"​ТП з Твєрі продає награбоване чоловіком і не соромиться хвалитись "муж привез со спецоперации с Украиньі", - Голобуцький

"Але не бачить в цьому нічого такого поганого. Ну ж трапилась можливість забрати – то що, відмовлятись було?

Це одна з їхніх вроджених рис: абсолютне нерозуміння поняття власності. Їм в голові не вкладається, як це: щось «чиєсь», таке, що не можна взяти, навіть якщо дуже хочеться. «Просто забрати» те, на що впало око, - природна поведінка лаптя. І він не бачить в цьому чогось ненормального, незвичайного, а тим більше злочинного. Ну, взяв. А тобі що, шкода? Ах, шкода?! Так ти падлюка, я тебе вб’ю!

Звичайне російське життя, ісконні традиції лаптєй.

Тобто, якщо те паскудне твєрське створіння посадять за співучасть в мародерці, воно голосно обурюватиметься. Бо не вважатиме зроблене нею і чоловіком чимось неправильним. Тому це безсенсово – пробувати їх перевиховати чи загнати в рамки людської моралі. Там або ізоляція, або соняхи.

--

Знаєте, в 1990-х я багато разів був в квартирах відставних лапотних полканів і генералів – кількох в Україні і одного в росії. Так от, через пів століття після війни ці квартири в кожного були забиті награбованим і «чесно наміняним» (на чорному ринку - міняли на вкрадені вже зі складів СССР продукти, тканини...). Найбільше запам’ятались запорошені купи нікому не потрібних (але доволі дорогих і «статусних») гобеленів – і купу німецьких друкарських машинок, якими ніхто ніколи не користувався. Вони просто тягнули собі все, до чого могли дотягнутись. Вроджений інстинкт".