Спадкоємці західника Ататюрка перемогли ісламіста Ердогана: Керівна партія Туреччини вщент програла місцеві вибори - чому так сталося і що буде далі

1 квітня Виборча комісія Туреччини оголосила остаточні підсумки місцевих виборів, голосування відбувалося напередодні. Керівна Партія справедливості і розвитку президента Реджепа Ердогана зазнала приголомшливої поразки — тільки 24 мерських крісла в адміністративних центрах проти 35 у опозиціонерів з Республіканської народної партії. Такого не бувало, відколи ПСР вийшла на політичну арену в 2001 році, зазначають Патріоти України. NV наводить результати виборів у найбільших містах та реакції політиків й експертів.

РНП: тріумф після невдачі

28 травня 2023 року у другому турі президентських виборів 74-річний очільник Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу набрав 48% голосів і поступився чинному главі держави Реджепу Ердогану. Опозиціонер не приховував розчарування, назвавши результати несправедливими. «Всі засоби держави були мобілізовані для однієї політичної партії і лягли до ніг однієї людини», — заявив Киличдароглу.

Адмінресурс, звісно, мав місце, але у середовищі найстарішої політсили країни, заснованої ще Кемалем Ататюрком, зростало невдоволення. Киличдароглу звинуватили у відході від демократичних методів керівництва й пошуку виправдань замість дослідження причин поразки.

У листопаді 2023-го РНП переобрала керівника. Її очолив 49-річний Озгюр Озель, фармацевт за освітою.

У ніч на 1 квітня 2024-го політик сяяв. Кемалісти отримали 37,76% голосів в усій країні проти 35,48% у партії Ердогана. Це дало їм 35 мерських посад в адмінцентрах (ПСР має тільки 24). «Виборці вирішили встановити новий політичний порядок у Туреччині. Сьогодні люди проголосували за зміну 22-річної картини та відкрили двері новому політичному клімату в нашій країні», — сказав Озгюр Озель, виступаючи перед натовпом радісних прихильників у Стамбулі.

ПСР: вчасно піти

У лютому президенту Туреччини, засновнику і незмінному лідерові Партії справедливості і розвитку Реджепу Ердогану виповнилося 70. Тоді він оголосив, що березневі місцеві вибори стануть останніми в його кар'єрі. «Це фінал для мене. Згідно з мандатом, наданим законом, це мої останні вибори. Результатом народного голосування буде передача моєї політичної спадщини моїм братам і сестрам, які прийдуть після мене», — сказав він.

З цієї заяви видно, що президент покладав великі сподівання на голосування 31 березня. Він переміг у понад десяти виборах з 2002 року, коли його політсила вийшла на національний рівень, і не зазнав жодної поразки.

Контроль над урядом і ЗМІ дозволяв Ердогану сподіватися хай не на розгром опозиції, але на збереження більшості місць мерів та депутатів рад. Вийшло ж, що вперше з 1977 року перемогли кемалісти.

У ніч на понеділок похмурий Ердоган вийшов до своїх однопартійців у штаб-квартирі ПСР в Анкарі. Після банальностей про «перемогу демократії» і «поваги до зрілості і волі народу» він заявив: «31 березня — це поворотний момент для нас, аж ніяк не кінець. Якщо ми припустилися помилки, ми її виправимо. Якщо нам чогось не вистачає, ми це надолужимо».

«На жаль, ми не змогли досягти результату, якого бажали і на який сподівалися», — додав Ердоган, пообіцявши «чесно оцінити результати виборів» і «мужньо піддати їх самокритиці».

Ключові міста

Стамбул. Екрем Імамоглу (РНП) — 51,14%; Мурат Курум (ПСР) — 39,59%.

Аналітики зауважували: якби Партія справедливості і розвитку програла б вибори загалом, але взяла б крісло мера найбільшого міста країни (15,4 млн населення), Ердоган був би щасливий. Саме як мер Стамбула він почав свою яскраву кар'єру у 1990-х.

Утім, як і в 2019-му, перемогу святкував Імамоглу, найпопулярніший політик з РНП (навіть лідер партії Озель поступається йому за рейтингами). Опонент чинного мера, колишній міністр навколишнього середовища та урбанізації Курум, якого персонально підтримував Ердоган, вночі був змушений визнати поразку.

Анкара. Мансур Яваш (РНП) — 60,38%; Тургут Алтинок (ПСР) — 31,69%.

У столиці (населення 5,6 млн) РНП також домоглася переобрання мера та збільшила кількість своїх депутатів у раді. Перевага Яваша була настільки очевидною, що він оголосив про перемогу, ще коли було підраховано тільки половину бюлетенів.

Увесь вечір неділі вулиці Анкари були заблоковані прихильниками мера, які влаштували автопробіги, вимахуючи національними прапорами та безперестанку сигналячи.

Ізмір. Джеміль Тугай (РНП) — 48,96%; Хамза Даг (ПСР) — 37,06%.

У древньому середземноморському місті (4,6 млн жителів) кемалісти виставили нового кандидата — чинний мер Тунч Соєр не балотувався.

57-річний Тугай, який останні п’ять років був мером міста Каршияка, у боротьбі здолав представника президентської партії.

Бурса. Мустафа Бозбей (РНП) — 47,62%; Алінур Акташ (ПСР) — 38,35%.

Символ невдачі керівної партії — підсумки виборів у тримільйонній Бурсі на заході Туреччини. Акташ був мером з 2017 року, попередні вибори виграв упевнено, попри звинувачення в отриманні прибутків від підприємств, що залежать від міського бюджету.

61-річний Бозбей, оголошуючи про своє лідерство у перегонах, пообіцяв, що тепер «Бурса буде посміхатися».

Ось як виглядає загальна картина місцевих виборів на карті, її опублікував у Facebook журналіст Осман Пашаєв.

«На 101-му році республіки Ататюрк переміг Ердогана. Це головний результат сьогоднішніх місцевих виборів. І це невелика підказка для тих, хто турецький політичний режим порівнював з російським», — написав він.

Чому такі результати

Експерти наводять одну основну причину поразки партії Ердогана: економіка. «Це пов’язано насамперед зі стабільно високою інфляцією навіть після того, як Ердоган дозволив центральному банку підвищити ключову процентну ставку в країні до 50% — найвищого рівня з моменту приходу його партії до влади в 2002 році», — писало Bloomberg.

Сінан Улген, директор стамбульського аналітичного центру Edam, сказав AP, що «дивовижний результат» стався через те, що виборці хотіли покарати керівну партію за «глибину економічної недуги». Через стрімку інфляцію, що сягнула 70%, і послаблення ліри все більше турецьких домогосподарств не можуть дозволити собі основні товари, зазначив експерт.

Реджеп Ердоган в останніх промовах запевняв, що Туреччина вестиме жорстку монетарну політику, щоб відновити економіку. «Але ми бачимо, що в значній мірі проблеми, з якими зараз стикається Туреччина, пов’язані саме з популістською політикою Ердогана, який намагався неекономічними методами реалізувати свої давні мрії», — зазначив в інтерв'ю Radio NV директор Центру близькосхідних досліджень Валерій Семиволос.

Що буде тепер

Так, Туреччина не Росія, але в разі перемоги партії Ердогана на місцевих виборах, він міг би просувати зміни до Конституції й законів, що дозволило б йому обратись знову у 2028 році — попри заяви під час передвиборчої кампанії.

«Висловлювалися припущення, що для того, щоб обійти обмеження на висунення своєї кандидатури на третій термін, президент Ердоган змусить парламент ухвалити необхідне рішення. Більшість місць у парламенті належить правлячій коаліції, і додаткові голоси можна було б отримати, переконавши деяких опозиційних депутатів відповідними обіцянками, — писало видання Cemaat. — Також ходили чутки, що коаліція готує нову Конституцію, яка, наприклад, скоротить два тури президентських виборів до одного, і переможцем у них стане той, хто набере 40% голосів, а не половину. До того ж, нова Конституція дозволила б Ердогану балотуватися у президенти ще двічі».

Поразка ПСР руйнує всі ці схеми, турецький виборець довів, що традиції демократії сильніші, ніж вважають на Заході, додає видання.

Для поступового дрейфу в бік ісламізму та шаріату, до якого схилялися прибічники Ердогана, тепер теж мало передумов. Під час переможного мітингу опозиції у Стамбулі лунало гасло: «Туреччина є і буде світською державою» (поряд зі скандуванням «Реджепе, геть!»)

«Результати вивели РНП та Екрема Імамоглу в центр турецької політики», — сказав The Guardian аналітик Центру Вудро Вільсона в Вашинтоні Юсуф Джан. Мер Стамбула фактично змушений буде готуватися до боротьби за посаду президента. Він тяжіє до соціалістів, тоді як мер Анкари Яваш презентує правоцентристське крило РНП. Утім, лідер партії Озель також може у 2028-му дозріти до прагнень стати главою держави.

А що ж Ердоган? Все, що йому залишається, — операція «Наступник». І кандидат уже є — добре відомий українцям Сельчук Байрактар, зять чинного президента і керівник компанії Baykar, чиї ударні безпілотники стали легендарними під час війни проти російських загарбників.

«Якщо він буде балотуватися, то з його харизмою, з його впливом на політичні еліти у нього великі шанси виграти президентські вибори. Це буде м’яка зміна політики, а Ердоган тоді залишиться лідером нації», — прокоментував потенційний трансфер влади Валерій Семиволос.