Результати соціологічних досліджень презентував «Левада-центр». Зокрема останнє десятиріччя пальму першості утримує Сталін, який з 2008 року випереджає Володимира Ульянова (Леніна). На третьому місці — поет Олександр Пушкін, а на п'ятому — чинний президент РФ Володимир Путін, який відстав на одну позицію від царя Петра І і втратив половину своїх фанатів.

Вчені Альберт Енштейн, Дмитро Менделєєв і Андрій Сахаров, що називається, «пасуть задніх». А останній рядки у топ-20 ділять Михайло Кутузов, Наполеон Бонапарт, Сергій Корольов та Адольф Гітлер.

Директор центру Лев Гудков, розповідаючи про цей проект, заявляв, що питання про «видатних діячів усіх часів і народів» — частина дослідницької програми «Радянська людина», що йде з 1989 року. Їхній сенс — визначити обсяг культурно-історичної пам'яті та її структуру — описати свого роду пантеон символічних імен, які є значущими для росіян.

«Здебільшого набір найзнаменитіших людей представлений царями, диктаторами, генеральними секретарями компартії, полководцями, поетами, письменниками та науковцями зі шкільної програми, а також — невеликою кількістю найбільш значущих для національної самосвідомості противників — ворогів у двох Вітчизняних війнах -1812 і 1941−45 років. Це короткий курс радянської і російської великодержавної історії», — зазначив він.

За словами соціолога, структура цього пантеону майже не змінюється — радянські імена-символи, починаючи з Леніна і Сталіна і закінчуючи найвідомішим полководцем Жуковим, слабшають, але їм на зміну не приходять нові.

«Ніяких нових значущих символічних фігур, починаючи з 1989 року, у списку хоча б 20 найбільш важливих імен не виникло», — зазначає він і додає, що останнє опитування фіксує явні ознаки деградації цього смислового поля: загальне число згадок скоротилося з 2008 року у 1.6 рази: «Можливо, це наслідок посилення цензури і насильницького насадження „традиційних цінностей“, у дійсності мало значущих для суспільства, але можливо і реакція примітивізації масової свідомості, яка характерна для всіх авторитарних режимів, придушення іманентних механізмів інновацій».