"У цивілізованій Європі ми змушені ховатися від ракетних атак оскаженілої орди, як дикі звірі. Це дико й абсурдно", - Чепинога

"20 грудня. Одна дівчина з Києва сьогодні вранці розмістила фото в Instagram і написала своїм іноземним друзям: "Як бачите, я змушена ховатися у власній ванній кімнаті посеред ночі, тому що на наші будинки, на наші голови летять російські балістичні ракети", - пише у своєму блозі Віталій Чепинога, передають Патріоти України.

"Це фото й підпис до нього, які є, мабуть, у кожної української жінки в "портфоліо", мене якось сильно зворушили. Це щемливо й боляче. Найпростіше і ніби вже звичне здатне вражати найбільше.

У цивілізованій Європі, у першій чверті ХХІ століття, в історичному прекрасному місті ми змушені ховатися від ракетних атак оскаженілої орди, як дикі звірі. Це дико й абсурдно. Нам навіть якось ніяково за це: ми не повинні посеред ночі прокидатися від повітряної тривоги, ми не повинні тікати у ванну! Ми не мали б знати про "правило двох стін". Ми – люди!

Хто знає, що подумають і як прореагують ті іноземні друзі? Мабуть, скажуть самі собі: "Це справді жахливо!", "Це дуже прикро", "Шкода"… А потім підуть випити кави з круасаном. Я без претензій до них, просто констатую. Що вже казати про іноземців, як ми й самі давно звикли до того, до чого звикнути неможливо. Ми намагаємося жити. Жити, а не виживати.

На моє переконання, ми не звикли до війни. Ми перемогли війну всередині самих себе. Завдяки самим собі й одне одному. Уже була в нас та сила і стійкість, про які ми самі не підозрювали. Ця стійкість не від безвиході. Це успадковане, давнє й глибоке.

Нам не був потрібен цей досвід, ми б без нього з радістю обійшлися. Але я знаю точно: якщо він у нас уже є, ми його неодмінно переплавимо в якусь таку досі небачену силу, мужність і красу, яких навіть самі від себе не сподівалися. Так буде!".