"Соромно сидіти вдома, коли на твою країну нападають": На фронті загинув 19-річний студент-філософ

У ніч із 30 на 31 травня під ракетними ударами рашистів на передовій у Харківській області загинув Даниїл Євтушенко - 19-річний військовослужбовець Сил територіальної оборони ЗСУ. Хлопець навчався на другому курсі Києво-Могилянської академії на філософа. Ще на початку війни Даниїл пішов у тероборону, але навчання не припиняв. Буквально за кілька годин до загибелі писав своєму викладачу щодо проходження сесії, передають Патріоти України.

«Даня виріс без мами, моя сестра померла, коли йому було шість, — розповіла у фейсбуці про загиблого його тітка Олександра Проценко. — Вихований батьком та бабусею, він з дитинства був добрим та кмітливим. Даня ніколи не користувався цією «пільгою напівсироти», натомість стійко тримав удари життя, ще й допомагав іншим. У школі Данька був головним учасником усіх можливих і неможливих олімпіад. Його вже на них заявляли за дефолтом, а він — приносив перемоги. Я часто потім цікавилася: «Ну, що там було? Які питання?» І ми разом змагалися у пошуку правильних відповідей. У 2020 році Даня вступив на бюджет філософського факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія». Пригадую, як протягом підготовчого року допомагала йому і направляла. Я мріяла, аби він отримав найкращі умови для навчання та розвитку, бо він був того вартий! Вступ на бюджет в заклад мрії — це одна з тих перемог, за яку ми боролися разом. Даня був одним із найздібніших студентів. Прекрасно володів англійською. Багато читав, міг годинами говорити про філософію та історію. Скажу більше того, він в окопах продовжував успішно закривати сесію! Грав на багатьох музичних інструментах, постійно вигадував нове чи шукав нові виклики для себе і завжди був серцем і двигунчиком компанії. Всерйоз захоплювався кіно і вже подумував знімати власне… За кілька місяців до війни я поділилася з ним своєю режисерською бібліотекою.

«Він був справжнім, чесним та надійним», — такі слова лунали з вуст друзів, які проводжали племінника в останню путь. Він ставився легко до всіх життєвих викликів. Постійно жартував і був оптимістом. Ніколи не скаржився на проблеми і міг радіти тому, що має. Це безцінний дар! Він міг розібратися в усьому, в чому потрібно було розібратися, а коли альтернативних шляхів не було і треба було тримати удар долі, він казав, посміхаючись: «Таке життя, таке життя…». Ці слова лунають в моїй голові його голосом нині…"

За словами родички, з першого дня цієї клятої війни Даня вступив до територіальної оборони Києва, а згодом — бився у лавах ЗСУ.

«Захищати Україну — цей вибір зробив свідомо: „Соромно сидіти вдома, коли на твою країну нападають. Я буду захищати“. Ми не могли його відмовити. Але мали підтримати, що й робили. Тієї ночі мені наснився поганий сон, і я прокинулася не в змозі дихати. Я одразу зрозуміла, що сталося щось лихе. За кілька днів до нас долетіла звістка про загибель Дані під ударами російський ракет в Харківській області, на передовій. Їх загинуло п’ятеро. Хлопці різного віку. Був серед них і 21-річний студент-історик. Тепер їм стане часу і тем про що говорити на небі разом… Данька був налаштований на перемогу, вже будував плани на наступний рік, а на моє „Ну як ти там?“ — відповідав: „Все буде добре, можна жити!“. І ти житимеш! В наших серцях і спогадах! Я все переживаю, що ти там більше не почуєш нових пісень, не побачиш нового кіна, але у тебе там чудова компанія, ви точно щось придумаєте разом, я в тобі не сумніваюся. Дякую, що був справжнім, чесним, відкритим і вдячним! Ціную кожну мить нашого спілкування. Пробач, що були разом так мало».