Сильний бік української армії: На що здатний модернізований Т-64 у війні з Росією

Т-64 – головний бойовий танк української армії. Машину почали випускати ще в 1960 роках минулого століття, але це не означає, що ЗСУ використовують старе радянське озброєння, зазначають Патріоти України. Журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії» вирішили розібратися – як Україна модернізує свої танки, як вони проявили себе у війні на Донбасі та чи можуть бойові машини української армії протистояти російським танкам.

Оновлений Т-64 робить фінальне коло на території Львівського бронетанкового заводу перед відправкою до війська.

Але спочатку повернемося на п’ять років назад. 8-12 лютого 2015 року, в районі села Логвинове неподалік від Дебальцевого, відбулися найвідоміші за період війни на Донбасі, прямі танкові бої.

«Росіяни для того, щоб швидше зробити так званий Дебальцевський котел і примусити Україну до підписання «Мінська-2» кинули свої кадрові бронетанкові частини. Зокрема, п'яту танкову бригаду з Улан-Уде, так званих бурятів. У цьому випадку зіграла величезну роль підготовка наших екіпажів і рахунок залишився на нашому боці. Тобто за своїми характеристиками – і «Булати» і Т-64Б відповідають Т-72Б3», – каже військовий експерт Михайло Жирохов.

Тим часом в тилу працюють над оновленням радянських танків. Т-64 – продукт Харківського заводу. Ще до війни на Донбасі його модернізованим варіантом був «Булат».

Через брак часу для формування нових підрозділів в армії вирішили з «Булата» переключитися на більш просте оновлення Т-64.

У цеху старий танк розбирають буквально на запчастини. Корпус миють хімічним розчином, а деталі відправляють в ремонт.

Після монтажу кабельних вузлів, повітряних, масляних систем на танк встановлюють двигун. Він хоч і не новий, але з нульовим пробігом.

Вежу на танк монтують вже після перевірки всіх вузлів. Потім тестують все в комплексі – від системи управління вогнем до роботи двигуна. В середньому на один танк йде 25 робочих днів.

«У нас орієнтовно п’ять машин в місяць виходить на випуск, що забезпечує нам і заробітну плату, і утримання підприємства в нормальному стані, і навіть невеличкий розвиток», – каже директор Львівського бронетанкового заводу Віктор Андрощук.

«Танкісти знають – Т-64 і Т-72 – це танки різних конструкторських бюро, різного бачення: там механізм заряджання, а там автомат заряджання. Там двигун 5ТДФ, а там В46, ходові частини зовсім різні. Тобто слюсаря навчити від А до Я, від креслення до збирання машини – на це потрібен певний час. Працювали технологи, працювали конструктори», – каже Віктор Андрощук.

– Ми стараємся освоїти максимально, щоб виготовити всі комплектуючі у себе, що нам дозволяє наші виробничі потужності, – показує виробництво Василь Михайлович.

– Ну, танк харківський, в принципі, нашого виробництва, і є взаємозаміщення.

«Донбас.Реалії» застали на заводі п’ять готових Т-64. У кожного танка – прилади нічного бачення, тепловізор інтегрований в прицільний комплекс навідника, сучасні системи навігації та зв’язку. Генерал Юрій Мельник розповідає: фактично це вже машини зразка не 2017-го, а 2019 року. Не змінюється головне – конструкція машини. Це помітно на прикладі нового динамічного захисту.

Оновлені український Т-64 і російський Т-72 – десь на одному рівні, вважають в ЗСУ. Але в майбутньому в українській армії все ж розраховують на танк «Оплот». Це більш сучасна машина Харківського заводу, але і коштує вона значно дорожче. Є ще проблема з російськими комплектуючими.

«Розглядається питання «Оплоту» як основної бойової машини наших танкістів, тому що «Оплот» – це зовсім інша машина, це добра машина. Я думаю, що врешті-решт все-таки закриють програму імпортозамінника і будемо замовляти ці машини. Масштабне переозброєння буде дуже обтяжливим для бюджету держави, але основні підрозділи, які можуть у будь-який час бути використані, повинні переозброюватися на «Оплот», – каже Юрій Мельник.

«Зараз потягнути велику серію танків для армії, а це буде мінімум 100-200 танків, Харківський бронетанковий завод просто не може. Про це дуже добре свідчать останні події навколо БТР-4, коли зварити корпус БТР-4 вже нікому. Тобто ті літні люди, яким 65-68 років, вже поступово відходять, а молодь натомість не приходить. І кожен БТР – унікальний, тому, на жаль чи на щастя, Т-64БВ зразка 2017 року ще точно стоятимуть на озброєнні найближчі років 15-20», – каже Михайло Жирохов.

Зараз в Харкові для Збройних сил України працюють ще над одним проектом – під шифром «Краб». У перспективі – це вже глибока модернізація Т-64 зі зміною двигуна і конструкторськими змінами самої машини.