Україна втрачає можливість скласти гідну конкуренцію Airbus: "Укроборонпром" відмовився від перспективного Ан-188

Щоб "поставити на крило" вітчизняну авіагалузь, потрібен тверезий розрахунок та екстраординарні зусилля, бо час – не на нашій стороні.

Наприклад, 25 серпня цього року очільник Мінстратегпрому, Віце-прем’єр-міністр України — міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський в інтерв’ю виданню "Український тиждень" заявив, що іноземні інвестори начебто проявляють інтерес до проекту літака Ан-70 та його модифікації Ан-77.

Буквально через тиждень, 1 вересня цього року, стало відомо, що корпорація Airbus продала Казахстану два літаки А400М, поставка яких відбудеться у 2024 році. З цього моменту Airbus уже почав "підминати" під себе авіаринок пострадянських країн, куди в теорії міг би бути продані нові транспортні літаки "Антонова".

Того ж 1 вересня під час свого засідання Кабмін прийняв Програму розвитку авіаційної галузі України до 2030 року, для якої передбачені такі показники ефективності – створення 6 тисяч нових робочих місць, сумарне виробництво продукції авіагалузі на рівні 300-350 мільярдів гривень. І наскільки б не була досконалою ця програма, її потрібно втілювати уже. Портал Janes сьогодні, 7 вересня цього року, написав, що корпорація Airbus замислила буквально експансію по продажу своїх А400М. Менеджмент корпорації очікує, що портфель замовлень виросте одразу на 176 літаків, для порівняння – у травні 2021 року Airbus поставив лише 100-ий літак своїм замовникам, і це за 10 років потому після старту програми.

Заяви про нарощення портфелю замовлень на 176 літаків А400М можна сприйняти, що це лише маркетинговий хід, мета якого – "розштовхати ліктями" конкурентів на бажаних для себе ринках. А от що це за ринки? Airbus натякає на Мексику, Саудівську Аравію, ОАЕ та навіть пострадянські країни, і вектор поставок для А400М – заміна зношених літаків C-130 Hercules, і також – заміна літаків аналогічного класу радянського виробництва.

Такі слова менеджменту Airbus можна було б сприймати просто на рівні "взяти до уваги", якби не одне але. Україна могла б цілком конкурувати з тим же Airbus на ринках пострадянських країн та інших регіонів світу, якби зробила ставку на розвиток та просування проекту військово-транспортного літака Ан-188.

Втім, за інформацією в розпорядженні Defense Express, нинішнє керівництво "Укроборонпрому" проект Ан-188 "поклало під сукно", натомість – зробило ставку на уже морально застарілий Ан-70.

Втім, за нашими даними, нинішнє керівництво "Укроборонпрому" не стало розвивати Ан-188 із мотиву, що начебто українському ОПК ніхто не дасть авіаційний двигун західного виробництва. Тому "шляхом найменшого опору" і була зроблена ставка на реанімацію проекту Ан-70.

Але ж Ан-70 використовує силову установку Д-27, яка уже не відповідає вимогам ICAO за рівнем шуму, а перепроектувати цю силову установку – вимагає значних зусиль і бюджетів.

Звісно, в Україні принцип "шляху найменшого опору" може мати і такий вимір – якщо перспективний проект заскладний, значить від виконання цього проекту потрібно взагалі відмовитись. Але і тут є свій нюанс. Зараз добре ім’я українській авіаційній галузі робить по суті "запас міцності" флоту вітчизняних літаків Ан-124-100 "Руслан", але ж максимум до 2040 року ці літаки остаточно вийдуть із ладу.

Навіть якщо керівництво профільних структур України відмовилось від ідеї просувати наші літаки на експорт, то можливо необхідність уже зараз шукати заміну "Русланам" стане стимулом для коректив по рішенням відносно проектів того ж Ан-70 та Ан-188.