Шашні з Москвою нічого доброго не приносять: У в'язниці помер Олдріч Еймс - головний зрадник ЦРУ усіх часів

Олдріч Еймс, чия зрада призвела до загибелі безлічі агентів за залізною завісою, помер у в'язниці у віці 84 років.

У середині 1980-х років Еймс очолював контррозвідувальний підрозділ ЦРУ щодо СРСР у Ленглі, штат Вірджинія, коли вирішив продавати секрети КДБ. Він відбував довічний термін без права на дострокове звільнення у Федеральній виправній установі в Камберленді, штат Меріленд, і помер через 32 роки після ув'язнення, передають Патріоти України з посиланням на New York Times.

Олдріч Еймс роками обманював ЦРУ і продавав секрети КДБ

Олдріч Еймс передавав секретні документи в СРСР протягом 10 років. Коли його розкрили, то він навіть не міг згадати обсяги переданих КДБ даних.

Через його діяльність десятки секретних агентів зі США та Великої Британії були розкриті. 10 із них були страчені.

Перед винесенням вироку він заявив, що його рішення продавати секретні дані було спричинене "фінансовими труднощами, як поточними, так і такими, що тривають". Заробив він на зраді близько 3 мільйонів доларів.

Найвідоміший зрадник в історії ЦРУ

Олдріч Гейзен Еймс, відомий як Рік, народився 26 травня 1941 року в Рівер-Фоллс, штат Вісконсін, найстаршим із трьох дітей і єдиним сином Карлтона Еймса, професора європейської та азіатської історії в місцевому педагогічному коледжі, і Рейчел Еймс, вчительки англійської мови в середній школі.

1951 року вербувальник із ЦРУ приїхав у Рівер-Фоллс і запропонував старшому містеру Еймсу роботу. Китай став комуністичним, вирувала Корейська війна, і агенція, якій ледь виповнилося чотири роки, широко розставляла свої сіті в пошуках американців, які вважали, що розуміють спосіб мислення азіатів.

1953 року подружжя Еймсів із Рівер-Фоллс прибуло до столиці М'янми (тоді вона називалася Бірма). Але суперагента з Еймса-старшого не вийшло. Зате він пристрастився до випивки і якось зізнався своєму 12-річному синові, що працює на ЦРУ.

Його це заінтригувало. У 1957 році, після того як сім'я повернулася до Вашингтона, Олдріч Еймс влаштувався на літню роботу в агентство різноробочим. У 1962 році, через три роки після закінчення середньої школи, він вступив на службу в ЦРУ як клерк у штаб-квартирі агентства в Ленглі, штат Вірджинія. П'ять років по тому, отримавши ступінь бакалавра історії в Університеті Джорджа Вашингтона, він офіційно вступив до секретної служби країни у віці 26 років. У травні 1969 року він одружився зі своєю колегою-шпигункою Ненсі Сегебарт, і вони разом вирушили на базу ЦРУ в Анкарі, Туреччина.

Містер Еймс розчарував свого начальника, Дуейна Кларджиджа, який вважав його непридатним для життя шпигуна за кордоном і повернув у США. Еймс вивчив російську мову і вступив до радянського підрозділу ЦРУ. Пізніше з'ясувалося, що агент із нього був поганий: він почав пити і якось забув портфель із секретними документами в потязі, найімовірніше розкривши особистість подвійного агента: радянського дипломата.

Проте його підвищували двічі: спочатку в нью-йоркському відділенні, де він займався питаннями Організації Об'єднаних Націй, а потім, 1981 року, в Мехіко, розсаднику радянського шпигунства в Західній півкулі.

Еймс пив дедалі більше, зрештою його покинула дружина, а він почав зустрічатися з Марією дель Росаріо Касас Дюпюї, аташе з культури в посольстві Колумбії і завербованим інформатором ЦРУ. Він освідчився їй — вона відповіла згодою — і із запізненням попросив дозволу в ЦРУ. Позашлюбний зв'язок з іноземною громадянкою міг покласти край його кар'єрі. Однак у випадку містера Еймса цього не сталося. Після того, як він виграв розлучення, вони одружилися.

У 1983 році Еймс став начальником контррозвідки радянського підрозділу і почав запитувати файли, що стосуються найсекретніших операцій ЦРУ. Він вважав американське шпигунство "корисливою аферою", що її здійснювали бюрократи, які нібито роками обманювали покоління американців щодо цінності та необхідності своєї роботи.

Але мав доступ до деяких із найпотаємніших таємниць країни: зокрема, до таємних зв'язків із Радянським Союзом, які потай співпрацювали з американською розвідкою. Це була невелика група, навряд чи дюжина осіб, які формувалися протягом двох десятиліть і посідали міцні позиції в радянських урядових установах і посольствах по всьому світу.

У розпал холодної війни містер Еймс вирішив змінити хід історії, перевернувши з ніг на голову тривалу гру націй — протистояння шпигунів. Він вважав це фарсом. За його власними словами, ним рухала "отруйна суміш горілки, зарозумілості, манії величі та неприкритої жадібності".

У квітні 1985 року він особисто передав конверт, адресований голові КДБ, у радянське посольство у Вашингтоні. Він запропонував трохи секретів ЦРУ і зажадав натомість 50 000 доларів. Він назвав своє ім'я і звання. Стосунки були скріплені обідом із випивкою в елегантному готелі недалеко від Білого дому.

Потім він поставив на кін усе. Еймс боявся, що хтось із агентів ЦРУ в Радянському Союзі може його зрадити, тому він вирішив зрадити їх усіх. Він знав, що отримає за це цілий статок.

"Тільки раптово віддавши їм усіх", він міг би отримати захист — і він знав, що натомість отримає купу грошей. Еймс зібрав сотні секретних документів — список найвпливовіших радянських чиновників, які працювали на ЦРУ, і енциклопедію американських розвідувальних операцій за залізною завісою. Він запхнув їх у свій портфель, вийшов зі штаб-квартири і передав своєму контакту в радянському посольстві.

"Я здавався разом із ними, я сказав: "Тепер ваша черга, КДБ. Ви подбаєте про мене?" — сказав він в інтерв'ю 1994 року.

КДБ подбав — Еймсу заплатили щонайменше 2 705 000 доларів. 10 агентів були страчені за державну зраду. Один був ув'язнений у в'язницю. Щонайменше двоє втекли, випередивши переслідувачів на крок. Мережу, яка надавала Сполученим Штатам політичну, військову, дипломатичну та розвідувальну інформацію про Москву, було знищено.

КДБ щосили намагався заповнити цей вакуум дезінформацією і за допомогою подвійних агентів до кінця холодної війни. Ці обмани спотворювали дискусію про політику і стратегію щодо Москви на найвищих рівнях американського уряду, як заявив тоді Джон М. Дойч, директор ЦРУ 1995 року, і підривали головну місію ЦРУ в холодній війні: розуміння радянської загрози. Брехня підтримувала уявлення про Радянський Союз як про наддержаву, навіть коли він розпадався.

Еймс також розкрив особи двох десятків інших співробітників американської розвідки та іноземних агентів, які працювали на ЦРУ, а також викрив близько 50 секретних операцій у Росії, Європі та Латинській Америці.

У міру того, як російські агенти ЦРУ зникали один за одним, агентство почало побоюватися, що в його лавах перебуває зрадник. Але пошуки крота застопорилися і зайшли в глухий кут.

У 1986 році Еймс вирушив у трирічне відрядження в Рим, де продовжував продавати секрети в СРСР і пити. Одного разу його забрали в поліцію, коли знайшли п'яним у нетверезому стані після вечірки в посольстві США.

А 1989 року він повернувся до Вашингтона, купив будинок за 540 000 доларів готівкою і їздив на новому "Ягуарі", але ЦРУ знадобився ще рік, щоб почати розслідування.

Офіційне кримінальне розслідування почалося лише 1993 року, багато в чому завдяки Федеральному бюро розслідувань. 21 лютого 1994 року ФБР наділи на містера Еймса кайданки, і відтоді він став ув'язненим.

Оцінка збитків, проведена співробітниками ЦРУ і ФБР, так і не доведена до кінця. Містер Еймс, чия пам'ять була пошкоджена алкоголем, не міг згадати масштаби проданих ним секретів. Він також не пройшов перевірку на поліграфі.

Місіс Еймс була заарештована разом зі своїм чоловіком, вона знала про його зраду і витрачала "криваві гроші". Вона отримала п'ятирічний тюремний термін. Їхній п'ятирічний син Пол відправився жити до родичів матері в Колумбію.