
"Основна економічна модель Трампа, з якою він ішов на вибори, – це система імпортних мит, за допомогою яких планували зібрати $500 млрд для часткової компенсації дефіциту федерального бюджету США, який сягнув $2 трлн. Модель мит Трампа розробив його радник із питань економіки Стівен Міррен, який написав відому статтю "Методологічні рекомендації щодо вирівнювання дефіциту торговельного балансу". Крім того, система мит – це інструмент тиску на Китай і країни Глобального Півдня. Але механізм мит Трампа "зламався" і "зламав" його Верховний суд США, який скасував низку запроваджених імпортних тарифів і зобов’язав казначейство повернути імпортерам $200 млрд",- пише у своєму блозі Олексій Кущ, передають Патріоти України.
"У Трампа ще залишається тимчасовий механізм мит: у межах захисту національних інтересів, антикризового реагування тощо. Але це все обмежені в часі механізми строком до трьох місяців, низка з яких потребує згоди Конгресу. Питання мит як частини податкової системи країни – це прерогатива парламенту, у американського президента є лише інструментарій постійної та тимчасової "митної ініціативи".
Але для протистояння з Китаєм потрібен системний механізм, який не залежить від парламенту й суду. Трамп на переговорах із Сі Цзіньпіном повинен мати вигляд сильної фігури з широким інструментарієм тиску на Китай, а не президента, мита якого проти Піднебесної скасовує його ж Верховний суд. Саме тому Трамп вирішив "упакувати" тему мит у санкційну історію для отримання двопартійної підтримки в Палаті представників.
Демократи, до речі, чудово розуміли суть цього фінта Трампа, але не могли не голосувати за "пекельні санкції" – їх би не зрозуміли власні виборці напередодні виборів. Тобто Трамп дістав ідеальний варіант: демократи голосують за закон – і він отримує найширший інструмент застосування антикитайських санкцій без схвалення Конгресу і без ризиків скасування мит Верховним судом; демократи не голосують – і Трамп звинувачує їх у лицемірстві й у таємному "підіграванні Путіну".
Водночас Трамп явно поспішав – новий склад Палати представників після виборів міг скластися не на користь республіканців, і демократи могли запропонувати свій варіант закону з більшими повноваженнями парламенту, а не президента.
Чому закон ухвалили саме зараз? Очевидно, що це зроблено напередодні візиту Сі до США, який відбудеться 23–25 вересня. Тепер у Трампа, нарешті, є козирі на руках (на відміну від двох попередніх зустрічей), у всякому разі він так думає. Російську нафту купують переважно три країни: Китай, Туреччина й Індія. Але основний обсяг нафти йде саме до Китаю. Крім того, Індія й Туреччина особливо не опиратимуться, а от Китай у контексті подій на Близькому Сході вже залежить від постачань російської нафти.
Але вся суть того, що відбувається, полягає в тому, що й питання нафти в цій історії – лише привід. Трамп, найімовірніше, не змушуватиме Китай повністю відмовлятися від постачань російської нафти, йому потрібно від Пекіна дещо інше, набагато важливіше для США. Якщо поглянути на структуру промислового розвитку у США 2026 року, можна побачити серйозний структурний дисбаланс: гарне зростання передових галузей (ШІ, електроніка, авіація, космос) і застій у традиційних галузях (автомобілебудування, хімія, перероблення тощо).
Глобальний поділ праці побудований так, що інноваційні галузі економіки США залишають собі, а "брудні" – переносять до країн Глобального Півдня, зокрема до Китаю. Америка не горить бажанням впрягатися на своїй території у складний технологічний цикл видобування рідкоземів, хоча такі проєкти вже активовані. Для США вигідно залишатися у старій парадигмі глобального поділу праці: максимізувати свою валову додану вартість і мінімізувати чужу. Але така парадигма може функціонувати лише в межах однополярного світу.
А от якщо Китай – твій суперник, то віддавати йому виробництво основної лінійки комплектовання, споживчих і промислових товарів вельми ризиковано. Тому завдання США – змусити Китай відмовитися від глобальних амбіцій: від претензій на лідерство у сфері штучного інтелекту, від інвестицій у фундаментальну науку, від інноваційних енергетичних проєктів, від планів побудови нової євразійської реальності. І повернути КНР у формат "глобальної мануфактури". Але для цього потрібен потужний і довгостроковий інструмент тиску і кілька пристойних приводів".
Україна суттєво підвищила ефективність протиповітряної оборони у боротьбі з російськими ракетами, однак для повноцінного відбиття масованих атак досі бракує необхідної кількості засобів ППО, передають Патріоти України. Як зазначив засновник компанії-ви...
Удари України по російських нафтопереробних заводах можуть бути одним із головних важелів тиску на Росію під час переговорів. Таку оцінку висловив професор КАІ, президент «Міжнародного інституту безпекових досліджень» Олексій Буряченко, передають Патрі...