"Це була страшна і гарна ніч, коли поливали усе "Градами": Окупант вбивав, мародерив на Харківщині і все описував у щоденнику (відео)

Щоденник передали армійці, які брали участь у звільненні Харківщини. На сторінках злочини армії Кремля, які та коїла в області від початку повномасштабного нападу, передають Патріоти України.

На сторінках російський солдат пише від руки про свою криваву подорож в Україну від першого дня повномасштабного. Відчічає ледь не кожен день свого перебування на нашій землі.

Непримітний зошит серед купи мотлоху в одному із приватних будинків знайшли наші солдати, коли зачищали від окупантів села поблизу Харкова. З одного з приватних будинків російська армія тікала і кидала геть усе: зброю, техніку, документи і один з солдатів покинув його - щоденник окупанта... «Було дивно, коли знайшли зошит, тому що він має в собі більше 10 сторінок, де військовослужбовець розписує, як все відбувалось», - кажуть бійці.

ЩОДЕННИК ОКУПАНТА. ПОЗИВНИЙ ПЕС

В описі подій в Північній Салтівці Харкова окупант по-садистські смакуючи кожен постріл артилерії. «Господи, це була страшна, але гарна ніч. У передмісті Харкова із приватними будинками. У приціл я бачив величезну смугу будинків, до самих багатоповерхівок Харків. Цієї ночі все поливалось вогнем «Градів». У приціл я бачив, як горіло все. Це була просто величезна смуга горящих сіл. Небо було криваво-червоного кольору всю ніч. І над нашими «Градами» та над селами. Це було жахливо, але як гарно. Я запам'ятав це на все життя. У пам'яті своїй я відзначив це як кривава ніч», - пише окупант.

Стріляла по Салтівці 25 артилерійська бригада Росії. Як потім сказав один з полонених російських солдатів – робили це навмисно. Ця «кривава ніч» зі спогадів окупанта - у пам'ять врізалася навічно тим, хто був живою мішенню для ворога.

Український армієць на псевдо «Муфаса» один з тих, хто знайшов щоденник і читав його. Він дізнався, що російський солдат з-під Пскова підписав контракт і в свої 20 став розвідником 25-тої окремої гвардійської мотострілецької бригади із міста Луга. А псевдо мав - Пес. «Це не був офіцер. Це не був якийсь командир, але це був військовослужбовець контрактної служби. Тобто, він вже проходив службу не перший рік», - зазначає командир спецпідрозділу ЗСУ «Ментол».

За щоденником - в бік українського кордону з околиць російського Бєлгорода Пес на своїй бойовій машині висунувся в ніч на 24 лютого у складі розвідувального батальйону. Його підрозділ намагався закріпитись на підступах до Харкова. «Це моя перша гаряча точка», - пише він.

Однак, героїчно відзначитись у боях не вийшло. Натомість, з записів 20-річного солдата ще раз можна переконуємося, що російська армія - це армія мародерів. Ледве не в кожній строчці - він описує як наживаються на українському майні російські загарбники. «Ми стали в якомусь селищі, досить багатому. У цьому будинку стояла ще «БМВ» заводиться з кнопки «Старт». Дах відкидається. У якомусь другому домі хлопці знайшли «Додж». Ще «Мустанг» десь білий. Їб** укропська Рубльовка», - описує «Пес».

Автор цього щоденника описує село Циркуни, які всього за кілька кілометрів від Харкова. Звідси добре видно висотки міста.

МАРОДЕРСТВО ОКУПАНТА

Окупанти оточували себе суцільним безладом, де б не були. Навіть там, де сплять. Повсюди де були, лишали по собі суцільний смітник. А всіх речі до яких торкались маркували своїми символами. Нелюди навіть над тваринами знущались...

«Бігав собака і на спині намальовано фарбою «Z» балончиком», - розповідають бійці.

І грабували повсюди, де могли. Навіть зошит, той в якому писав свій щоденник, «Пес» вкрав. На одній із сторінок він описує будинок із чималим запасом алкоголю, "який я не пив ніколи в житті". А на обкладинці зошита слоган італійської компанії, яка продає алкогольні напої відомі у всьому світі і в Україні зокрема. Тож наймовірніше, що то той самий погреб, який описує окупант на цих сторінках був у будинку представника цієї компанії.

Він мав специфічні вподобання. «Хлопці знайшли кинджал. Господи, який він красивий. Очі горять на нього. Попрошу Джамала продати мені його в Росії. Ось, хтось інструмент шукає, хтось ювелірку, хтось ноути та іншу електроніку. А мене цікавить лише зброя», - пише загарбник.

«Військовослужбовці контрактної служби ЗС РФ напряму просто мародерять», - констатують українські військові.

ЗАГИБЕЛЬ ОКУПАНТА

Є в цьому щоденнику одна яскрава деталь, яка видає російську армію і це ті кого Кремль не визнає за своїх. Їх натомість видав 20- річний окупант. «Ми вперше побачили представників ПВК, хлопців у "нохе", (камуфляж такий), кросівках, а не берцах... Ці хлопці - ПВК (найманці), Приватна Військова Компанія, офіційно їх на території РФ немає, але це тільки офіційно... Ходять чутки, що вони довго не живуть - рік, два - не більше», - пише окупант.

А російськи солдати-контрактники ще менше. Автор щоденника встиг списати всього 9 сторінок, так коротко тривала його перша в житті закордонна подорож. "Ми його задвухсотили", - кажуть українські бійці. «Ех, скільки горілки ще не випито, на своєму весіллі ще не нажерся», - писав він.

Як потім відзвітує Генеральний штаб України, живими з його підрозділу з під Харківщини вибрались геть не всі. «У зв’язку з непоправними втратами в районі Харкова, підрозділи 25 омсбр (Луга) 6-ї Армії залишили зону бойових дій та повернуті до району н.п. Нехотєєвка Бєлгородської області», - заначили у відомстві.