"У хід ішли навіть ручні гранати, які ми закидали в окопи": Воїн зі 128-ї бригади розповів, як вдалося вибити окупантів з їхніх позицій

За словами Андрія, росіяни стояли метрів за 500 від українських військових і мали дуже хороші укріплення – справжні земляні фортеці із вкопаними бойовими машинами піхоти. Але наші воїни під прикриттям броньованої техніки поступово просувалися вперед і наблизилися до ворогів упритул, метрів на 30.

"Ближній бій тривав близько години, у хід ішли навіть ручні гранати, які ми закидали в окопи. В якийсь момент я відійшов за БМП, щоб перезарядити магазин, і тут у наш танк, що йшов у атаку, прилетіла граната з РПГ. Танк вцілів, але мене добряче глушануло", – пригадує Андрій.

Він зазначає, що тоді росіяни трималися дуже довго. Переломний момент настав, коли до окопів під’їхав український танк і тричі вистрелив по них із гармати. Тоді вороги почали тікати, кинувши багато зброї та боєприпасів – від автоматів Калашникова до автоматичних гранатометів, кулеметів і навіть зенітної установки. Крім зброї, окупанти полишали амуніцію, одяг, документи, сухпаї, шеврони, жетони, особисті речі тощо.

"Мене вразило, наскільки занехаяні їхні траншеї – зі сміттям, яке заважало переміщатися, недоїдками, вони навіть туалет там влаштували, а не десь збоку. Зовсім не так, як у наших охайних траншеях. Хлопці із сусіднього відділення взяли в полон пораненого казаха, якого росіяни кинули при втечі. Він кричав: "Я нє русскій, нє стрєляйтє. У мєня 3-лєтній контракт уже заканчіваєтся!" Він був дуже переляканий і дав відповіді на всі питання", – розповідає військовик.

Того дня, за його словами, українські воїни залишилися на ніч у ворожих траншеях, адже розуміли, що росіяни можуть спробувати їх відбити. Штурму не було, проте по позиціях вдарили щільним вогнем артилерії. Під час обстрілу Андрій отримав контузію, наступного дня його евакуювали в лікарню, де медики виявили ще й порваний м’яз на руці.

Наразі воїн лікується, днями зустрів у медзакладі свій 49-й день народження. "Дзвонили з вітаннями рідні й побратими з підрозділу, це приємно… Дуже шкода, що деякі товариші не вийшли з того бою…", – каже Андрій.