Російський аналог Starlink буксує: ГУР розкрило проблеми супутникової системи "Рассвєт"

Росія намагається прискорити розгортання низькоорбітальної супутникової системи зв’язку «Рассвєт», яку позиціонує як аналог Starlink. Однак проєкт стикається з низкою технологічних проблем, зокрема залежністю від іноземних компонентів, труднощами з виведенням супутників на потрібну орбіту та розробкою компактних абонентських терміналів. Про це повідомляє Головне управління розвідки Міноборони України, оприлюднивши нові деталі російської програми, передають Патріоти України.

Скільки супутників уже запустила Росія

За даними ГУР, Росія вивела на орбіту 30 супутників двома партіями — 23 березня та 19 липня 2026 року. Два апарати вже зійшли з орбіти.

Із решти 28 супутників 26 зайняли стійке положення на висоті приблизно 500–520 км. Жоден із них поки не досяг запланованої висоти 800 км. Інші апарати продовжують маневри для виходу на цільову орбіту.

Маса одного супутника становить близько 280 кг, а розміри — 2,7 × 1,8 × 0,6 метра. Однією з ключових технологій системи є міжсупутниковий лазерний зв’язок, який дозволяє передавати дані безпосередньо між апаратами, не звертаючись щоразу до наземної інфраструктури.

До кінця 2026 року росіяни планували збільшити угруповання до 47–48 супутників. У 2027 році розраховують запустити ще 240 апаратів, щоб забезпечити покриття 94% території РФ зі швидкістю передавання даних до 150 Мбіт/с.

За довгостроковими планами Москви, до 2031 року угруповання має налічувати 408 супутників, а до 2035-го — 924.

Для запусків використовують ракети «Союз-2.1б» із космодрому «Плєсєцьк». Водночас запланований на 2026 рік третій запуск, за попередніми даними, скасували або перенесли.

Наземна інфраструктура

Основою наземного сегмента є головний центр управління в Москві. Він відповідає за контроль супутників, роботу лазерних каналів і маршрутизацію трафіку.

Також передбачено створення мережі наземних станцій у Москві, Мурманську, Анадирі, Ростові-на-Дону, Норильську, Желєзногорську та Южно-Сахалінську.

Які термінали розробляють росіяни

У вересні 2026 року Росія завершила випробування абонентського термінала «Ультра». Заявлена швидкість завантаження даних — до 650 Мбіт/с. Пристрій нібито може працювати навіть тоді, коли носій рухається зі швидкістю до 250 км/год.

До кінця року замовникам планують передати близько тисячі таких пристроїв.

На 2027 рік запланована розробка ще чотирьох модифікацій терміналів: «Земля», «Міні», «Прайм» та «Вода». А у 2028 році росіяни хочуть представити авіаційний термінал «Повітря».

Хто створює «Рассвєт» і від чого залежить проєкт

Головним виконавцем програми є ТОВ «Бюро 1440», яке входить до складу «ІКС Холдинг». До виробничої кооперації залучено щонайменше 46 російських і три білоруські компанії.

За інформацією ГУР, 22 підприємства, серед яких і «Бюро 1440», не перебувають під санкціями.

Важливу роль у виробництві критичних компонентів відіграє калінінградське АТ «ОКБ “Факел”». Підприємство виготовляє двигуни малої тяги та рухові установки для супутників.

Водночас технологічна база «Рассвєта» залежить від імпортної електроніки з Китаю. Зокрема, китайські компоненти використовують для антенних решіток, наземних станцій та абонентських терміналів.

Зв’язок із британською OneWeb

Куратором проєкту є керівник «Роскосмосу» Дмитро Баканов. До призначення він очолював АТ «Супутникова система “Гонець”», яке співпрацювало з британською компанією OneWeb над розгортанням інфраструктури супутникового інтернету в Росії.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році OneWeb припинила співпрацю з російською стороною.

У ГУР не виключають, що під час попередньої взаємодії Росія могла отримати доступ до окремих технічних напрацювань і технологій, які згодом використала для створення власної системи.

Крім того, російське конструкторське бюро «Факел» раніше виготовляло компоненти для супутників OneWeb, зокрема двигуни СПД-50М. Тепер це підприємство виробляє критично важливі компоненти для апаратів «Рассвєт».

Попри технологічні труднощі, Росія продовжує просувати проєкт, який потенційно має забезпечити супутниковим зв’язком значну частину її території та потреби окупаційної армії.