На думку американського історика Тімоті Снайдера, можливо, найважливішим фактом про відносини Польщі з Україною є те, що вони ніколи не є просто польсько-українськими: завжди є “хтось третій або четвертий”. Також він наголосив на важливості ставити історію вище за пам'ять, передають Патріоти України.
“Зовнішня політика дуже часто є непопулярною. Польська зовнішня політика щодо України в 1990–1991 роках, коли Україна здобувала незалежність, також мала більше противників, ніж прихильників. Проведена Кшиштофом Скубішевським під значним впливом Адама Міхніка, Яцека Куроня та Броніслава Геремека, вона була однією з наймудріших, які я знаю з історії. Але українці тоді в Польщі були значно менш популярними, ніж сьогодні. А державні інтереси вимагають дій, які інколи бувають непопулярними. Тому це й називається державним інтересом, а не інтересом суспільства”, — сказав Снайдер в інтерв'ю Onet.
“Польща ставить пам’ять вище за історію. А з пам’яттю є така проблема, що вона не запрошує інших, бо пам’ять завжди наша, і в пам’яті ми завжди невинні. Якщо в ній взагалі фігурують інші, то найчастіше як винні. Так це просто працює”, — вважає історик.
Натомість, за його словами, історія “запрошує інших до дискусії”, мусить їх враховувати.
“Вона (історія — ред.) змушує читати джерела іноземними мовами. Змушує хоча б час від часу спілкуватися з колегами з-за кордону. Я маю на увазі, що пам’ять — це комфорт. Вона має бути простою, приємною та зрозумілою для кожного. Але більше, ніж пам’ять, нам потрібна історія”, — заявив Снайдер.
“Якщо сусідня країна, така як Польща для України, ставить пам’ять вище за історію, то наслідком цього є відсутність солідарності. А під час оборонної війни ця відсутність є особливо болісною для однієї країни, і вона засліплює іншу”, — додав він.
Снайдер згадав про Голодомор 1932–1933 років.
“Якщо я, наприклад, кажу, що в 1932 році польська дипломатія знала все про Голодомор у радянській Україні, але нічого не сказала, то це важко сприйняти. Цього немає в польській пам’яті. Скільки поляків подумають: «Боже, яке це було нещастя — стільки мільйонів українців, заморених голодом. Ми знали про Голодомор і замість того, щоб розповісти про це світові, мовчали»? З історією ми ніколи не почуваємося комфортно. З пам’яттю — завжди так”, — пояснив Снайдер.
На його думку, на тлі найбільшої в Європі з 1945 року війни потрібна історія, а не пам’ять.
“В історії завжди є інший бік, інший голос. Пам’ять виступає від першої особи… А історія пишеться від другої та третьої особи. Історія не має бути терапією. Дискомфорт — це частина зрілості, до якої веде історія”, — заявив він.
“Мабуть, найважливіший факт щодо польсько-українських відносин полягає в тому, що вони ніколи не є просто польсько-українськими. Хоча саме так ви майже завжди їх сприймаєте. Тим часом завжди є хтось третій або четвертий”, — додав Снайдер.
На його думку, неможливо історично пояснити таке явище, як Волинська трагедія, розглядаючи виключно поляків та українців.
“Ця чистка не відбулася б без двох радянських окупацій та німецької окупації, без депортації польських еліт, а потім — українських еліт. У пам’яті завжди залишаються лише «ми» та «вони». В історії так ніколи не буває. Якщо за столом немає німців чи росіян, ця дискусія стає ірраціональною. І це стосується не лише минулого. Цей третій учасник цілком присутній і сьогодні — хоча б у польському інтернеті”, — додав він.
Українські прикордонники наразі не фіксують формування ударного угруповання російських військ на території Білорусі поблизу українського кордону. Про це повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко, передають Патріоти України....
Харківська область залишається одним з напрямків, де Сили оборони найчастіше беруть російських окупантів у полон. Тут загарбники намагаються просунутися та розширити зону контролю, передають Патріоти України. Про це заявив речник ДПСУ Андрій Демченко, ...
