"Сьогодні повернули ложки, а завтра - Україну": Військові знайшли на позиціях росіян вкрадене срібло і віддали власникам

Знахідка, історію якої тепер передаватимуть із роду в рід. Військові 60-ї окремої піхотної Інгулецької бригади в лісах неподалік Києва в російських бліндажах знайшли родинні срібні ложечки. Імовірно, російські солдати так тікали з позицій, що загубили частину здобичі, накраденої в домівках мирних українців, передають Патріоти України.

Здвижівку, що за 38 кілометрів південно-західніше від столиці, російські війська зайняли 25 лютого і тут був найбільший окупаційний штаб на Київщині - до 10 тисяч осіб. Вони розташувалися всюди - бліндажі у лісі, вздовж лісу. Тож після звільнення територію ретельно обстежували сапери. Саме під час обстеження російських позицій бійці ЗСУ Олег та Василь натрапили на неочікувану знахідку. “Ложка була запхана, одна стояла так, я її відкопав, на ній написано - “утро”. Олег каже, що шукай ще, має ще щось бути, я знайшов “день”. Ми думали, що вечір буде. Але вечора не було”, - розповідає Василь.

Дві дитячі срібні ложечки, які, зазвичай, дарують на перший зуб чи хрещення дітей. А ще на ложках вигравірувано імена дітей - Даша та Єгор. Вага. Зріст. І найголовніше день, місяць та рік народження. “Ми зрозуміли, що ми можемо знайти власників”, - кажуть бійці.

Завдяки повним даним на пошуки власників ложок - пішло кілька днів. Василь та Олег поїхали до Києва. Кажуть, на передовій так не хвилювалися. “Мандраж якийсь такий мав уночі, що і погано спалося”, - розповідають вони.

Двері воїнам відчинила бабуся власників ложок - Людмила Спиридонова, яка і дарувала онукам прибори. Її онуки Даша та Єгор разом з батьками у селі Луб’янка - за 13 кілометрів від Здвижівки, де на позиціях російських солдатів і знайшли ложки. Їхнє село теж було під окупацією, виїхати змогли лише за три тижні. “Там колона виїжджала з білими прапорами. Син вийшов на вулицю, побачив колону і зрозумів, що зараз саме такий момент, коли можна ризикнути. Спробувати, тому що вже їжі не було практично, ні світла, ні газу, нічого. Вони в льоху фактично сиділи, вони навіть не на своїй машині, бо пошкоджені були ворота танками і не можна було виїхати. Вони виїхали на чужій машині із сусідами, там ризикували вони дуже”, - розповідає жінка.

Будинок окупанти пограбували вже після втечі родини. Пані Людмила каже, винесли і значно дорожчі речі, але саме родинних ложок було найбільше шкода. “ Я собі передбачала, що ті ложечки будуть у сім'ї, потім переходитимуть, а тепер ці ложки ще з такою історією, тепер взагалі безцінно”, - додає бабуся.

Її онуки разом з мамою нині у Польщі. Діти дуже тяжко пережили окупацію і про знайдені пам’ятні ложечки дорослі вирішили їм поки не говорити.

Бабуся власників ложок постійно дякує і обіймає бійців. Вони добре її розуміють. У Олега четверо дітей - два його сини, як і батько пішли на фронт добровольцями. У Василя - двоє. “Сьогодні ложки вам повернули, а завтра - Україну”, - каже Василь.