Ставки дуже високі: Путін може втратити важливого партнера, а на Заході зітхнуть з полегшенням із заміною Ердогана, - NYT

У разі поразки Реджепа Тайіпа Ердогана на президентських виборах у Туреччині держава-терорист Росія може втратити важливе економічне та дипломатичне партнерство. Від результату виборів залежить посередницька роль Туреччини у складних та напружених відносинах між Заходом та Кремлем, передають Патріоти України.

Вибити з-під Ердогана президентське крісло може лідер турецької опозиції Кемаль Киличдароглу, який згідно з передвиборчими опитуваннями випереджає чинного лідера країни на декілька відсотків. Про це йдеться у статтіThe New York Times.

Офіційні представники Заходу відкрито не говорять про свої вподобання, щоб не бути звинуваченими у втручанні у президентські вибори у Туреччині. Але насправді європейські лідери, а також у Білому домі, були б раді програшу Ердогана.

За словами колишнього прем'єр-міністра Швеції Карла Більдта, Туреччина як стратегічно важливий член НАТО при Ердогані стає все більш неприємним партнером для Європейського союзу. Ердоган ще більше розлютив своїх союзників, заблокувавши заявку Швеції на членство в НАТО.

Аналітики впевнені, що в ширшому сенсі Європейський Союз і США мають сильне відчуття, що Туреччина при Ердогані ще більше відійшла від європейських цінностей і норм, таких як верховенство закону і свобода преси.

У свою чергу, прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас заявила, що НАТО і Європейський Союз по-різному ставляться до виборів у Туреччині. За її словами, це оборонний альянс, і Туреччина є одним із союзників, які мають великий військовий потенціал. Вона впевнена, що які б не були результати виборів, з погляду НАТО щодо Туреччини мало що зміниться.

У той же час держава-терорист РФ багато в чому залежить від результатів виборів. За правління Ердогана Туреччина стала для Росії незамінним торговим партнером, а іноді й дипломатичним посередником, відносини яких набули для Кремля ще більшого значення після вторгнення в Україну. Протягом 20 років свого перебування при владі Ердоган проводив зовнішню політику, яка часто викликала розчарування у його західних союзників і надавала сприятливі дипломатичні можливості для Москви.

Відмовившись запровадити західні санкції проти Москви, Ердоган допоміг підірвати спроби ізолювати Кремль та позбавити його засобів для ведення війни. У той же час, нестабільна турецька економіка останнім часом насичувалась російською нафтою з великими знижками, що допомогло Ердогану в його прагненні переобратися на третій п'ятирічний термін.

Крім економічних вигод, Кремль також бачить у найчастіше конфронтаційно-націоналістичній риториці Ердогана можливість підірвати альянс НАТО. Зі свого боку, Туреччина виграла не лише від дешевої російської сировини, а й від російських інвестицій та доходів від російського туризму, що зросли з початку війни в Україні. Росія будує першу атомну електростанцію в Туреччині і з початку війни оголосила про плани перетворити країну на центр торгівлі природним газом.

Експерти зазначили, що і Ердоган, і кремлівський диктатор Путін поділяють авторитарну смугу та конфронтаційну риторику щодо Заходу, наголошуючи на історичних образах на інші світові держави. Відносини Ердогана з Путіним дозволили йому відігравати роль державного діяча як посередника у війні.

Проте варто зазначити, що партнерство Путіна та Ердогана завжди ґрунтувалося на взаємних особистих інтересах, а не на ідеологічній близькості. Так, Ердоган не став пропонувати кремлівському диктатору пряму підтримку у війні проти України, а його уряд розлютив Москву, дозволивши продаж турецьких бойових безпілотників Києву.

Водночас, головний опонент чинного президента Киличдароглу пообіцяв підтримувати економічні зв'язки з Росією у разі перемоги на президентських виборах. Але поки залишається незрозумілим, чи підтримуватиме він делікатний баланс Туреччини щодо війни РФ з Україною.