Тому, що не Богдан: Наближений до Банкової політолог розповів, чому Зеленський так міцно тримається за Єрмака

Що мав на увазі президент, коли казав в інтерв'ю для програми "VIP з Наталею Мосейчук" про Андрія Єрмака, що той прийшов з ним і піде з ним? Чому так довіряє своєму главі Офісу?

- Коли була велика пресконференція Зеленського до другої річниці президентства, він сказав те саме, але коротше. Є стереотип, що Єрмак керує від імені Зеленського. Я кілька разів бачився з Єрмаком під час публічних зустрічей. Чув, як говорить про Зеленського. Він саме виконавець. Може пропонувати президенту рішення по кадрах, у конкретних ситуаціях, але з таким пієтетом говорить про президента, що позиціонує себе як вірний солдат президента.

Негативно сприймають Єрмака перш за все ті, хто критично ставиться до Зеленського. Та і майже кожного керівника Адміністрації президента сприймали більш негативно, ніж самого президента, бо це людина, яка відмовляє. Президенти рідко відмовляють, коли до них звертаються, вони направляють до інших людей, зокрема, до керівника Адміністрації. А той вже вступає у конфлікти і тому навколо нього завжди виникає критичне поле. Такого не було хіба в Порошенка, бо він сам ухвалював всі рішення. Був і міністром закордонних справ, і керівником своєї Адміністрації. Що показово, один з його керівників Ігор Райнін очолює в Харкові обласну організацію ОПЗЖ.

Сергій Льовочкін у Януковича, Віктор Медведчук у Кучми або Віктор Балога у Ющенка (глава секретаріату президента Ющенка. – ред.) брали негатив на себе і це неминуче. На кожному етапі президенти шукають для себе оптимального, комфортного, ефективного керівника Адміністрації, який бере на себе незручні непопулярні завдання, кі можуть погіршити репутацію. Такі люди потрібні. Табачника для Кучми на першому етапі можна порівняти з Богданом для Зеленського. А коли президент стає більш потужним, то йому потрібен саме виконавець.

З ваших слів, Єрмак виглядає не кращим і не гіршим за інших керівників Адміністрацій.

- А де фактичні підтвердження? Тоді була не стільки проросійськість, скільки установка президента вийти на мирне врегулювання. Зіграла роль не проросійськість, а відсутність досвіду. Були важливі деталі у вигляді імітації прямого діалогу з сепаратистами. Єрмак не відчув "червоних ліній". Це не свідомі поступки росіянам, а пастка з їхнього боку. Але коли Єрмак почув критику цієї ідеї, одразу відмовився. Тому не поділяю версію про його проросійськість. Спрацьовує іноді відсутність досвіду, особливості психології, його політичного стилю. Тут є приводи для критики. Але в першу чергу він виконавець. Враховуючи його статус є другою людиною в країні за рівнем впливу, тому можна порівнювати і з Льовочкіним, і з Медведчуком, але негативного впливу, як за Медведчука, на президента не здійснює.

У справі "вагнерівців" (29 липня в санаторії під Мінськом затримали 33 російських громадян. Білоруська влада заявила, що підозрює їх у підготовці заворушень напередодні виборів, а Олександр Лукашенко тоді назвав затримання росіян із "ПВК Вагнера" "надзвичайною подією" і заявив про "брудні наміри" Росії. Україна просила видати їй затриманих бойовиків, бо вони брали участь у бойових діях на Донбасі і воювали проти ЗСУ. Однак ніяких звинувачень їм офіційно так і не висунули, а через два тижні 32 з 33 затриманих повернули в Росію. 18 серпня у соцмережах і деяких ЗМІ, які посилалися на неназвані джерела, з'явилася інформація про те, що затриманих у липні в Білорусі російських бойовиків насправді планували затримати українські спецслужби, які понад рік вели операцію з розшуку і затримання причетних до злочинів на Донбасі, зокрема до збиття малайзійського літака рейсу MH17. - ред.) винен не Єрмак. Опосередковано Зеленський це підтвердив в інтерв'ю Мосейчук.

Рішення, мабуть, ухвалював сам Зеленський. Не захотів брати на себе відповідальність за спецоперацію з невідомими наслідками. Одна річ, якби це відбулось в Берліні чи Мадриді. Друге, коли у Білорусі затримали опозиційного журналіста Романа Протасевича і країна опинилась в ізоляції. А Україна посередині. Наслідки були б непрості. По-друге, там був один Протасевич з подругою, а тут 30 вагнерівців з бойовим досвідом. Сталася б трагедія, винуватий був би Зеленський. Тоді тільки почалося перемир'я на Донбасі. Для Зеленського це було дуже важливо – мав останній шанс вийти на мирне врегулювання конфлікту. Тоді ще в це вірив, а тепер вже ні. Мав дві альтернативи: красива, але дуже ризикована, навіть авантюрна спецоперація, або зберегти перемир'я. Тобто, це були не витоки інформації, а політичне рішення про її припинення. Витоками інформації чи зрадою називають вже те, що сталося потім. Інформацію про "вагнерівців", яких заманювали в цей літак, передали Лукашенку і почали домовлятися про безпечний варіант, щоб Лукашенко передав їх нам, аби не захоплювати їх у літаку. Це було скоріш за все доручення Єрмаку, але не спрацювало. Зеленський це вже розуміє. Є бажання, а є суворі реалії.