У Путіна вже немає інших варіантів, окрім капітуляції, - Олександр Коваленко

За останній тиждень пролунали одразу кілька вибухів в окупованому Криму. Росія офіційно цих атак або не визнає та називає їх ледь не випадковостями, або, як у випадку з Джанкоєм, диверсією, передають Патріоти України.

В інтерв’ю Главреду блогер, військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко розповів про те, наскільки удари по Криму болючі для РФ та як вони допоможуть з деокупацією півдня материкової України, коли українські військові можуть вдарити по Керченському мосту та коли почнуть звільняти Крим, чи здатна Росія на ядерну атаку та чому вона стане беззахисною у разі вибуху на Запорізькій АЕС, які варіанти залишаються у Росії, щоб втримати захоплені території та чому їй доведеться частіше робити "жести доброї волі", а також як довго триватиме війна та чи є у РФ сили вести затяжну війну.

Що Росія зберігала на базі у Джанкої і наскільки цей удар відчутний і болючий для РФ?

База у Джанкої є основною базою логістичною базою тимчасово окупованого півострова Крим, через яку передислоковували та транспортували велику кількість сил та засобів з материкової частини Російської Федерації до південного плацдарму в Україні.

З її допомогою забезпечували російські війська тим потенціалом, який у них на сьогодні є щодо наступальних, контрнаступальних, оборонних дій. Треба зауважити, що останнім часом саме на цій базі було сконцентровано достатньо щільну ешелоновану протиповітряну оборону. Зокрема, там було сконцентровано велику кількість зенітно-ракетних систем - близько 8 одиниць ЗРК С-400, не менше 3 ЗРК С-300 та 5 ЗРГК Панцир-С1. Цікаво і те, що на ній було сконцентровано велику кількість транспортних пускових контейнерів з більше ніж 440 ракетами до ЗРК С-300 та С-400.

Для того, щоб підтримувати безпеку у повітряному просторі тимчасово окупованого Криму, такої кількості боєкомплекту не потрібно. Ми знаємо, що протягом останніх місяців російські окупанти відчувають серйозний дефіцит ракет тактичного та оперативно-тактичного рівня. Зокрема, це ракети для ЗРК "Точка-У" та ОТРК "Іскандер". Зараз вони використовують ЗРК С-300, який переналаштовано на завдання ударів не по повітряних об'єктах, а по поверхні саме як примітивне та неефективне заміщення вищезгаданих комплексів. І ці 440 ТПК з ракетами до С-300 мали найближчим часом транспортуватися саме на південний плацдарм для здійснення масштабних ракетних обстрілів Миколаєва, Запоріжжя та інших населених пунктів, які знаходяться в зоні ураження по лінії фронту.

Ви казали, що після вибухів у Новофедорівці минулого тижня Джанкой був найбільш імовірною ціллю. Наскільки такі інциденти, як у Новофедорівці, Джанкої та Гвардейському, можуть стати масовими? І про що це свідчить - про підготовку до операції по деокупації Криму чи це певна допомога ЗСУ на південному напрямку?

Казати сьогодні про те, що деокупація Криму почнеться саме з цього, зарано. Бо якщо ми кажемо про деокупацію, спочатку треба звільнити як мінімум Херсонську і Запорізьку області. Зараз ми бачимо саме вогневий вплив на об'єкти російських окупаційних військ на тимчасово окупованому півострові Крим з метою нівелювання їхніх можливостей по забезпеченню не стільки передових підрозділів, скільки навіть тих, які розміщені в тилу лівобережної Херсонщини. А це означає і нівелювання можливостей забезпечення усіх підрозділів, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України на південному плацдармі. Та цей вплив повинен збільшуватись у часі, тому що об’єктів, які потрібно знищувати на окупованому півострові, дуже багато. І це - тільки початок того "головотяпства", яке відбувається серед російських військових об'єктів у Криму.

А є якісь цілі, які ЗСУ важливо вразити на даному етапі?

Цих об'єктів досить велика кількість і знаходяться вони майже на всій території півострова Крим - такі є як у північній частині Криму, так і в південній, західній, східній, центральній. Тому що російські окупанти з 2014 року будували Крим не як туристичну Мекку, а як військову базу. Тому ЗСУ ще багато чого треба зробити, хоча офіційних повідомлень про те, що саме ЗСУ мають відношення дло вибухів, немає. Навіть Міноборони РФ каже, що це якийсь "прикрий інцидент" - "головотяпство" з боєприпасами, хтось щось вронив, щось впало і почалося. Тому поки ЗСУ звільнятимуть Запорізьку та Херсонську області, на тимчасово окупованому півострові будуть відбуватися такі інциденти.

Чи є серед цих цілей Кримський міст? Наскільки його враження може допомогти у контрнаступальних діях на південному напрямку?

Безумовно, ми зараз бачимо, що саме логістичні артерії відіграють дуже важливу роль у забезпеченні окупаційних військ. Саме логістика - завдання №1 під час планування будь-якої військової операції вторгнення, захисту і т. ін. У російської армії з цим завжди було дуже погано. Вона не могла забезпечувати свої підрозділи повноцінно усім необхідним для здійснення наступальних дій навіть тоді, коли логістичні артерії ще були у них в наявності.

На сьогодні ми бачимо, як на правому березі велика група російських військ опинилася в суїцидально-патовій ситуації, коли не маючи логістичного зв’язку з лівим берегом, вони майже блоковані. Те саме і з півостровом Крим. Насправді, він мало чим відрізняється від острова Зміїний - лише розмірами та кількістю тих підрозділів та військових об’єктів, які ЗСУ необхідно буде там знищувати.

Тому коли у ЗСУ з’явиться можливість ефективно завдавати ударів по Керченському мосту, це буде зроблено.

Коли це станеться - вже інше питання. У першу чергу, нам необхідно досягти тієї відстані до Керченського мосту, на якій це враження буде ефективним. Якщо цього не буде зроблено, то не буде і ударів.

Якщо говорити про деокупацію, коли цей момент, коли її можна буде почати, може настати? Після чого це може статися?

Сьогодні прогнозувати щось - невдячна справа, тому що будь-який прогноз, який залежить від оперативної ситуації, може змінюватись дуже швидко. Але найбільш вірогідно, що саме процес деокупації, а не деокупаційні дії у форматі контрнаступу, розпочнеться у 2023 році. Я маю на увазі повну блокаду Криму.

Не могли б ви пояснити, що саме мається на увазі під тотальною блокадою?

Це повне перекриття на кордоні з материковою частиною України та тимчасово окупованим Кримом будь-якого сполучення. Тобто, по-перше, ЗСУ вже будуть знаходитись у Херсонській області та безпосередньо на кордоні з півостровом. По-друге, це знищення сполучення за рахунок Керченського мосту. По-третє - це поступове знищення усіх військових об’єктів, які є на тимчасово окупованому півострові Крим за рахунок не тільки обмеженої кількості тих чи інших засобів ураження, а й майже повної номенклатури, яка на сьогодні є на озброєнні у ЗСУ.

Раніше була інформація, що Росія стягнула багато військ на південний напрямок. Наскільки вибухи у Криму можуть затримати процес наступу і чи не дійде до того, що Росія на півдні на деякий час відкладе плане по наступу і, наприклад, може зайти з боку Білорусі?

З боку Білорусі вона не зайде - цього не станеться. Максимальна загроза, яка сьогодні існує з боку Білорусі - це ракетні обстріли за рахунок або авіаційного базування ракетної зброї, або сухопутної ракетної зброї. В першу чергу, за рахунок С-300, які розташовані саме в районі Зябровки.

Що стосується південного плацдарму, то на сьогодні російське командування вже збагнуло, що їм не утримати правобережну частину Херсонщини. Вони це розуміють і саме тому найбільш боєздатні підрозділи їх 5-ї та 35-ї загальновійськових армій сконцентровано саме на лівому березі Херсонської області. Ті підрозділи російської армії, які сьогодні знаходяться на правому березі — самогубці, бо командування кинуло їх у м’ясорубку, з якої в них не буде жодної можливості евакуюватися.

Тому що сьогодні уся евакуація сконцентрована саме на офіцерському складі російських окупаційних військ. Це - середній та вищий офіцерський склад, їхні родини, які ще у березні завезли до Херсону, вважаючи, що у них буде можливість "рейдернути" ту нерухомість, яку залишили люди, які тікали від окупантів. Також це плани по евакуації більш цінних колаборантів, які сприяли окупації правобережної частини Херсонщини. Усіх інших колаборантів, які їм допомагали, також залишають у якості "гарматного м’яса" на правому березі.

Тому cьогодні ми можемо казати про те, що Росія зрозуміла, що правий берег Херсонщини неможливо утримувати, можливо лише імітувати утримання. Але і це завершиться дуже скоро. Вони розуміють, що Збройні сили України після того, як деокупують правобережну частину Херсонщини, зможуть звільнити досить серйозну частину своїх підрозділів, які були задіяні під час цієї операції та сконцентрувати їх на інших напрямках. Я не виключаю, що саме на Запорізькому напрямку. Також я не виключаю того, що російські окупанти сконцентрують свої сили і засоби на правому березі, тому що вони розуміють, що найближчим часом масштабна контрнаступальна операція можлива саме на Запорізькому, а також на лівобережній частині Херсонського напрямку.

Саме до цього вони готуються. Хоча ми розуміємо, що у разі, якщо більша частина підрозділів звільниться і передислокується саме у цьому напрямку, утримати їх тими силами, які на сьогодні є в російських окупантів, останні не зможуть. Тим більше, що саме через тимчасово окуповану території Криму та безпосередньо через Джанкой здійснюється передислокація, переміщення сил та засобів для підкріплення цих груп військ. Якщо не буде цієї логістичної артерії, то значно зменшаться і їхні можливості в обороні.

Ви сказали про імітацію утримання правобережної частини. Що мається на увазі і коли гіпотетично Україна може повернути цю територію під контроль?

Правобережна частина Херсонської області повернеться до складу України після того, коли на її території буде повністю знищено усю інфраструктуру забезпечення російських передових підрозділів. Тобто майже усі склади з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, ремонтні бази, військові частини, командні пункти та пункти управління. Після того, як буде повністю зруйнована (а не пошкоджена) система управління та система забезпечення, розпочнуться контрнаступальні дії. До того це робити не зовсім логічно, тому що контрнаступ, хоч і завершиться перемогою ЗСУ, але спричинить великі втрати. Тому головна мета Генштабу України на сьогодні - мінімізувати втрати особового складу.

Коли це буде? Генштаб, все-таки, розуміє ситуацію краще, ніж я, але я вважаю, що це буде протягом найближчого місяця-півтора. Та вона завершиться досить швидко. Тому що російські окупанти, розуміючи, що не можуть утримувати територію, а лише імітувати утримання, сконцентруються саме в районі Херсону. Для них найголовнішою метою буде провести імітацію референдуму (який буде сфабрикований) і вже після цього вони міркуватимуть про евакуацію хоч когось із того контингенту, який знаходиться у Херсоні. Тому останній пункт деокупації (і він буде найбільш складним) - це Херсон. Не виключаю навіть використання ресурсу підрозділів, які мають досвід вуличних боїв. Як це буде - покаже лише час, поки що ми можемо дискутувати лише у форматі теорій.

Як Росія може відповісти на вибухи у Криму? Вона каже про те, що ЗСУ до них непричетна. Єдина заява була про те, що вибухи у Джанкої спровокували диверсанти. Чого від неї очікувати і що вона може зробити?

Росія жодним чином не може визнати ці вибухи - що на аеродромі в Саках, що в Джанкої. По-перше, якщо РФ їх визнає, тоді виникне питання про те, чому вони відбулися. ППО не відпрацювало по ракетах, які завдавали цих ударів і виявляється, що навіть така щільна та ешелонована ППО, яка була сконцентрована саме в районі Джанкоя - С-300, С-400, Панцир-С1 - не "відпрацювала" ракети і не захистила ці об’єкти?

Друге питання - якщо це були диверсанти, то виходить, що вони працюють у тимчасово окупованому Криму, де велика агентура ФСБ, ГШ ВС РФ, Росгвардії і так далі? Тобто така кількість силових структур і взагалі не працює контррозвідка? Ну і по-третє, якщо РФ дійсно визнала б, що це зробили ЗСУ, то їй потрібно б було якось відповідати, адже росіяни постійно кажуть, що Крим - це нібито територія Росії. А де ж цей "судний день", який анонсував Дмитро Медвєдєв, де ж тактична ядерна зброя і удари по центрам ухвалення рішень?

На сьогодні у РФ є можливість завдавати ракетних ударів по території України. Тією зброєю, яку наше ППО не може ефективно перехоплювати - це, наприклад, ракети Х-47М ("Кинджал"). Це - гіперзвукові ракети, які дійсно дуже важко перехоплювати. Але не тому, що ми не можемо цього робити, а тому, що ми ще не відпрацювали алгоритми їх перехоплення. Бо саме Х-47М використовуються штучно - за майже півроку війни вони використовувалися лише кілька разів і тому ми не знаємо повного алгоритму протидії, на відміну від відносно іншої ракетної зброї, відносно якої ми маємо величезний досвід протидії їй - фактично найбільший досвід у світі.

Із Х-47М усе складніше, тому що їх у самої Росії менше, ніж 40 одиниць. Якщо вони влаштують "судний день" і використають 10-15 ракет, щоб нанести ними удари, нас це не злякає. Ми вже звикли до масованих обстрілів нашої території. Більше ніж 160 крилатих та балістистичих ракет було використано 24 лютого по території України - хіба це нас зламало чи змусило здатися і піти на перемовини з Москвою? Ні. Чи змінить щось використання 10-15 "Кинджалів"? Так, це буде боляче, але це не змінить ситуації.

Росіяни нічого не можуть змінити. Але якщо вони використають ці ракети, вони будуть слабшими, бо зараз вони не можуть їх виробляти - у них немає мікросхем, запчастин іноземного походження, які є невід’ємною складовою саме цього типу ракет. У росіян не залишилось ресурсів, щоб нам чимось погрожувати і саме тому вони кажуть про "головотяпство", про якісь інциденти, а не про те, що ЗСУ знищують їхні об’єкти і можуть це робити майже по всій тимчасово окупованій території України, яку російські окупанти поки що контролюють.

Які у РФ взагалі залишаються варіанти?

Ніяких.

Тобто що вона може зробити - максимально підштовхувати Захід, аби той тиснув на Україну щодо перемовин, адже це її єдиний варіант?

На сьогодні у Росії немає жодного варіанту, окрім капітуляції - лише вона може врятувати РФ. Навіть сценарій затяжної війни вона не може реалізувати. Адже вона не може таку війну підтримувати - більше того, тоді саме Росія перебуватиме у невигідному становищі. Вона сьогодні не може забезпечувати свої війська ракетною зброєю, про яку я згадував. Їй не вистачає танків і, щоб вийти з ситуації, вона знімає з консервації Т-62 1965 року. Вона вже не використовує старі радянські ракети Х-22, які раніше повністю замінювали Х-101, Х-55 та крилаті ракети "Калібр", коли вони стали дефіцитними. Тобто у неї закінчується вже деяка радянська зброя. Росія не має і людського ресурсу, щоб забезпечувати компенсацію своїх втрат в Україні.

Тому, якщо говорити раціонально, для неї немає іншого виходу, окрім як визнати капітуляцію. Але Росія ніколи раціонально не поводилася. Навіть вторгнення в Україну було нелогічним, тому що тієї кількості сил, які до 23 лютого були сконцентровані біля наших кордонів, не вистачало навіть для окупації та утримання тих територій, які вони планували захопити. Раніше РФ так само нелогічно поводилася на острові Зміїний, зараз нелогічно поводиться на правому березі Херсонщини. Тому я не виключаю, що вона буде до останнього імітувати свою спроможність утримувати захоплені території України, але, так чи інакше, час від часу, вона буде змушена демонструвати "жести доброї волі".

Тобто відступати?

Так.

А на яких напрямках вона може відступити? Окрім півдня та Херсону, про який ви згадали.

Окрім правобережної частини Херсонської області, найбільш вразливою зараз є саме Харківська область - район Ізюму, північний та північно-східний напрямок від Харкова. Я не виключаю, що саме там найближчим часом ми зможемо спостерігати, після звільнення правобережної частини Херсонської області, деяке зміщення фронту та збільшення не лише "сірої зони", а й контрольованих Україною територій. Також я не виключаю Запорізький та Донецький напрямки - у деяких локаціях у РФ вже досить слабка оборона, тому ЗСУ можуть використати цей ресурс для здійснення контрнаступу. Але усе залежить від ситуації і пріоритети можуть змінитися.

Ви згадали про те, що Росія не може довго вести затяжну війну, що в неї немає на це сил. Як скоро у такому випадку війна може завершитися, коли можна на це розраховувати?

Ніхто не відповість на це питання зі стовідсотковою гарантією. Тому що ця війна може у майбутньому мати ще декілька фаз, які можуть змінюватися в залежності від того, які території звільняються.

Найбільш затяжна фаза матиме розвиток саме на тимчасово окупованій території Криму - її буде звільнено останньою.

Розпочнеться це у 2023 році, але коли саме відбудеться повне звільнення, можливо, що і у 2024 році, і у 2025-му. Усе може змінюватися досить швидко - іноді події, які відбуваються на зовсім іншому плацдармі, мають безпосередній вплив на протилежний та каскадом руйнується майже уся система зв’язку між усіма іншими плацдармами. Тому я не виключаю ситуації, коли найближчим часом почнеться визволення якогось з плацдармів, про який ніхто навіть і не міг подумати. Тому це буде досить довга війна, але не довша, ніж гібридна, яка розпочалася у 2014 році та завершилася повномасштабним вторгненням у 2022 році.