Ситуація нагадує українську: Чому сербський патріарх штурмував чорногорську святиню, - аналітик

"Вчора сторонньому спостерігачеві могло здатися, що в Чорногорії — чи, принаймні, в її стародавній столиці, місті Цетинє, розпочалася громадянська війна. Барикади на центральних автомобільних дорогах — при чому в більшості випадків, подвійні. Один ряд яких зайнятий поліцією в тяжкому спорядженні, а інший — учасниками протестів, із запасами каміння та відпрацьованих шин, які в разі потреби починали палати", - пише оглядач Тарас Паньо у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Гумові кулі, світлошумові гранати, сутички із пораненими. І як вишенька на тортику — приліт двох військових гелікоптерів, із одного з яких в супроводі бійців спецпризначення в повній екіпіровці і зі штурмовими гвинтівками в руках вийшов патріарх Сербський Порфирій.

А йшлося в усій цій історії всього-навсього про церковний диспут. Який полягав у тому, що сербський патріарх хотів в урочистій обстановці призначити на посаду новопризначеного митрополита Чорногорського Йоанікія II.

Для того, щоби зрозуміти, чому ця урочиста, але, загалом, тривіальна церковна церемонія набула такої гостроти та розмаху, доведеться зазирнути в історію. Яка, у випадку з Чорногорією, є в чомусь досить схожою на українську.

Із 18-го століття в Чорногорії існувала автокефальна православна церква. Яку в 1919-му році добровільно-примусово позбавили автокефалії і об'єднали з Сербською православною церквою. І яка після розвалу Югославії вийшла з катакомб — уже із неврегульованим статусом. Від того моменту між Сербською православною церквою і її Чорногорською митрополією, та питомо Чорногорською православною церквою, миру немає. Стосунки їх вельми нагадують відносини УПЦ МП і УПЦ КП — до моменту входження останньої до складу ПЦУ. "Сербсько-чорногорські" православні називають своїх опонентів "безблагодатними розкольниками". У відповідь на що чують, що вони самі — "прислужники Москви" — пардон, "поплічники Бєлграду".

І коли ПЦУ отримала томос про автокефалію від патріарха Константинопольського Варфоломія, у Чорногорії проєвропейська влада влада і автокефали вирішили, що також зроблять все можливе, аби і собі добути не гірший.

Можливо, так би воно й трапилося, але в 2020 році парламент країни взяли під контроль "просербські" політичні сили. Які користувалися необмеженою підтримкою в Бєлграді, і помітною — у Москві. Хоча президент Джуканович залишився цілком національно свідомим. І коли митрополит Чорногорської митрополії Сербської православної церкви Амфілохій, який керував "сербським проектом" впродовж останніх 30 років, відійшов на спокій, то інтронізувати, себто ввести на посаду його наступника, вирішив особисто сербський патріарх. А оскільки чорногорським урядом на даний момент керує просербська коаліція, то уряд пішов на максимальну підтримку цього візиту. Розпочавши щось на кшталт локальних бойових дій із патріотично налаштованими прихильниками Чорногорської православної церкви. До яких приєдналися всі противники "сербського міра".

При тому особливої гостроти ситуації додав той факт, що лінія релігійного розколу пролягла акурат по лінії політичного протистояння, провокуючи політиків з обох боків на максимально жорсткі висловлювання і дії.

На щастя, в ході сутичок ніхто не загинув. Але інтронізація митрополита Чорногорського Йоанікія II, що мала би бути подією, цікавою тільки для півмільйона вірян цієї церкви, зусиллями патріарха Сербського та прихильників "русько-сербського світу" перетворилася на військово-поліцейське шоу. Далеке не тільки від християнства, але й від норм доброго тону. Яке дало можливість як Бєлграду, так і Москві розповісти про "розгул націоналістів" та "незрілу чорногорську державність" сьогодні і збереже їх можливість втручатися в життя незалежної країни іще впродовж багатьох років.

І дивлячись на цей гротескний спектакль, українській владі, як би тяжко це не було, варто з вдячністю подумати про багатьох людей, що доклалися до отримання Томосу про автокефалію ПЦУ. А ще — зібратися в ситуаційній кімнаті на Банковій і подумати, що робитиме українська влада, якщо раптом станеться так, що патріарх РПЦ з тих чи інших причин захоче приїхати до України".