Харківської області.
- Недооцінювання України з боку кабінетних аналітиків призвело до того, що росіянам не просто довелося хаотично відступати, але й до загибелі величезної кількості окупантів, найманців, бойовиків квазіреспублік та мобілізованих на Донбасі.
- За деякими даними, за тиждень боїв лише на харківському напрямку росіяни втратили понад 1,5 тисячі осіб "двохсотими" та понад 3 тисячі пораненими. Чимало путінських ординців здалися у полон, як тільки зрозуміли, що в іншому випадку їх очікує смерть.
Щоб не допустити критичного обвалення фронту, у генштабі росії вирішили перекидати на гарячі напрямки свої резерви. Дірки вирішили затикати 18 та 19-річними строковиками, яких тільки що призвали на військову службу. Більшість із них не підписували контрактів та, звісно, не давали своєї згоди відправлятися на війну.
Оскільки ж ані підготовки, ані бойового досвіду такі резервісти не мали, такі підрозділи російських окупантів були вщент розбиті у перші ж дні. Збирати тіла загиблих строковиків командування своїм підлеглим суворо заборонило, оскільки "їх у зоні бойових дій ніколи й не було". Скоріш за все, родичі загиблих отримають від міноборони росії якийсь папірець, де буде вказано, що вони зникли чи загинули під час навчань.
Зрозуміло, що подібне підкріплення з нульовою мотивацією не могло бути ефективним, а поява ні на що не здатних молодиків ще більше деморалізувала російські підрозділи, які перебувають на Харківщині.
Окупанти дуже бояться цивільних
Ще 7 вересня російські офіцери, які перебувають у штабах, віддали всім своїм підрозділам наказ максимально підозріло ставитися до всіх місцевих мешканців. Адже всі розуміють, що цивільне населення ставиться до росіян як до загарбників, тож усіма можливими методами допомагає ЗСУ.
Саме через це в Ізюмі терористичні війська оголосили про введення комендантської години на цілу добу – аби провести чистки та фільтрацію та зменшити потік даних про те, куди та яку техніку перекидають росіяни.
Однак навіть такі заходи не змогли вплинути на контрольованість деяких ділянок фронту з боку окупантів. Тож через загрозу штабам, генерали почали всерйоз розглядати можливість перенесення командних пунктів подалі від лінії зіткнення або взагалі винести їх на територію росії. Бо вищий офіцерський склад хоче жити, а на солдатів керівникам наплювати.
