"Так, вони стягують сили та готуються до штурму. Так, їхні війська вже трохи відійшли від першого шоку, і зрозуміли, де вони, і чого їм чекати. Вони вже почали звикати до перебування на війні. Тому на штурм їх зберуть, структурують і поведуть у бій згідно з планом. Підкріпивши технікою та артпідтримкою. АЛЕ…" - пише у своєму блозі Гліб Бабич, передають Патріоти України, і продовжує:
"Це ті самі люди. Ослаблені та демотивовані усвідомленням того, в яку саме «місію» їх втягнули, і те, що вони справді воюють не з міфічними «нацистами», а з народом України. А так само послаблені холодом, нестатками, очікуванням смерті, і страхом перед супротивником – перед нами.
Це їхні «побратими» горіли в танках, лежали купою тіл на асфальті (а тепер їх не бажає забирати та визнавати їхня «батьківщина»). Це вони кидали техніку і тікали, здавались у полон, і плакали мамам по телефону.
Вони ті самі. Їх зараз візьмуть за яйця їхні командири і змусять йти в бій. Але в бою кожен із них залишиться таким самим. Демотивованим окупантом, нанизаним на почуття особистого страху. До того ж, величезна кількість їх втрат складається саме з найбільш підготованих і боєздатних орків. І цього зараз не поповнити.
І жодний плану наступу цього не змінить. Тим більше, що в Росії традиційно будь-який план йде по пи*ді і через дупу. Що й сталося з «бліцкригом». Тому нас тиснуть масою. Але, де боїться померти один – бояться і десять, і сто, і десять тисяч. А «натовп», що біжить, виглядає ще епічніше. Це як лавина. Не зупиниш.
Тому нам їх треба просто утримати. Завдати максимальної шкоди. Бити скрізь і одразу. І буде як вже було. Тому що їм нема за що вмирати. А нам є за що їх нищити. І ви розумієте, що оборона завжди у більш вигідніших умовах, ніж наступ. До того ж – ми опираємося вдома. А вони наступають на чужій землі з безліччю сюрпризів і невідомого. Чим ми користуємося вже дванадцятий день.
А після другого потужного удару по зубах вони здуються обов’язково. Вони не мають головного ресурсу. На особисту мотивацію. Тримаємося, готуємося, не розслабляємося. І не боїмося. Ми це вже робили. Абсолютно впевнений, що у нашого чудового складу командування ЗСУ зараз сверблять руки від козирів, що заховані в рукавах на цей момент. Тому що деяких важливих елементів нашої сили я поки не бачив. Вони чекають свого часу.
Просто ставтеся до всіляких «штурмів» не як до загрози. А як до можливості знищити ворога. Ми чекаємо. Ми готуємось. І якщо перефразувати старий анекдот: вони готуються до штурму, ми готуємося до штурму – але є нюанс. І він, як я вважаю – на нашу користь. Все буде як треба! Слава Україні".
Німеччина упевнено утримує лідерство серед європейських країн за обсягом фінансування оборони України. Міністерство оборони Німеччини запросило у свого уряду додатково 3,8 млрд євро для надання допомоги Україні цього фінансового року. Про це у суботу, ...
Поточна стратегія країн НАТО стосовно війни в Україні спрямована на те, аби ані Київ, ані Москва не здобули рішучої перемоги. Таку думку висловив професор Інституту економічних наук Польської академії наук Адам Ліповський. Він зауважує, що Захід досі н...
Приєднуйтесь
