Українські командири захоплюються їхньою завзятістю на чужій для них війні: Як іноземні добровольці допомагають звільняти Харківщину

Інтернаціональний легіон, це унікальне з’єднання у складі Збройних сил, за деякими даними, десятки тисяч іноземців тридцяти національностей легально воюють зараз проти Російської Федерації. На Харківщині бійці легіону брали участь у звільненні кількох українських сіл. Проти радянської воєнної школи та пострадянського озброєння тут воює західна зброя, і люди із західним військовим досвідом. Не всі витримують, але ті, хто залишається, кажуть, що будуть з Україною до кінця, передають Патріоти України.

Американець філіппінського походження Рад геть не схожий на брутального воїна - широка усмішка, вічливі манери, навіть не скажеш, що хлопець чотири роки прослужив морпіхом. Непогано володіє кількома видами зброї, але те, чого не навчили в американській морській піхоті, надолужує в Україні. «Моя спеціалізація? Часом кулеметник, часом гранатометник, на всі руки майстер. Працюю навіть з "Джавелінами". Речі, які потребують тижнів, або місяців навчання в західних арміях, ми тут вивчаємо за кілька днів», - каже Рад.

Тут немає симуляторів або тренажерів, усе - бойове. Інтернаціональний легіон – це тисячі людей, зведені в кілька батальйонів. Один із них має назву «Вовкодав», тут служать бійці з десятків країн - Сполучені Штати, Ірландія, Хорватія, Бразилія, Японія та інші… Ключові посади займають українські офіцери. Контракт легіонера зі Збройними силами нічим не відрізняється від базового, окрім однієї деталі. «Різниця є. Легіонеру дається право розірвати контракт в будь-який час за його бажанням. Легіонери складаються з добровольців, і тому такий пункт в контракті він є»,- пояснює командир батальйону

Український досвід є унікальним для західних військових. Проте, реальність війни в Україні - страшніша за очікування. Дехто з іноземців розриває контракт після першого ж обстрілу. «Ті, що залишились, вони сильні духом, сильні фізично, тверді в своєму рішенні захищати Україну», - додає командир.

Кріс, колишній морський піхотинець, один з таких людей. Вважає себе щасливчиком, бо повернувся без жодної подряпини з Іраку, та вижив під час російського ракетного обстрілу на Яворівському полігоні. «Після того обстрілу я сказав собі, можливо, відтепер мій досвід допоможе врятувати якогось вісімнадцятирічного хлопця на полі бою. А ще подумав, що ця війна варта того, щоб її виграти», - переконаний легіонер.

Мотивованих легіонерів харківська бригада Збройних сил починає долучати до реальних бойових дій. «За нами фантастична бригада, до якої маємо честь долучитися, ми вдало женемо росіян і зробимо свою роботу до кінця», - каже Кріс

Іноземні бійці через кілька днів планують вийти на державний кордон України, на їхньому рахунку вже є звільнені села. Але воювати треба із ворогом, у якого більше зброї. Глену, єдину дівчину в батальйоні, це не зупиняє. Тих, хто залишив батальйон після першого важкого обстрілу, вона не засуджує. Але двадцятиоднорічна американка виявилась набагато сміливішою, аніж старші чоловіки. Вся справа в мотивації. «Якби я була солдатом російської армії, я б подумала, чи виконую я законні накази. Це неправильно, це незаконні накази. Ти не можеш виправдовувати себе тим, що виконуєш просто наказ, якщо цей наказ злочинний. Я пройшла пів світу сюди. І ніхто мені не наказував робити це. Я прийшла, щоб зупинити їх. Бо те, що вони роблять - це негуманно, неправильно і несправедливо», - каже медичка Глена.

Втім, те ж саме про себе може сказати кожен із тих, хто вирішив залишитися з Україною.