"Шредер вирішив більше не ризикувати. І пішов із наглядової ради "Роснефти", - Портников

"Колишній федеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер заявив про відмову очолювати наглядову раду російської компанії «Роснефть» після того, як німецький парламент позбавив його значної частини канцлерських привілеїв. Шредер був останнім із відомих західних політиків, хто обіймав почесну посаду в путінській системі. Практично всі інші відмовилися від членства у наглядових радах російських компаній відразу після масштабного нападу Росії на Україну 24 лютого. Але Шредер, який відомий своїми тісними особистими стосунками з Путіним, зберігав свою посаду в «Роснефти» до 20 травня", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Ця готовність Герхарда Шредера зберігати свої особливі стосунки з Кремлем завжди виглядала аморально. Шредер протягом багатьох років був лобістом російських енергетичних інтересів, переконував європейців у тому, що так звані «обхідні» газопроводи Росії, покликані створити можливості для відмови від української газотранспортної системи – лише бізнес.

Саме Шредер очолював наглядову раду компанії, яка будувала «Північний потік-2» – зараз уже очевидно, що цей газопровід мав стати енергетичною зброєю Володимира Путіна. Але коли після початку війни питання із сертифікацією цього газопроводу відпало само собою, Шредер зберіг посаду голови наглядової ради «Роснефти». А «Роснефть» – це навіть не «Газпром».

Державна компанія набула своєї нинішньої ваги невдовзі після того, як Путін фактично розгромив нафтову компанію ЮКОС, а її керівника Михайла Ходорковського відправив у в’язницю за надуманими звинуваченнями. На чолі «Роснефти» став один із найближчих соратників Путіна Ігор Сєчін. Саме тому «Роснефть» – один із символів путінського «державного капіталізму». І Шредер чудово про це знає.

Претензії до колишнього канцлера почалися задовго до початку нинішньої війни – але Шредер вважав за краще їх не помічати. Він, як і раніше, мав великий авторитет серед німецьких соціал-демократів – й керівництво партії наполягало на закінченні будівництва «Північного потоку». Шредер запевняв, що енергетичні зв’язки з Росією потрібні для економічних успіхів Німеччини та Європейського союзу. Але після початку масштабної війни все змінилося.

Уперта неготовність Шредера порвати з Путіним стала шкодити і авторитету його партії, і престижу Німеччини. Критика колишнього канцлера в медіа, у політичних та громадських колах наростала з кожним днем. Соціал-демократи почали говорити про необхідність виключення Шредера з партії. У бундестазі вирішили значно скоротити витрати на його офіс – таке бюро належить кожному колишньому главі німецького уряду.

Нарешті, депутати Європейського парламенту запропонували внести колишнього канцлера до списку санкцій Євросоюзу (з цією пропозицією, втім, не погодився чинний федеральний канцлер соціал-демократ Олаф Шольц). І Шредер вирішив більше не ризикувати. І пішов із наглядової ради «Роснефти».

Ще один німецький громадянин, який залишив цю наглядову раду – Маттіас Варніг, який на посаді виконавчого директора компанії Nord Stream 2 AG безпосередньо керував будівництвом «Північного потоку-2».

Варніг – дуже близька до Путіна людина. Він познайомився із російським президентом ще тоді, коли обидва служили в спецслужбах країн, які вже не існують – СРСР і НДР. Путін – у КДБ, а Варніг – у «Штазі».

З того часу колишні офіцери Путін і Варніг підтримують конфіденційні стосунки. І те, що така близька до Путіна людина теж вирішила відмежуватися від Росії – ще одне підтвердження того, як змінюється цивілізований світ після початку путінської агресії".