"Україна, обравши проросійського кандидата, повторить сумнозвісний приклад Молдови", - Дейнега (відео)

"Я хочу поговорити з вами про Молдову. Ця тема виникла через події в Україні. На момент запису цього відео кандидати у президенти Петро Порошенко та Володимир Зеленський прямо чи через своїх підлеглих уже вилили одне на одного ріки бруду, потроху знецінюючи саму ідею виборів та інститут президентства.

І окрім уже звичних нам звинувачень у корупції з одного боку та непрофесійності – з іншого. Почали лунати і нові – у зв’язку з країною окупантом та колаборації. Підстави до цього дає зокрема той факт, що в штабі Володимира Зеленського говорять про можливість винесення на референдум питання про подальшу інтеграцію України в ЄС та НАТО. Навіть незважаючи на те, що євроатлантичний напрям уже внесено до нашої Конституції. Звичайно, для цього там наводять безневинні підстави, але сама ідея звучить украй сумнівно.

Найсумніше тут у тому, що суспільство знову поляризується, а це під час війни – уже геть не смішно. Вибори пройдуть, політики зміняться – і бажано у цьому вирі не втратити Україну. Бо як би не хотіли політики поставити знак рівності між нею і своїм прізвищем – це не так.

Сучасна людина кудись увесь час поспішає і не має часу розбиратися у фактах, дивитись по сторонах і вивчати історію. Аркадій Бабченко казав, що пам’ять у росіян як у золотої рибки – не більша трьох хвилин. Після чого вони уже готові вірити у нову "правду". Тому усе що я хочу досягнути цією програмою – це розвинути у вас звичку думати і аналізувати і не вестись на емоції сьогодні, пам’ятаючи події і обіцянки, які вам давали учора.

Приклад Молдови

Тож, повернемось до Молдови. Як ви знаєте, 2 вересня 1990 року Придністров'я проголосило незалежність. Промисловий, переважно російськомовний, лівий берег Дністра за підтримки російських військ, фактично, відокремився від Молдови. А в березні 1992 року розпочався безпосередньо збройний конфлікт. Президент Молдови оголосив про введення в Придністров'ї надзвичайного стану.

Важливим фактором розвитку конфлікту стала присутність у Придністров'ї радянської (пізніше російської) армії. Так, в червні 1992 року в Придністров’ї приземлились три літаки. На борту був генерал-майор Олександр Лебідь, заступник командувача ВДВ по бойовій підготовці, фахівець з "гарячих точок", який і став командувачем операції в Придністров’ї.

Протистояння тривало до липня 1992 року, коли було підписано Угоду про принципи врегулювання конфлікту в Придністров'ї між президентами Росії та Молдови. Були погоджені заходи з відведення збройних формувань за лінію протистояння, створення буферної зони. За різними оцінками, втрати в ході конфлікту були наступними. На середину липня 1992 з обох сторін загинула приблизно тисяча людей, а десь 4,5 тисячі було поранено.

Згідно з домовленостями, в Придністров’ї розміщується контингент Спільних миротворчих сил (СМС), в якому, крім молдавських і придністровських військовослужбовців, є ще десяток українських офіцерів-спостерігачів і 402 російських військових миротворця. Крім цього, є ще приблизно 1 тисяча 300 військових Оперативної групи російських військ.

Вже понад 20 років конфлікт перебуває в стадії деескалації, тобто є фактично замороженим. Щоб його завершити, у 2003 році намагалися ухвалити так званий меморандум Козака – це колишній заступник Голови адміністрації президента Росії. Згідно з цим планом, Молдова б стала федерацією, а Придністров’я та Гагаузія отримали б особливий статус. Придністров'я отримувало право вийти з федерації, якщо Молдова вирішила б приєднатися до Румунії.

Зрозумівши, що цей план означає втрату значної частини суверенітету і, у перспективі, юридичну втрату Придністров’я, Молдова відмовилась. В 2008 році в Держдумі Росії заявили, що бачать Придністров'я частиною Молдавії з особливим статусом.

За логікою, здається, що після такого Молдова мала б стати найбільш антиросійською державою в регіоні і стрімголов летіти в Європу. Але це не так, значна частина політикуму там відверто проросійська. І вона добилася успіхів.Зокрема тезу, про прямі переговори з "ЛДНР", яку нам нав’язує кожен "опоблоківець", там давно реалізовано. Правда, це не призвело ні до миру, ні деокупації, але якби трішечки зняло акцент з Росії як країни окупанта.

Але і це не кінець. У 2016 році тут вперше за останні роки на прямих виборах обирають президента, до цього його призначав парламент. Так ось. На цю посаду обирають Ігоря Додона. Додон проти інтеграції в ЄС, він проти НАТО, і за Євразійський економічний союз (це така нова назва для Митного союзу з Росією, Білоруссю і компанією).

Іще раз повторюю. Росія окупувала частину території Молдови. Тримає там своїх найманців з 1994 року, веде перемовини про їх вивід, але усе ніяк не може, незважаючи на те, що мандат цих типу миротворців уже сплив. І тут таке. Росія чинить тиск, вводить і знімає санкції на Молдовські продукти (на відміну від придністровських) і маніпулює іншими способами, добре знайомими нам. При цьому всьому у Молдові відверто проросійський президент. Прикольно?

Паралелі з Україною

Паралелей з нами в Молдові багато. Приведу вам іще одну. Та країна, як і наша, по суті розділена на сфери впливу олігархів. Вони контролюють медіа, економіку і політику. Взагалі-то, Молдова разом з нами свого часу рушила до Європи. Там теж є безвіз. Та навіть більше – понад половина її громадян може за бажання отримати румунський паспорт. Товарообіг з Європою там разів у 5 більший ніж з Росією.

Здавалося б, звідки тут взятись Додону? Але проєвропейський за зовнішнім вектором розвитку Уряд Молдови постійно звинувачують в космічних масштабах корупції. І, зокрема, на лозунгах боротьби з олігархатом, подоланням корупції та підвищенням економічного та соціального рівнів життя до влади і прийшов Ігор Додон. А ще він любив тезу про злочинні махінації, через які виросли тарифи.

В кінці лютого цього року у Молдові відбулися парламентські вибори. Вони там проводяться за змішаною системою, як і у нас. На них очікувано перемогла партія Додона. Вона набрала 30% голосів. 26% дісталося блоку опозиційних фракцій. 24% – правлячій демократичній партії на чолі з найбагатшим олігархом країни, якій закидають космічну корупцію та імітацію руху до ЄС. Нікого вам не нагадує з нашого діючого парламенту? М?

Четверте місце займає популістична партія "Шор" на чолі з одіозним бізнесменом, якого звинувачують в крадіжці мільярда євро з банків Молдови. Його навіть визнали винним у суді. А комуністи, які довгий час Молдовою правили, вперше в історії не пройшли.

І поки у нас закінчується апокаліпсис президентської кампанії – у Молдові продовжується коаліціада. У якій Додон або спробує об’єднатись з проєвропейськими силами заради частини реальної влади, або й далі лишатиметься у опозиції до всіх, таким собі незграбним голубом російського миру. Щось подібне рано чи пізно може чекати і нас. Я б навіть сказав, що чекає. Практично гарантовано. Занадто велика частка наших співгромадян іще співчуває Росії. Так, це сумно. Але вони є – ходять з нами по одних вулицях і мають право голосу.

Крім них буде велика кількість прихованих проросійських політиків, які не декларуватимуть меседжів про дружбу. Але будуть нас до неї підводити. Якщо глянути на досвід Молдови, то можна припустити, що їхні тези будуть такими:

1. вони ставитимуть під сумнів євроатлантичний курс у нашій Конституції;
2. вимагатимуть прямих (мовляв, більш ефективних) перемовин з "ЛДНР" щодо мирного врегулювання, якби виносячи цим Росію за дужки;
3. вони не матимуть нічого проти російських мировтворців як у Придністров’ї, лише б настав мир;
4. не будуть сильно педалювати тему Криму – з ним же усе ясно, правда?
5. приховані і не дуже проросійські кандидати хотітимуть відновити торгівельні зв’язки з Росією – бо це ж вигідно і дозволить нам заробити;
6. коли потім Росія почне проти нас торгові війни, вони казатимуть, що треба поступатись;
7. проросійські політики точно сприятимуть відновленню водопостачання Криму, знятя українських санкцій проти Росії і тихо мріятимуть провести у майбутньому референдум про федералізацію України, маючи на увазі насправді КОНфедералізацію.

Найближчим часом не так багато політиків наважаться вести відверто проросійську риторику. Вона буде прихованою. Читайте між рядками. Чим більше наведених мною пунктів декларує кандидат – тим більше він заграє з тими, хто уже убив понад 10 000 українців.

Голосуйте розумом, а не емоціями та не піддавайтесь паніці. Якими б не були результати виборів – життя на них не закінчиться і боротьба триватиме. Ви ж не думали що буде легко?

Що ж стосується Молдови, то вона кволо іде своїм проєвропейським курсом, незважаючи на проросійського президента. Молдова лишається одним з антигероїв рейтингу сприйняття корупції Transparency International, у ньому вона посідає 117-е місце. Росія у ньому – на 138-му. А на 120-му – ми".